12.02.2020 227/4937/19
12 лютого 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кошлі А.О.
за участю секретаря судового засідання Овчинніковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ТОВ «Юридична компанія «Гарант Правосуддя», до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (ЄУНСС № 227/4937/19), -
26 листопада 2019 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ТОВ «Юридична компанія «Гарант Правосуддя», звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.07.2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок, позивача переведено до Виробничого підрозділу «Іловайська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 10.07.2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 6897/ДН-ОС про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. За час перебування у трудових відносинах з відповідачем роботодавцем допущено порушення строків виплати заробітної плати, через що на заробітну плату необхідно нараховувати компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Разом з тим, у день звільнення відповідачем повний розрахунок з позивачем проведено не було. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати складає 17774,82 грн. (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів). З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, складає 3538,08 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 17774,82 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 3538,08 грн., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з викладеним у позовній заяві. Представник відповідача вважає, що у зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця», у відповідача відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної тощо). Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей, у зв'язку з чим нарахування заробітної плати було припинено, та вищевказаний факт є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Окрім того, відповідач не може підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат через відсутність первинних документів, зокрема, табелів обліку робочого часу із відміткою про фактично відпрацьований час. Втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на непідконтрольній території Донецької області, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов'язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окрім того, представник відповідача зазначив, що позивачу нараховано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1611,08 грн., яку позивач отримав 14.08.2017 року через касу у м. Лиман Донецької області.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Від представників позивача та відповідача також надійшли заяви з проханням проводити розгляд справи без їх участі. Також від представником позивача були надані 11 лютого 2020 року на електрону адресу суду додаткові письмові пояснення.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної на ім'я позивача ОСОБА_2 , його востаннє 22.03.2012 року переведено електромонтером контактної мережі 6 розряду району контактної мережі Іловайськ. 01.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, 11.07.2016 року «Іловайська дистанція електропостачання державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.8-12).
17 липня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 6897/ДН-ОС від 10.07.2017 року (а.с.8-12,20). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату компенсації за 17 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, проведеного ВП НЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ, сума заробітної плати, нарахованої до виплати, склала 4360,55 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.21), згідно розрахунку за квітень 2017 року, - 496,30 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.22), згідно розрахунку за травень 2017 року, - 971,93 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.23), згідно розрахунку за червень 2017 року - 827,17 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.24), згідно розрахунку за липень 2017 року - 11118,87 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с.25).
Окрім того, суд приймає до уваги доводи відповідача про проведення нарахування та часткову виплату заробітної плати за частину березня 2017 року, оскільки в матеріалах справи міститься копія відомостей про отримання грошей № 26 про отримання позивачем 25 липня 2017 року коштів в розмірі 1611,08 грн. та довідка про його доходи від 13 січня 2020 року.
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів. Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за березень 2017 року становить 4360,55 грн.
З копії наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 року по СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» «Про встановлення простою», наданого представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Відповідно до копії наказу № 645-Н3-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», керівництвом Регіональної філії «Донецька залізниця» було прийнято рішення про вилучення зі складу філії з 17.07.2017 року структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих виробничих підрозділів згідно з наведеним переліком, також прийнято рішення про скорочення штату працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих ним виробничих підрозділів з 17.07.2017 року, начальникам дирекцій залізничних перевезень було доручено, зокрема, провести процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 15748,77 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми) (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Однак, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов'язок розрахунку та його невиконання.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 15748,77 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми), яка підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Відповідно до Закону «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
За змістом частини 1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Отже, АТ «Укрзалізниця» у повному обсязі несе обов'язок оплати праці перед позивачем.
Відповідачем до відзиву надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
Суд приймає як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати Науково-правовий висновок, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 17 липня 2017 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає, але це не звільняє відповідача від проведення розрахунку з працівниками відповідно до трудового законодавства, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц.
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов'язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 15748,77 грн., відповідач зобов'язаний утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:
1) за березень 2017 року = 3467,43 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року - 24 липня 2017 року (до дня виплати частини заборгованої заробітної плати) = 140.58 грн.;
за березень 2017 року = 1856,35 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів, з врахуванням вже виплаченої суми заборгованості) * індекс інфляції за період з 25 липня 2017 року-вересень 2019 року = 358.69 грн.
2) за квітень 2017 року = 394,65 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-вересень 2019 року = 90.84 грн.;
3) за травень 2017 року = 772,86 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року-вересень 2019 року = 165.81 грн.;
4) за червень 2017 року = 657,75 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-вересень 2019 року = 128.54 грн.;
5) за липень 2017 року = 9010,89 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-вересень 2019 року = 1741.25 грн.
Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період березень - липень 2017 року становить 2625,71 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв'язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_5 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 2334,50 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми) (сума без утримання відповідних податків та зборів).
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 768,40 грн., а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 662,46 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якого діє ТОВ «Юридична компанія «Гарант Правосуддя» (юридична адреса: 87512 Донецька область м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, 1/29), до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в загальному розмірі 15748,77 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 77 копійок).
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2625,71 грн. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень 71 копійка).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 2334,50 грн. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні 50 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 662,46 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 46 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Кошля
12.02.2020