ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/14
14.02.07 р.
За позовом: Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України;
До: Дочірнього підприємства «Укрспецекспорт» Державної госпрозрахункової
зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш»;
Про: стягнення 657,41 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від прокуратури: не з»явились;
Від позивача: Шкляревська О.Ю., представник, довіреність №220/446/д
від 25.12.2006 р.;
Від відповідача: Божков Т.І., представник, довіреність №27/11-1309 від 06.02.2007 р.;
Кузьменко Ю.П., представник, довіреність №27/11-1310
від 06.02.2007 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 657,41 грн. пені з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Військовий прокурор Київського гарнізону повноважних представників у засідання суду не направив, а тому господарський суд, керуючись статтею 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що затримка в платежах за реалізоване майно склала від 4 до 58 днів. Максимальний термін, на який могли бути нараховані штрафні санкції, сплив 07.10.2005 р.
Відповідач зазначає про те, що відповідно до положень статті 258 ЦК України до вимог про сплату штрафних санкцій застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
У судовому засіданні представником відповідача була подана заява про застосування господарським судом строків позовної давності, та просить відмовити позивачеві у позові з урахуванням того, що останнім пропущені строки позовної давності для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
12.04.2005 р. між позивачем та відповідачем укладений договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна на внутрішньому ринку №243/2-20/ВН -68, за умовами якого позивач доручає відповідачеві, а останній бере на себе зобов»язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах позивача та за рахунок останнього, договір з покупцем на поставку надлишкового майна Збройний Сил України на внутрішньому ринку, згідно зі специфікацією (додаток №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною).
Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума договору, за яким позивач передає для реалізації майно, встановлюється у розмірі 295 878,49 грн.
Пунктом 5.5. договору передбачено, що кошти, які отримані відповідачем від реалізації покупцеві майна, за виключенням ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених відповідачем при організації реалізації покупцеві майна за договором у розмірах, узгоджених з позивачем, у п'ятиденний термін з моменту підписання між сторонами акту прийому -передачі майна перераховуються на зазначений у розділі 14 договору реєстраційний рахунок позивача.
Як визначено частиною 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До матеріалів справи не доданий акт прийому -передачі майна, передбачений п. 5.5. договору, а тому, господарський суд дійшов до висновку про те, що у відповідача не виникло обов'язку щодо виконання своїх зобов'язань за договором.
Додані до матеріалів акти прийому -передачі майна, підписані між відповідачем та військовими частинами, не є належними доказами у даній справі у розумінні статті 34 ГПК України.
Слід також зазначити про те, що акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків по договору №243/2-20-вн-68 від 12.04.2005 р. не може бути належним доказом у даній справі, оскільки зазначений акт не підписаний головою комісії та не затверджений Міністерством оборони України (позивачем), а тому у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття зазначеного акту в якості належного доказу у даній справі.
Заява відповідача про застосування господарським судом строків позовної давності є безпідставною, оскільки у даній справі не можливо визначити день, коли позивач довідався про порушення свого права, оскільки, як вже було зазначено вище, між сторонами не був укладений акт прийому -передачі майна, визначений п. 5.5. договору, з моменту укладення якого у відповідача виникає обов'язок щодо перерахування грошових коштів на користь позивача.
Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, до якого відноситься: протиправна поведінка особи; шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї із складових цивільного правопорушення на особу не може бути покладена відповідальність.
Матеріали справи свідчать про те, що у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.В. Мандриченко