Справа № 201/1603/20
Провадження № 1-кс/201/710/2020
20 лютого 2020 року м Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1
з секретарем судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 07 лютого 2020 року про відмову у задоволенні клопотання від 06 лютого 2020 року,-
ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання від 06 лютого 2020 року.
В обґрунтування скарги вказує, що нею подане до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020040650000237 від 29 січня 2020 року. Постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 07 лютого 2020 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено. На думку скаржника оскаржуване рішення слідчого не відповідає вимогам ст. 110 КПК України та слідчий безпідставно дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
ОСОБА_3 надала заяву про розгляд даної справи без її участі. Скаргу просила задовольнити.
Представник Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, вивчивши та проаналізувавши скаргу, додані до неї матеріали, приходить до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_3 06 лютого 2020 року звернулась на адресу Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 120200406500000237 від 29 січня 2020 року.
Постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 07 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 06 лютого 2020 року було відмовлено, оскільки заявник не є потерпілою особою у цьому кримінальному провадженні.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, які викладені в постанові. Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявником не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
На підстав викладеного, керуючись ст. 2, 25, 28, 220, 303-307 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 07 лютого 2020 року про відмову у задоволенні клопотання від 06 лютого 2020 року залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1