21 лютого 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9
обвинуваченої - ОСОБА_10
захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 192/3301/16-к (пр. № 1-кп/201/642/2020), відомості про яке 05 квітня 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040000000171, стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки і мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з повною вищою освітою, заміжньої, раніше не судимої, в декретній відпустці для догляду за дитиною, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_10 18 жовтня 2009 року близько о 03.00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належав ОСОБА_13 , рухалася по проїзній частині вул. Кощеєва в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, де під час виникнення небезпеки для руху у вигляді невстановленого пішоходу, який, рухаючись по проїзній частині у попутному напрямку, різко перемістився у напрямку смуги руху автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи об'єктивну спроможність його виявити, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду невстановленого пішохода, внаслідок чого, в районі під'їзної дороги до домоволодіння № 1, змінивши напрямок руху керованого нею транспортного засобу, допустила зіткнення із задньою частиною автомобіля «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв за межами проїзної частини, поблизу вказаного домоволодіння праворуч по ходу руху автомобіля «ВАЗ 2101», під керуванням обвинуваченої ОСОБА_10 . В момент зіткнення із автомобілем «Фольксваген Транспортер», в безпосередній близькості від його задньої частини перебували громадяни ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , яким внаслідок інерційного пересування відносно своєї осі автомобіля «Фольксваген Транспортер» були спричинені тілесні ушкодження.
Своїми діями водій ОСОБА_10 грубо порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», порушення якого знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 призвело до даної дорожньо-транспортної події, в результаті якої:
- пішоходу ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м'які покривні тканини голови в потиличній ділянці ліворуч, переломів основи та склепіння черепу, епідурального крововиливу в потиличній ділянці ліворуч, субдурального крововиливу в лівій задній черепно-мозковій ямці, субарахноїдального крововиливу, набряку головного мозку. Саден на чолі близько внутрішнього кінця лівої брови, на лівому крилі носу, на повіках ліворуч, на зовнішній поверхні правої гомілки, на зовнішній поверхні правого стегна, на зовнішній поверхні тазу праворуч. Синців на верхній повіці ліворуч, на зовнішній поверхні лівого плеча, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, на бічній поверхні тазу ліворуч. Рани на передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, з крововиливом в м'які тканини. Нерівномірного забарвлення міокарду. Рідкого стану крові, повнокрів'я внутрішніх органів. Крапкові крововиливи під плевру легень і епікард.
Смерть її наступила від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки головного мозку та ускладнилася набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження.
Вищезазначені тілесні ушкодження виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі). Тілесні ушкодження в області голови, в своїй сукупності перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення та як ті, що в даному випадку спричинили смерть потерпілої;
- пішоходу ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної відкритої черепно-мозкової травми, забою головної мозку 2-го ступеню, гострої епідуральної гематоми праворуч, вдавленого багатоуламкового перелому кісток черепу з переходом на основу, субарахноідального крововиливу, скальповано-рубленої рани голови, синців, саден обличчя, тулубу, кінцівок, перелому правої променевої кістки у типовому місці, компресійно- уламкового перелому тіла 6-го грудного хребця, крайового перелому 7-го грудного хребця, які спричинені від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини автозасобу.
Виявлені ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Таким чином, формулюючи вищевказане обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_10 , дослідивши під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про необхідність уточнення фактичних обставин інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_10 кримінального правопорушення і викладених у обвинувальному акті, враховуючи показання обвинуваченої ОСОБА_10 , свідків сторони обвинувачення, зокрема ОСОБА_15 , а також досліджені письмові докази, водночас, на підставі отриманих в ході судового розгляду фактичних даних, суд робить висновок про винуватість обвинуваченої ОСОБА_16 у викладеному обвинуваченні з огляду на наступне.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_16 своєї вини у пред'явленому їй обвинуваченні не визнала та пояснила, що 17 жовтня 2009 року вона разом із компанією друзів на автомобілі «ВАЗ» поїхали в село Військове Солонянського району Дніпропетровської області, де мешкали її дідусь із бабусею. Також, пізніше до них на автомобілі «Фольксваген» під'їхала решта друзів, серед яких була ОСОБА_14 . Коли вони усі зібралися, то на двох зазначених автомобілях вирушили у баню до ОСОБА_8 , де вони відпочивали і вживали алкогольні напої, але вона випила лише один бокал пива близько 21.00 години того ж дня. Після чого, зранку наступного дня 18 жовтня 2009 року, її розбудили, оскільки компанія вже почала збиратись додому. Вийшовши надвір, вона сіла разом із ОСОБА_17 у автомобіль ВАЗ і направились по вулиці вниз, але, проїхавши невелику відстань, вона побачила, що за ними не їде решта їх друзів на автомобілі «Фольксваген», у зв'язку із чим, вона розвернула свій автомобіль і направилась у напрямку двору домоволодіння, де вони відпочивали. Коли вона під'їжджала, назустріч їй по узбіччю йшов невідомий чоловік, який перед самим будинком різко почав перебігати перед її автомобілем дорогу з права на ліво по ходу її руху, внаслідок чого, вона різко вивернула кермо вправо для того, щоб запобігти наїзду на пішохода, однак скоїла зіткнення з припаркованим поруч автомобілем «Фольксваген», від чого, її автомобіль відкинуло на деяку відстань. Після дорожньо-транспортної пригоди, вона побачила ОСОБА_8 і ОСОБА_14 , які лежали на дорозі, і яких потім відвезли до лікарні, а вона залишилась на місці чекати міліцію.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 18 жовтня 2009 року вона не була, однак, внаслідок аварії загинула її донька ОСОБА_14 , яка напередодні повідомила їй, що збирається разом із компанією своїх друзів відпочити, а вже пізно ввечері їй зателефонували і повідомили, що її донька перебуває у лікарні. Також, потерпіла повідомила, що зі слів очевидців дорожньо-транспортної пригоди, вона дізналась, що її доньку збили, а саме, на автомобілі ОСОБА_16 , яка сіла за кермом у стані алкогольного сп'яніння і допустила зіткнення з автомобілем «Фольксваген», біля якого перебували її донька і ОСОБА_8 , яких зачепило корпусом автомобіля «Фольксваген» і спричинило тілесні ушкодження, від яких, її донька померла.
Потерпілий ОСОБА_7 суду також пояснив, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди він не був, а 18 жовтня 2009 року йому зателефонувала ОСОБА_6 і сказала, що потрібно терміново їхати у лікарню, де перебуває їх донька ОСОБА_14 . Прибувши у лікарню, вони дізнались, що їх донька ОСОБА_14 померла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку спричинила обвинувачена ОСОБА_16 , яка у стані алкогольного сп'яніння сіла за кермо автомобіля «ВАЗ».
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні із посиланням на передбачені ст. 56 КПК України процесуальні права щодо давання показань або відмови від їх надання, відмовився давати будь-які показання з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 жовтня 2009 року близько 03.00 години на проїзній частині вул. Кощеєва в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області.
Із показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 судом встановлено, що 17 жовтня 2009 року на АДРЕСА_2 для відпочинку приїхала компанія друзів його брата ОСОБА_8 , серед яких були обвинувачена ОСОБА_16 , а також потерпіла ОСОБА_14 , з якими він недовго посидів та пішов спати. Близько третьої години ночі 18 жовтня 2009 року, почувши надворі стук, він вибіг на вулицю, де побачив, що в метрах тридцяти - сорока, з лівої сторони від проїзної частини стояв автомобіль «ВАЗ», червоного кольору, на якому приїхала ОСОБА_16 , а також розвернутий автомобіль «Фольксваген Транспортер», а біля розташованого поруч стовпа лежали на землі його брат ОСОБА_8 , а також ОСОБА_14 , яких в подальшому відвезли у лікарню його родичі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що напередодні дорожньо-транспортної пригоди, 17 жовтня 2009 року, до одного з його синів ОСОБА_8 на вул. Кощеєва в село Військове Солонянського району Дніпропетровської області, у баню, приїхали для відпочинку компанія друзів останнього, серед яких також була ОСОБА_16 , з родиною якої, він мав дружні відносини. Близько третьої години ночі наступного дня, 18 жовтня 2009 року, коли він вже спав, до нього забіг хлопець і повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Коли він вибіг на двір, то побачив, що на землі лежали його син ОСОБА_8 і потерпіла ОСОБА_14 , а біля воріт стояв розвернутий автомобіль «Фольксваген Транспортер», який спочатку розташовувався перпендикулярно передньою частиною до воріт, а після зіткнення його розвернуло уздовж проїзної частини. Після чого, не додзвонившись у швидку допомогу, вони прийняли рішення самостійно відвести потерпілих у лікарню, у зв'язку із чим, відштовхнувши автомобіль «Фольксваген Транспортер» від воріт, оскільки він заважав виїзду з двору, на власних автомобілях повезли ОСОБА_8 і ОСОБА_14 до лікарні.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що 17 жовтня 2009 року до нього на АДРЕСА_2 приїхали його онук ОСОБА_8 та друзі останнього, які відпочивали у бані. Наступного дня, 18 жовтня 2009 року близько третьої години ночі, він почув стук, після чого, до кімнати забіг якийсь хлопець і кричав викликати швидку допомогу. Вийшовши на двір, він побачив на землі в стороні лежала ОСОБА_14 , а біля стовпа його онук ОСОБА_8 . Також біля воріт уздовж проїзної частини стояв припаркований раніше автомобіль «Фольксваген Транспортер», який спочатку був припаркований перпендикулярно до воріт впритул, а подалі від цього місця перебував автомобіль «ВАЗ», на якому приїхала ОСОБА_16 . Він одразу викликав швидку допомогу, однак остання не їхала, у зв'язку із чим, він разом із сином ОСОБА_19 вирішили самостійно відвести потерпілих у лікарню, однак для виїзду з двору їм довелось відштовхнути автомобіль «Фольксваген Транспортер», який заважав вигнати їх автомобіль. Після чого, на власних автомобілях потерпілих відвезли до найближчої лікарні.
В ході досудового розслідування, свідок ОСОБА_20 під час слідчого експерименту, що було зафіксовано відповідним протоколом від 03 грудня 2014 року (т. 5, а.с. 105-107), вказав на місці, де відбулася дорожньо-транспортна подія, на розташування автомобіля «Фольксваген Транспортер», р/н НОМЕР_3 , до та після дорожньо-транспортної події відносно меж проїзної частини.
Із показань свідка ОСОБА_15 судом встановлено, що 18 жовтня 2009 року він на своєму автомобілі «ВАЗ 2106», проїжджаючи повз вул. Кощеєва в селі Військове Солонянського району Дніпропетровської області, зупинився біля будинку, у якому відпочивала компанія, яка приїхала до ОСОБА_8 . Коли він під'їхав, то побачив, що біля в'їзних воріт у двір був припаркований автомобіль «Фольксваген Транспортер», а також поблизу знаходився автомобіль «ВАЗ», який належить ОСОБА_16 . Він зайшов ненадовго до будинку, де компанія відпочивала у бані, серед яких були ОСОБА_16 , ОСОБА_8 і ОСОБА_14 , а після того, він разом з останніми вийшли на вулицю з двору. Коли він розмовляв зі ОСОБА_8 , ОСОБА_16 направилась до свого автомобіля «ВАЗ» червоного кольору і поїхала, а він пішов і сів до свого автомобіля, щоб завести його, і в цей момент, коли він сидів у автомобілі, підняв голову і побачив, що по проїзній частині якийсь чоловік переходив дорогу та після чого, відбувся удар, однак самого зіткнення він не бачив, оскільки його автомобіль знаходився попереду від місця дорожньо-транспортної пригоди. Після дорожньо-транспортної пригоди, він побачив розвернутий автомобіль «Фольксваген Транспортер», який ударив автомобіль «ВАЗ», під керуванням ОСОБА_16 , а також на землі лежали ОСОБА_14 і ОСОБА_8 , а біля них сиділа ОСОБА_21 . Після того, він одразу побіг гукати на допомогу. В подальшому, потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_8 відвезли до лікарні родичі останнього, а всі інші залишились чекати на місці.
В ході досудового розслідування, свідок ОСОБА_15 під час відтворення обстановки і обставин подій, що було зафіксовано відповідним протоколом від 25 травня 2010 року (т. 3, а.с. 193-195), вказав на місце його розташування в момент, коли він побачив пішохода на проїзній частині, однак не зміг вказати темп руху останнього, а також в ході слідчого експерименту, який мав місце 03 грудня 2014 року (т. 5, а.с. 121-123), вказав на місце розташування автомобіля «Фольксваген Транспортер» до моменту дорожньо-транспортної події.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 18 жовтня 2009 року зі схемою та фотознімками до нього (т. 3, а.с. 36-53), слідчим у присутності двох понятих було оглянуто місце дорожньо-транспортної події, яке розташовувалось на проїзній частині по вул. Кощеєва в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, в ході якого, були зафіксовані вид і стан покриття проїзної частини, наявність дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду, умови освітленості на даній ділянці вулиці, розташування транспортних засобів «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із позначенням їх місця на схемі до протоколу, сліди кочення і заносів зазначених транспортних засобів, наявність на лівій частині узбіччя плям бурого кольору, а також осипу пластика і фрагментів волосся на автомобілі «Фольксваген Транспортер» та електроопорі. Виявлені під час огляду транспортні засобі, а також фрагменти волосся були вилучені для подальшого дослідження.
Згідно з протоколом огляду та перевірки технічного стану транспорту від 18 жовтня 2009 року (т. 3, а.с. 54), слідчим у присутності двох понятих, а також водіїв ОСОБА_10 і ОСОБА_22 , було оглянуто транспортний засіб «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в ході якого, виявлені та зафіксовані наступні пошкодження: деформація задніх лівої та правої дверей, задньої лівої частини кузова, сліди відслоювання фарби на задньому бампері, деформація заднього бамперу, а також встановлено наявність плям бурого кольору на задній правій частині кузову і фаркопі.
Згідно з протоколом огляду та перевірки технічного стану транспорту від 18 жовтня 2009 року (т. 3, а.с. 55), слідчим у присутності двох понятих, а також водіїв ОСОБА_10 і ОСОБА_22 , було оглянуто транспортний засіб «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході якого, виявлені та зафіксовані наступні пошкодження: деформація правої передньої двері, правого і лівого переднього крила, решітки радіатора, капоту, даху, а також розбиті передня права фара, правий передній повторювач поворотів та передній правий показник повороту.
Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 492 від 18 жовтня 2009 року (т. 3, а.с. 56), у ОСОБА_10 було встановлено стан алкогольного сп'яніння, що також підтвердили вищевказані допитані у судовому засіданні свідки, які пояснювали, що бачили алкогольні напої.
Відповідно до акту судово-медичного дослідження трупа № 2217 від 23 жовтня 2009 року (т. 3, а.с. 67-73), а також висновку експерта № 2217-Е від 26 жовтня 2009 року (т. 3, а.с. 75-77), при дослідженні трупа ОСОБА_14 були виявлені: крововилив в м'які покривні тканини голови в потиличній ділянці ліворуч, переломи основи та склепіння черепу, епідуральний крововилив в потиличній ділянці ліворуч, субдуральний крововилив в лівій задній черепно-мозковій ямці, субарахноїдальні крововиливи, набряк головного мозку, садна на чолі близько внутрішнього кінця лівої брови, на лівому крилі носу, на повіках ліворуч, на зовнішній поверхні правої гомілки, на зовнішній поверхні правого стегна, на зовнішній поверхні тазу праворуч, синці на верхній повіці ліворуч, на зовнішній поверхні лівого плеча, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, на бічній поверхні тазу ліворуч, рана на передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, з крововиливом в м'які тканини, нерівномірне забарвлення міокарду, рідкий стан крові, повнокрів'я внутрішніх органів, крапкові крововиливи під плевру легень і епікард.
Вищезазначені тілесні ушкодження виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі). Тілесні ушкодження в області голови, в своїй сукупності перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення та як ті, що в даному випадку спричинили смерть потерпілої. Всі інші тілесні ушкодження в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають. Тілесних ушкоджень, які б свідчили за переїзд тіла потерпілої при дослідженні трупу не виявлено. Встановити, йшов пішохід, біг, або стояв на момент спричинення тілесних ушкоджень, неможливо через відсутність судово-медичних даних. Встановити, як розташовувався пішохід в момент первинного контакту з транспортним засобом, неможливо через відсутність судово-медичних даних, однак, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень в області голови, можна вважати, що первинний контакт травмуючого предмету з головою потерпілої відбувся в потиличну ділянку ліворуч.
Смерть ОСОБА_14 наступила від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки головного мозку та ускладнилася набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження.
Відповідно до висновку експерта № 951е від 24 березня 2010 року (т. 3, а.с. 96-97), на основі судово-медичного обстеження ОСОБА_8 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичних документів та у відповідності з поставленими перед експертизою питаннями, судово-медичний експерт прийшов до висновку про те, що у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, гострої епідуральної гематоми праворуч, вдавленого багатоуламкового перелому кісток черепу з переходом на основу, субарахноідального крововиливу, скальповано-рубленої рани голови, синців, саден обличчя, тулубу, кінцівок, перелому правої променевої кістки у типовому місці, компресійно- уламкового перелому тіла 6-го грудного хребця, крайового перелому 7-го грудного хребця, які спричинені від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини автозасобу, в термін та можливо при обставинах, на які вказує обстежений та слідчий у постанові.
Виявлені ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
В ході проведення досудового розслідування, за участю ОСОБА_10 , також були проведені відтворення обстановки і обставин подій, а також слідчі експерименти, що було зафіксовано відповідними протоколами від 25 травня 2010 року (т. 3, а.с. 186-192), від 07 серпня 2011 року, 20 червня 2013 року і 03 грудня 2014 року (т. 5, а.с. 11-13, 59-60, 109-111), відповідно до яких, обвинувачена добровільно показала на місці дорожньо-транспортної події відомі їй обставини, зокрема, вказавши на напрямок руху транспортного засобу «ВАЗ» під її керуванням, місце розташування транспортного засобу «Фольксваген Транспортер», місце розташування невстановленого пішохода, напрямок руху останнього і місце раптової зміни ним руху, а також подальше місце зіткнення транспортних засобів.
Під час розгляду даного кримінального провадження, судом було досліджено значну кількість висновків судово-автотехнічних експертиз № 70/27-307 від 09 червня 2010 року (т. 3, а.с. 203-205), № 2732-11 від 15 листопада 2011 року (т. 5, а.с. 32-44), № 9415 від 09 січня 2013 року (т. 5, а.с. 49-56), № 6619 від 09 серпня 2013 року (т. 5, а.с. 64-68), № 1494/1495-14 від 25 вересня 2014 року (т. 5, а.с. 94-106), № 17398/17399/14-52/4(110)-15 від 20 травня 2015 року (т. 5, а.с. 133-144), № 5/10.1/202 від 09 вересня 2016 року (т. 5, а.с. 156-174), складених під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні різними експертними установами, які мали істотні суперечності щодо наявності або відсутності в діях обвинуваченої ОСОБА_16 під час дорожньо-транспортної пригоди порушень правил дорожнього руху, в тому числі, різних пунктів цих правил, що мало місце з огляду на використання під час експертних досліджень показань різних учасників кримінального провадження, в тому числі, не допитаних під час цього судового розгляду, а також різних вихідних даних, зазначених у постановах слідчих про призначення цих експертиз.
Зокрема, усі висновки експертних досліджень враховували показання потерпілого ОСОБА_8 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які були надані ним під час досудового розслідування, однак у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , користуючись своїм процесуальним правом, відмовився надати будь-які показання в судовому засіданні, а отже, враховуючи вимоги ст.ст. 23, 95 КПК України, суд не може обґрунтовувати свої висновки на будь-яких показаннях ОСОБА_8 , наданих під час досудового розслідування, які були враховані при проведенні попередніх судово-автотехнічних експертиз, у зв'язку із чим, суд не може врахувати зазначені висновки експертів з наведених причин, та під час судового розгляду з метою повного і всебічного встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, що має важливе значення для прийняття обґрунтованого та об'єктивного судового рішення, судом було призначено у цьому кримінальному провадженні комісійну судово-автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку експертів № 4170-19 від 18 жовтня 2019 року, складеного за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи по кримінальному провадженню № 192/3301/16-к, з урахуванням обставин, в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_10 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Стосовно того, що водій ОСОБА_10 на момент ДТП перебувала в стані алкогольного сп'яніння, і при цьому керувала автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід зазначити, що вона також повинна була діяти у відповідності з вимогами п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В той же час, експертами було вказано, що у даній дорожньо-транспортній обстановці (за вихідних даних про обставини події, наведених в матеріалах справи за показами ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 )) водій автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_10 не мала технічної можливості, при своєчасному реагуванні на небезпеку для руху, привести гальмівну систему автомобілю в дію і, таким чином, запобігти наїзду на невстановленого пішохода. Слід зазначити, що з урахуванням вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а також методики «Дослідження наїзду транспортних засобів на пішохода або інші перешкоди» (реєстраційний код 10.1.07), при виникненні небезпеки для руху водію регламентовано застосовувати лише екстрене гальмування, і питання в частині «Чи мала водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 технічну можливість запобігти наїзду ... з моменту виявлення перешкоди для руху?», експертами не досліджувалось, оскільки воно суперечить технічному смислу.
Також, з урахуванням об'єму вихідних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження (відповідно до ухвали суду), водій ОСОБА_10 знаходилась в стані аварійної обстановки, і її дії по можливому запобіганню ДТП не регламентовані Правилами дорожнього руху України.
В той же час, проаналізувавши і оцінивши у своїй сукупності всі досліджені у судовому засіданні докази, зокрема, показання обвинуваченої ОСОБА_10 , показання потерпілих, за винятком потерпілого ОСОБА_8 , який відмовився від дачі показань під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні з посиланням на положення ст. 56 КПК України, та з огляду на вимоги ст.ст. 23, 95 КПК України суд не може брати до уваги його показання під час досудового розслідування, показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які безпосередніми очевидцями дорожньо-транспортної події не були, показання свідка ОСОБА_15 , який перебував на місці дорожньо-транспортної події і бачив момент руху невстановленого пішохода, в той час, як по проїзній частині рухався автомобіль «ВАЗ», під керуванням ОСОБА_10 , що узгоджується з показаннями обвинуваченої, при цьому, будь-яких обставин недовіряти показанням цього свідка у суду немає, а також письмові докази, досліджені судом під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, фактичні дані, зафіксовані у первинних протоколах огляду місця події, транспортних засобів і їх технічних станів після дорожньо-транспортної події, суд робить висновок щодо наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_10 порушення правил дорожнього руху під час керування нею 18 жовтня 2009 року близько о 03.00 години, технічно справним автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїзній частині вул. Кощеева в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, де під час виникнення небезпеки для руху у вигляді невстановленого пішоходу, який, рухаючись по проїзній частині у попутному напрямку різко перемістився у напрямку смуги руху автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи об'єктивну спроможність виявити невстановленого пішохода, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду невстановленого пішохода, внаслідок чого, в районі під'їзної дороги до домоволодіння № 1, змінивши напрямок руху керованого нею автомобіля, допустила зіткнення із задньою частиною автомобіля «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв за межами проїзної частини, поблизу вказаного домоволодіння праворуч, внаслідок чого, шляхом інерційного пересування відносно своєї осі автомобіля «Фольксваген Транспортер», були завдані тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , які знаходились в безпосередній близькості від задньої частини зазначеного транспортного засобу, що спричинило смерть ОСОБА_14 і тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_8 .
Оцінюючи дії обвинуваченої ОСОБА_10 на відповідність вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, враховуючи, що згідно з висновком експертів № 4170-19 від 18 жовтня 2019 року, остання повинна була діяти у відповідності до цього пункту правил дорожнього руху, однак експерти не змогли з причин, наведених у експертному дослідженні, надати належну оцінку діям обвинуваченої з технічної точки зору і з огляду на перебування її у стані аварійної обстановки, суд вважає за необхідне зазначити, що вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України регламентовано, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, з чого випливає, що обов'язковими умовами дотримання водієм цих положень є можливість своєчасного виявлення водієм перешкоди або небезпеки для руху за конкретних дорожніх умов, а також виконання дій щодо зниження швидкості свого руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду наявної перешкоди, коли попередні заходи не можуть бути застосовані для безпеки дорожнього руху і їх учасників, а отже, як встановлено в ході судового розгляду у цьому кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_10 рухалася по широкій проїзній частині у відкритій місцевості, без будь-якого обмеження оглядовості або видимості у напрямку свого руху, у зв'язку із чим, мала можливість належним чином слідкувати за дорожньою обстановкою, в тому числі, розташованого по ходу її руху транспортного засобу «Фольксваген Транспортер» і пішоходів, які перебували поруч з вказаним транспортним засобом, а також мала об'єктивну спроможність завчасно виявити невстановленого пішохода на проїзній частині та під час зміни напрямку руху останнім, повинна була, з метою попередження дорожньо-транспортної події, вжити передбачених п. 12.3 ПДР України дій щодо зменшення швидкості руху керованого нею транспортного засобу аж до повної його зупинки, а перед зміною напрямку руху вправо переконатися в тому, що виконуваний нею маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що не суперечить мотивувальній частині вищезазначеного висновку експертів, внаслідок чого, допустила наїзд на нерухомий транспортний засіб «Фольксваген Транспортер», який у некерованому стані за інерцією здійснив наїзд на пішоходів, які перебували поруч з вказаним транспортним засобом.
Таким чином, незважаючи на те, що згідно з висновком комісійної судової автотехнічної експертизи, з технічної точки зору обвинувачена ОСОБА_10 не мала технічної можливості, при своєчасному реагуванні на небезпеку для руху, привести гальмівну систему автомобілю в дію, і, таким чином, запобігти наїзду на невстановленого пішохода, а дії останньої на предмет порушення вимог п. 12.3 ПДР України, експерти з технічної точки зору не можуть оцінити з огляду на аварійну ситуацію, суд бере до уваги не лише дії обвинуваченої ОСОБА_10 з технічної точки зору, а і оцінює її дії за юридичним критерієм, відповідно до якого, за встановлених вище обставин, в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження порушення обвинуваченою ОСОБА_10 під час керування нею транспортним засобом положень пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, яка спричинила смерть ОСОБА_14 і спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
Крім того, стороною захисту у підготовчому судовому засіданні було подано клопотання про скасування постанови заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_26 від 11 січня 2014 року, якою було скасовано постанову старшого слідчого з ОВС відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_27 від 30 серпня 2013 року про закриття кримінального провадження № 12013040000000171 від 05 квітня 2013 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, посилаючись на грубе порушення заступником прокурора області вимог ч. 5 ст. 284 КПК України при винесенні зазначеної постанови з огляду на пропуск прокурором двадцятиденного строку для прийняття такого рішення, з моменту отримання постанови, однак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цього клопотання, оскільки оскаржувана постанова від 11 січня 2014 року була винесена заступником прокурора Дніпропетровської області у відповідності до вимог положень ст. 36 КПК України (у редакції чинної на час прийняття цього рішення), які наділяли керівника прокуратури області або його першого заступника і заступників правом скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня, а також стороною захисту не надано суду належних доказів щодо терміну отримання цієї постанови прокурором і пропуску двадцятиденного строку для її скасування.
Крім того, згідно обвинувального акта, обвинуваченій ОСОБА_10 також були інкриміновані дії щодо грубого порушення нею вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.2, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, однак, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення посилання на порушення останньою цих пунктів ПДР України, заважаючи на наступні обставини.
За змістом ст. 286 КК України вказаний злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв'язку.
Про необхідність з'ясовування і відображення у вироку, чи є причинний зв'язок між вчиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також у правових позиціях Верховного Суду України (№ 5-18кс14 від 20 листопада 2014 року) та у роз'ясненні, яке міститься у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Як встановлено судом із досліджених у судовому засіданні доказів, причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення обвинуваченою ОСОБА_10 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, і ці її дії знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП, а відтак, і з його наслідками, в той же час, судом не встановлено обставин того, що обвинувачена ОСОБА_10 порушила п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.2, 12.4, 12.9 б) ПДР України, які б знаходились в безпосередньому причинному зв'язку з наслідками, у зв'язку із чим, суд виключає їх з пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення.
Крім того, суд також з огляду на положення ст.ст. 23, 95 КПК України, вважає за необхідне не приводити у вироку суду показання інших свідків і похідні від цих показань слідчі дії у вигляді очних ставок, відтворення обстановки і обставин події, а також слідчі експерименти, оскільки цих свідків не було допитано у судовому засіданні і судом безпосередньо не сприймалися їх показання, а отже, ці докази суд не може взяти до уваги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_10 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_14 і заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченої ОСОБА_10 , яка позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, має на утриманні малолітню дитину, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, повністю відшкодувала завдану шкоду потерпілому ОСОБА_8 , при цьому, ці обставини, на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують покарання обвинуваченої. До обтяжуючої покарання обвинуваченої ОСОБА_10 обставини, передбаченої ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченій ОСОБА_10 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак, не в максимальному його розмірі, оскільки таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії неумисного тяжкого злочину, його конкретним обставинам і наслідкам, зокрема, характеру порушення обвинуваченою правил дорожнього руху, внаслідок чого спричинена смерть ОСОБА_14 і завдані тяжкі тілесні ушкодження іншому потерпілому ОСОБА_8 , поведінці обвинуваченої після вчинення дорожньо-транспортної події і в подальшому в ході досудового розслідування та судового провадження, даним про особу обвинуваченої ОСОБА_10 , яка позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, відшкодувала завдану шкоду потерпілому ОСОБА_8 , має на утриманні малолітню дитину, що суд також враховує, як пом'якшуючі її покарання обставини, в той же час, свою вину не визнала, вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення з обтяжуючою її покарання обставиною, а саме у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_10 покарання, не пов'язаного з його реальним відбуванням або застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, в той же час, призначення саме такого покарання у виді позбавлення волі буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципам справедливості, достатності і розумності. Крім того, враховуючи обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченої ОСОБА_10 , суд вважає за необхідне призначити останній обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальному його розмірі.
Питання щодо речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні.
В ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_7 і ОСОБА_6 були подані цивільні позови до обвинуваченої ОСОБА_10 , третя особа - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», у яких потерпілі просили стягнути з ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 2 500 000 гривень на кожного потерпілого. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 визнала позовні вимоги частково у сумі 10 000 доларів США.
Вирішуючи вищезазначені позовні вимоги потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 2 500 000 грн. кожному потерпілому, суд, враховуючи вимоги ст.ст. 23, 1172, 1187 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула донька потерпілих ОСОБА_14 , що спричинило їм моральні страждання, зазначена ситуація для них була екстремальною та стресовою, яка внесла істотні зміни в їх житті, призвело до неможливості задовольняти актуальні для них потреби в повноцінній сім'ї та їх благополуччі, був порушений їх оптимальний, звичний стереотип життєдіяльності, знизилися якість життя і впевненість у своєму майбутньому, постійне згадування про доньку підтримують у них тривалий час стан вираженої психоемоційної напруженості, погіршився зміст і стан їх соціального функціонування, відбулися негативні і незворотні зміни в їх житті, а отже, визначений потерпілими розмір моральної шкоди з урахуванням принципу справедливості і розумності, а також майнового стану відповідача, відповідає завданим їм моральним стражданням.
Також, під час судових дебатів, у своїй промові захисник - адвокат ОСОБА_12 просив суд винести виправдувальний вирок та звернути увагу на положення ст. 49 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі спливу більше десяти років з моменту скоєння дорожньо-транспортної події, однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що дійсно з моменту вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке мало місце 18 жовтня 2009 року, минуло більше десяти років, в той же час, порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності регламентується положеннями параграфу 2 Глави 24 КПК України, за змістом яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності судом допускається виключно за обов'язковою згодою підозрюваного або обвинуваченого на таке звільнення і може бути розглянуто судом на стадії судового розгляду у кримінальному провадженні, в той же час, обвинувачена ОСОБА_10 протягом судового розгляду не висловлювала бажання та не надавала свою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності з цих підстав і не зверталася з таким клопотанням до суду, у зв'язку із чим, судом у цьому кримінальному провадженні ухвалюється вирок із призначенням обвинуваченій відповідного покарання. А отже, враховуючи зазначені обставини, з цих підстав, суд також вважає за необхідне не застосовувати положення ч. 5 ст. 74 КК України, яка передбачає право суду звільнити особу від покарання за наявності підстав, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді шести років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Строк призначеного ОСОБА_10 покарання обчислювати з моменту її затримання після набрання цим вироком суду законної сили.
Речові докази - автомобіль «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_3 - залишити за належністю ОСОБА_22 ; автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити за належністю ОСОБА_13 ; фрагменти волосся - зберігати у матеріалах кримінального провадження; диск з відеозаписом до протоколу огляду місця події - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні у розмірі 33 059,33 грн. (тридцять три тисячі пятдесят дев'ять гривень тридцять три копійки).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1