Справа № 201/12646/19
Провадження № 2/201/862/2020
Іменем України
12 лютого 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019р. по справі № 201/4341/18 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
За результатами оскарження вироку представником потерпілого ОСОБА_1 (адвокатом Ломакою Н.А.) вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019р. в частині вирішення цивільного позову скасовано, а кримінальне провадження в цій частині направлене на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою судді Наумової О.С. 14.11.2019р. справу прийнято і призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 37-38).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24.12.2016р. в Соборному м. Дніпра по вул. Набережна Перемоги сталася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21104», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , з припаркованим автомобілем «Daewoo Lanos TF48Y» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «BMW 330» д.н. НОМЕР_3 .
Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля «ВАЗ 21104» позивачеві ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджено висновком експерта. Внаслідок ДТП позивачеві заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 31 668,74 грн., яка підтверджується медичними довідками про стаціонарне лікування, відповіддю на адвокатський запит, фіскальними і товарними чеками, накладними, квитанціями на придбання ліків та медичних матеріалів.
Також позивачеві заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює у 300 000 грн., яка виражається у сильному білю від отриманих чисельних травм. Після ДТП він провів без свідомості тривалий час, у нього були травмовані внутрішні органи (почалися абсцесні процеси), легені, забита грудна клітина, поламані кістки. Він переживав, що може померти, залишити без піклування матір, у якої більше нікого немає. Перебував у безпорадному стані, не міг самостійно пересуватися, страждав від усвідомлення власної безпорадності та від того, що родичі витрачають сили та час на надання допомоги. На тривалий час втратив працездатність, перебував на лікуванні з 24.12.2016р. по 07.02.2017р., потім з 03.07.2017р. по 10.07.2017р., що негативно позначилося на його матеріальному стані. Переніс декілька оперативних втручань. У липні 2017 року переніс операцію з приводу післяопераційної вентральної грижі. До проведення цього оперативного втручання не міг взагалі нормально рухатися, працювати. Відчуває душевні страждання від усвідомлення того, що стан здоров'я погіршився і належним чином не відновиться ніколи.
Відповідач жодних коштів на лікування не надавав, не вживав заходів щодо надання допомоги у будь-якій іншій формі.
Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 23, 24, 26-1, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з МТСБУ матеріальну шкоду в розмірі 31 668,74 грн., моральну шкоду в сумі 1 583,44 грн., всього - 33 252, 18 грн.; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 298 416,56 грн.
Відповідач - МТСБУ позовні вимоги не визнав. 21.01.2020р. і 04.02.2020р. представник МТСБУ Гусєв П .В. (діє на підставі довіреності від 20.12.2019р. - а.с. 58) надавав відзиви на позовну заяву (а.с. 55-58, 82), в яких не погодився з тим, що має відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду. Обґрунтовував свою позицію тим, що статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений чіткий перелік випадків, у яких МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Відповідно до от. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки на момент ДТП транспортний засіб «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , не було забезпечено договором обов'язкового страхування, позивач звернувся з позовом до МТСБУ для відшкодування нанесеної шкоди в порядку пп. «а» п. 41.1 ст. 41 цього Закону. Проте МТСБУ відшкодовує моральну шкоду у разі зверненні потерпілих в порядку пп. «г» і «ґ» п. 41.1 та пп. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону. В даному випадку МТСБУ не має підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не звертався в порядку виключень ст. 26-1 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
В наданих чеках позивачем містяться ліки і предмети, які не підтверджені медичними документами, не підтверджено, що вони понесені під час перебування потерпілого на стаціонарному лікування, а тому не пов'язані з витратами на лікування внаслідок ДТП: рофундин, кет.малий, дексалгін, кальцію глюконат, катетер, подовжувач, електроди, дисопропол, дисконтна карта голд, мілдронат, піанангін, есенціале, руквички, биксапарин, мило рідке, лейкопластир, термометр, спирт, паєти, меновазин, бриліантова зелена, оликлимоенель, вата медична, вода мінеральна моршинська, вода мінеральна миргородська, гель-мило, базхіли, лесфаль, пелюшки, глутаргин, вода малятко, обез порошок, крем для рук, гліцерино ссуп., ормакол, анапирон, тейкопланин-фармекс, подушка, пластирі, фурамаг, вазелін, презервативи, декасан, йогурти бебі, форте К, бисопропол, йосен табл., ремисид гель, софре леденці, фарингтон, синпоцетин.
З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стосовно клопотання МТСБУ про розгляд справи в режимі відеконференції, то згідно з ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, однак таке клопотання було заявлене відповідачем у день судового засідання - 21.01.2020р. (а.с. 59, 74), а після того (на 12.02.2020р.) не заявлялося. Призначення судового засідання в режимі відеоконференції є правом, а не обов'язком суду (ч. 5 ст. 212 ЦПК України). Крім того, відповідач у відзиві просив розглядати справу без його участі (а.с. 57, 76).
Позивач 21.01.2020р. надав відповідь на відзив МТСБУ (а.с. 61-64), у якій він не погодився з доводами МТСБУ про відсутність законних підстав відшкодовувати матеріальну і моральну шкоду, про недотримання досудового порядку врегулювання спору. Посилався на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не встановлений досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика (МТСБУ), та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. В цьому контексті звернув увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19) від 11.12.2019р.
Щодо заперечень МТСБУ про, те, що окремі ліки не були призначені лікарями, зауважив, що ці препарати придбані саме у період перебування на стаціонарному медичному лікуванні. Зокрема, презервативи, гліцеринові суппозиторії і вазелін були призначені для ультразвукового дослідження, презервативи - для збору рідини, що виводилася через дренаж з брюшної полості. Фурамаг - антибактеріальний препарат, призначений у зв'язку з політравмою брюшної полості. Ремісид гель - препарат для зовнішнього застосування протизапальної дії для обробки ран. Йосен - препарат для нормалізації функції щитовидної залози, пошкодженої внаслідок політравми. Фарингтон - місцево дезинфікуючий засіб з протимікробними та антиоксидантними властивостями, призначений для попередження інфекції ротової порожнини у зв'язку з тим, що вводили трубки в гортань в реанімації. Софрім льодяники використовувалися для зменшення подразнення в горлі. Йогурт baby - для відновлення балансу мікрофлори кишечника, нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту, покращення евакуаторної функції кишечника. Біспорол форте - для підтримки ритму серця після операції. Декасан - препарат для промивання черевної і плевральної порожнини, при хірургічних інфекційно-запальних захворюваннях черевної порожнини. Анапірон - болезаспокійливий та жарознижувальний препарат. Нормакол - застосовувався при підготовці до рентгенологічного та ендоскопічного обстеження ректосігмоідального відділу товстої кишки. Знезаражувальний порошок - для обробки поверхні ран, крем для рук -допоміжний засіб у зв'язку зі зневодненням шкіри. Пластирі - для недопущення інфекцій ран, та як засоби фіксації катетерів та трубок. Вінпоцетин - судинорозширювальний препарат, що покращує мозковий кровообіг. Тейкопланін-фармекс - препарат що використовується для розчину для ін'єкцій. Дорожна подушка - для фіксації положення голови в період перебування в комі.
На підставі викладеного, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач - ОСОБА_2 повідомлявся про дату, місце і час розгляду справи неодноразово, але повістки на його адресу поверталися у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 49, 53-54). З'явившись в судове засідання на 21.01.2020р. відповідач ознайомився з матеріалами справи і надав заяву про відкладення її розгляду з метою на надання відзиву. Будучи повідомленим належним чином про судове засідання на 12.02.2020р. (а.с. 73), відповідач в судове засідання не з'явився, правом на надання відзиву не скористався, заяв про розгляд справи без його участі не надав.
З огляду на приписи ч.ч. 2, 5 ст. 130 ЦПК України, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.
Обізнаність відповідача ОСОБА_2 про наявність віднесеного на розгляду суду спору та наявність у справі позиції відповідача МТСБУ виключає сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, тому суд розглядає справу у порядку загального позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах.
Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в сукупності з наданими письмовими доказами, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019р. по справі № 201/4341/18 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Як видно з установлених судом обставин під час розгляду обвинувального акта, 24.12.2016р. приблизно о 00 год. 30 хв. в Соборному районі м. Дніпра по вул. Набережна Перемоги з боку вул. Набережної Січеславської в напрямку вул. Космічної рухався автомобіль «ВАЗ 21104», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, перед виконанням маневру повороту ліворуч, не переконався в безпеці свого маневру змінив напрямок руху вліво, виїхавши на зустрічну смугу, не надавши дорогу автомобілю «BMW 330» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого в району електроопори № 179 скоїв з ним зіткнення. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_1 , продовжив некерований рух та скоїв зіткнення з припаркованим біля правого узбіччя автомобілем «DAEWOO LANOS TF48Y» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а автомобіль «BMW 330» р.н. НОМЕР_3 , в некерованому стані допустив наїзд на перешкоду-електроопору № 179.
Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля «ВАЗ 21104», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичного експерта № 277е від 30.01.2017р. спричинено тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла, а саме, закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 1-гоступеню, забійної рани у лівій скронево - тім'яній області з переходом до центру; закритої тупої травми грудної клітини, забію обох легень з явищами випоту в плевральних порожнинах; закритої тупої травми черева з явищами внутрішньочеревної кровотечі, розриву селезінки, розриву правої частки печінки, розриву правого та лівого часткового жовчного протоків, ушкодження серозної оболонки тонкої кишки, гематоми брижі тонкої кишки та позачеревної гематоми, з розвитком в посттравматичному періоді абсцесу піддіафрагмального простору; закритого перелому лонної та сідничної кісток ліворуч; синця на задньо-внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л.о. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21104» р.н. НОМЕР_1 , порушив згідно висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 2409/1645/1646/5330 від 30.03.2018р. вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, у скоєному розкаявся.
За результатами оскарження вироку представником потерпілого ОСОБА_1 (адвокатом Ломакою Н.А.) вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019р. в частині вирішення цивільного позову - скасовано та направлене кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Скасовуючи вирок у частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд вказав на те, що розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині стягнення з МТСБУ матеріальної і моральної шкоди, поза увагою суду залишився відзив МТСБУ, в якому вказано, що даними ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП не була забезпечена договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ.
Крім того, МТСБУ у відзиві вказувало, що потерпілим ОСОБА_1 не виконано імперативну норму Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, не подано заяву на отримання відшкодування (регламентної виплати) за шкоду заподіяну заподіяною життю та здоров'ю потерпілого, заяви на виплату моральної шкоди, не надано документів, передбачені Законом №1961-ІV. Відповідно МТСБУ не проводило ніяких юридичних дій щодо цього випадку, рішення про відмову йому у виплаті страхового відшкодування не приймалось. Після отримання такої заяви з документами від потерпілого, МТСБУ розгляне її і прийме відповідне рішення у відповідності до Закону. Та обставина, що потерпілий подав цивільний позов в рамках кримінального провадження до МТСБУ, що є, на думку цивільного відповідача, передчасним, не може слугувати доказом звернення до МТСБУ з заявами на виплату відшкодування (регламентної виплати) за даним випадком і примушування його до виконання обов'язків, які чітко визначені спеціальним Законом №1961-ІV.
Апеляційним судом звернута увага на те, що питання застосування Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час розгляду цивільних позовів в межах кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ст. 286 КК, було вирішено Великою Палатою Верховного Суду від 19.06.2019р., вищезазначені доводи МТСБУ підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового судового розгляду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. викладено правовий висновок, з якого убачається, що в контексті ч. 1 ст. 128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Під час нового розгляду судом враховані указані зауваження апеляційного суду та приймається до уваги постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019р. по справі №465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію стосовно пред'явлення позову до МТСБУ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Правовий статус МТСБУ визначено в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 41 Закону передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.
Згідно з пп. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
В справі, що розглядається, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_2 було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 у виді тяжких тілесних ушкоджень. Спричинення цих наслідків перебуває у причиновому зв'язку із діяннями ОСОБА_2 , а саме вчиненням ним ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу. Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» саме МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілому, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від19.06.2019р. вважала, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов'язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), як це має місце у випадку з МТСБУ у справі, що розглядається.
Тому в контексті ч. 1 ст. 128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ».
Адже МТСБУ виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити до неї цивільний позов.
Залучення МТСБУ як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України. Крім цього, таке тлумачення відповідає положенням статей 47, 48 ЦПК України, за якими здатністю особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільною процесуальною дієздатністю), так само як і можливістю бути позивачем та відповідачем у суді, наділені юридичні особи.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цивільний позов може бути пред'явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача, оскільки його зобов'язання витікають із положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ».
Щодо попереднього звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, то Велика Палата Верховного Суду вважала, що визначений Законом «Про ОСЦПВВНТЗ» порядок звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.
Отже, МТСБУ приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
У постанові КЦС від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в постанові ККС від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом.
У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту».
У системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Отже, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов'язковою умовою.
У цивільному позові потерпілого сума матеріальної шкоди була визначена в розмірі 31 668,74 грн. як вартість медичних препаратів і предметів (виробів) медичного призначення, а моральної шкоди в сумі 1 583,44 грн. (5 процентів від суми матеріальної шкоди).
У кримінальній справі висновком експерта № 277е від 13.01.2017р. установлено, що при огляді у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла, а саме, закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 1-гоступеню, забійної рани у лівій скронево - тім'яній області з переходом до центру; закритої тупої травми грудної клітини, забію обох легень з явищами випоту в плевральних порожнинах; закритої тупої травми черева з явищами внутрішньочеревної кровотечі, розриву селезінки, розриву правої частки печінки, розриву правого та лівого часткового жовчного протоків, ушкодження серозної оболонки тонкої кишки, гематоми брижі тонкої кишки та позачеревної гематоми, з розвитком в посттравматичному періоді абсцесу піддіафрагмального простору; закритого перелому лонної та сідничної кісток ліворуч; синця на задньо-внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Як видно з представленої позивачем довідки ЛКК № 780 від 07.05.2018р. про стаціонарне лікування хворого, яка наявна в матеріалах кримінального провадження (і додана до цивільного позову) (а.с. 6) позивач ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» з 24.12.2016р. по 07.02.2017р. у відділенні інтенсивної терапії для хворих з ГСП з 04.01.2017р. по 10.01.2017р., у відділені хірургії № 2 (гнійне) з 10.01.2017р. по 07.02.2017р.№ і/х Є9084, з діагнозом: Політравма. ВЧМТ. ЗТГК легенів з 2-х боків. Розрив селезінки, печінки, забиття сечового міхура, внутрішньобрюшна кровотеча. Перелом лівої лонної і седаліщної кісток. Чисельні переломи ребер зліва. Поддіафрагмальний абсцесс зліва. Двобічний гідроторакс.
Для лікування хворого були призначені та використані такі лікарські засоби і вироби медичного призначення, які він придбав за власні кошти: тієнам 500 мг №1 (38 фл), глітейк 400 мг (4 фл), фуромаг 50 мг (112 таб), омез 20 мг (58 табл), кетолонг 1,0 (20 амп), вікасол 1,0 (30 амп), ессенциале (84 капс), лінезолід 600 мг (20 табл), браксон 2,0 (18 амп), фленокс 0,2 (10 шпр), преднізолон табл. 5 мг (50 таб), система ПР (25 шт), натр.хлор 0,9% 400,0 (6фл), шприци 5,0 (30 шт), шприци 10,0 (25 шт), кейвер 2,0 (3 ам), анапірон 100,0 № 21 (12 фл), тейкопламін 400 мг (9 фл), калия хлорид 4% 50,0 (14 фл), глутаргін 4% 5,0 )12 ам), омепразол 40 мг № 1 (6 фл), метоклопромид 2,0 (1ам), ренальган 5,0 (6 ам), аміносол 500,0 (1 фл), фраксипарін 0,4 (4 шпр), інфезол 200,0 (4фл), дінастат 40 мг (6фл), інсулін «Актрапід» (1фл).
Згідно з довідкою № 782 від 07.05.2018р. КУ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» (додана до цивільного позову) (а.с. 8) родичам хворого ОСОБА_1 був наданий список медикаментів: гемаксал 1000 мг (1амп), стерофундін 1000 мл (1 фл), стерофундін 500 мл (3 фл), кальций хлор 10 мл (1амп), цнфазалін 1 гр (8фл), проксиум 40 мг (13 фл), дексалгін 2 мл (24 амп), ессенциале 5 мл (22 амп), кабивен 1980 мл (1уп), сульцеф 2 гр (19 фл), олікліномель 1500 мл (7 уп), муколван 2 мл (14амп), фраксіпарин 0,3 (2 шпр), дуфалак 130 мл (4уп), лесфаль 5 мл (2 амп), метоклопромид 2 мл (1 амп), пелюшки одноразові (50 шт), мило рідке (2 уп), лейкопластир (2 уп), стеріліум 100 мл (3 фл), паперові рушники № 2 (3 уп), лізоформін 210 мл (3фл), меновазін 40 мл (3фл).
На запит адвоката Ломаки Н. А. ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 МОН» надана відповідь № 767 від 14.05.2018р. про те, що пацієнт ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні лікарні з 03 по 10 липня 2017 року з клінічним діагнозом: Післяопераційна вентральна грижа. При лікуванні пацієнту в межах державного фінансування були призначені лікарські засоби: морфін, фентаніл, сибазон, кетамін, ардуан, дитилін, тіопетал, розчин Рінгеру; вироби медичного призначення одноразового призначення: ендотрахеальна трубка, канюля, системи, шприци, дихальний контур, фільтр дихальний, бинти та марля медичні.
За рахунок пацієнта були придбані наступні лікарські засоби: цибор, анальгін, розчин ГІК, орзол, левофлоксацин, діапразол, метопрокламід, стереофундін.
При виписці пацієнту надані лікувальні рекомендації: обмеження фізичного вантаження протягом трьох місяців (а.с. 21).
Долучені до позову квитанції та чеки свідчать, що з грудня 2016 року і до липня 2017 року ОСОБА_1 витратив на своє лікування, у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями на придбання лікарських засобів та пов'язаних з лікуванням і діагностикою матеріалів у сумі 31 014,33 грн. (чеки на загальну суму 31 411,59 грн. за мінусом витрат, що не відносяться до лікування, такі як придбання мінеральної води, пакетів, бахіл, джонсонс бебі, а також сум з чеків, які взагалі не читаються (а.с. 19, 21) та чеку від 16.12.2017р., який підтверджує витрати на ліки, придбані не у період лікування і не за призначенням лікаря (а.с. 26) - всього на суму 397,26 грн.).
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача (МТСБУ) з приводу невідповідності наданих позивачем доказів у підтвердження витрат на лікування, оскільки призначення ОСОБА_1 медичних препаратів, виробів медичного призначення, предметів гігієни у зв'язку із лікуванням підтверджено відповідними довідками КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» і ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 МОН», а датами на чеках підтверджено, що всі ці препарати позивач купував у період лікування.
Щодо деяких з переліку ліків, які на думку відповідача не по'вязані з лікуванням, наприклад - катетер, подовжувач, електроди, то слід звернути увагу, що в чеку від 25.12.2016р. вказано: подовжувач для інф. помп Р, що є виробом медичного призначення - комплектуючим для введення лікарських засобів і розчинів в тканини і порожнини тіла, електроди ЕКГ забезпечують підвід апарату для ЕКГ до тіла. Катетер - виріб медичного призначення, призначений для з'єднання природних каналів, порожнин тіла, судин з зовнішнім середовищем з метою їх спорожнення, введення в них рідин, промивання, або проведення через них хірургічних інструментів. Отже, ці предмети є виробами медичного призначення, придбані позивачем у період його перебування у лікарні, тому вони безпосередньо по'вязані із витратами на лікування, у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями.
Враховуючи можливість пред'явлення позову до МТСБУ як юридичної особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодування шкоди, суд вважає вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої йому ушкодженням здоров'я шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При визначені розміру матеріального відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача із МТСБУ суд виходить із витрат на лікування в межах суми наданих та підтверджених належними доказами витрат на лікування, розмір яких документально підтверджений на суму 31 014,33 грн., і вважає, що розмір морального відшкодування підлягає відшкодуванню в сумі 1 550,71 грн., що відповідає 5-ти відсоткам страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При визначені розміру матеріального відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача з МТСБУ суд виходить із документально підтверджених витрат на придбання лікарських засобів та пов'язаних з лікуванням і діагностикою матеріалів у сумі 31 201,58 грн.
Таким чином, загалом з МТСБУ на користь позивача підлягає стягненню 32 562,04 грн. (31 014,33 + 1 550,71).
Частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин справи, які мають істотне значення.
Як роз'яснив, Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (ст.ст. 23, 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Із матеріалів справи вбачається, що негативні явища в житті позивача, пов'язані з дорожньо - транспортною пригодою, яка мала місце 24.12.2016р. тривали протягом майже 7-ми місяців (період лікування). При цьому, у липні 2017 року позивач був ще раз прооперований з приводу післяопераційної вентральної грижі, після чого зміг нормально рухатися.
Станом на момент розгляду справи відповідач ОСОБА_2 добровільно шкоду позивачеві не відшкодував, не відшкодував її навіть частково після винесення обвинувального вироку і після набрання ним законної сили.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз.
При цьому, суд враховує тривалість лікування і відновлення попереднього стану здоров'я позивача, вимушені зміни в його житті, страждання завдані фізичним болем та отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, і з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наведених вище підстав.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. - з МТСБУ і 1000,00 грн. - з ОСОБА_2 (за ставками 2018 року на момент з'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166-1167, 1187 ЦК України, положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної 31 014,33 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 550,71 грн., а всього 32 562,04 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні 04 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 коп.).
В задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Наумова