24 лютого 2020 р. Справа № 160/2066/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши позовну заяву Закритого акціонерного товариства "АВАНТІ-2000" до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Горьківської сільської ради про визнання розпорядження недійсним, -
21.02.2020 Закрите акціонерне товариство звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Горьківської сільської ради, в якому просить:
- визнати недійсним Розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 815-Р від 14.10.2005 року щодо вилучення з постійного користування ЗАТ «АВАНТІ-2000» земельної ділянки площею 4,2 Га та внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП № 007455, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1260;
- визнати недійсним рішення № 222-11/ХХІV від 16.07.2004 року Горьківської сільської ради «Про переоформлення земельної ділянки» площею 2,8 га з ЗАТ «АВАНТІ-2000» на ТОВ ТПК «ОЛІЕКС»;
- визнати недійсним рішення № 296-19/ІV від 22 липня 2005 року Горьківської сільської ради «Про переоформлення земельної ділянки», яким було збільшено площу земельної ділянки, яка передається з ЗАТ «АВАНТІ-2000» на ТОВ ТПК «ОЛІЕКС» з 2.8 га на 4,2 га;
- скасувати реєстраційні зміни, внесені районним відділом земельних ресурсів до державного земельного кадастру з приводу вилучення з постійного користування ЗАТ «АВАНТІ-2000» земельної ділянки площею 4,2 Га;
- зобов'язати районний відділ земельних ресурсів закріпити право на постійне користування земельною ділянкою площею 4,2 Га за ЗАТ «АВАНТІ-2000», відповідно до Державного акту на право постійного користування землеюІ ІІ-ДП № 007455, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1260 від 12.01.1999 року, поновити інформацію щодо права користування земельною ділянкою та внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру.
Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам КАС України, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, судом враховується наступне.
Згідно з п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
У справі, що розглядається, спір стосується правомірності вилучення земельної ділянки з постійного користування ТОВ"АВАНТІ-2000" та передачі останньої ТОВ ТПК "ОЛІЕКС".
Спір стосується відібрання у однієї особи права постійного користування земельною ділянкою та передачі його іншій. По своїй суті спірні правовідносини пов'язані з реалізацією ТОВ "АВАНТІ-2000" та ТОВ ТПК «ОЛІЕКС» права постійного користування земельною ділянкою (цивільних прав), а отже мають характер приватно-правового спору.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Таким чином, подальше оспорювання права на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.
Такий висновок узгоджується із правозастосовчою практикою Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 809/739/17.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Оскільки позивач, оскаржуючи рішення відповідача, переслідує мету захистити свої майнові інтереси, слід дійти висновку, що даний спір носить приватно-правовий характер та не містить ознак публічно-правового спору, тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 243, 248 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "АВАНТІ-2000" до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Горьківської сільської ради про визнання розпорядження недійсним.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підпадає під юрисдикцію господарського суду та має розглядатись за правилами господарського судочинства.
Також роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та у строки, встановлені ст. 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко