24 лютого 2020 року Справа № 160/11456/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просить суд скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 1700 гривень по справі про застосування адміністративно - господарського штрафу №139539 від 29.08.2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що у посадових осіб Укртрансбезпеки були відсутні правові підстави для складання акту перевірки та застосування до позивача штрафних санкцій внаслідок відсутності в діях водія ОСОБА_2 порушень вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 26.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник Державної служби України з безпеки на транспорті надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в діях посадових осіб відсутні порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено Акт №145692 від 04.07.2019 року.
В акті перевірки зазначено, що транспортний засіб марки RENAULT-MAGNUM 460, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 . Перевіркою встановлено порушення: згідно видаткової накладної №1442 від 04.07.2019 року вантажовідправник «Снятинський угольний завод», вантажоодержувач ТОВ «Сучасний стиль ТМ»; надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме щоденних реєстраційних листів за попередній період роботи водія, листа підтвердження діяльності водія. Порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу №340, 385 від 07.06.2010 року та від 24.06.2010 року Мінтрансзв'язку.
На підставі вказаного акту управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №139539 від 29.08.2019 року, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач є власником сідлового тягача RENAULT-MAGNUM 460, номерний знак НОМЕР_1 повною масою 19000 тонн, масою без навантаження 8039 тонн, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 27.11.2013 року.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).
Відповідно до ст.1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання вимог статті 6 Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи; державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1.5. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 тахограф це контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Відповідно до п. 6.1 та 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 р., затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.4 Інструкції тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; технічне обслуговування тахографа - технічні операції з приведення тахографа у робочий стан відповідно до інструкції його виробника, які включають активацію, зчитування даних цифрового тахографа, періодичні перевірки, ремонт, заміну тахографа або пов'язаного з ним устаткування, адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Позивач здійснює вантажні перевезення, а п.33 Інструкції встановлено, що водій використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Тобто, суд приходить до висновку, що тахокарти повинні бути лише в ті дні, протягом яких водій керував транспортним засобом.
Позивачем до матеріалів справи, на підтвердження відсутності порушень були надані копії тахокарт водія ОСОБА_2 за 25.06.2019-28.06.2019, 02.07.2019-06.07.2019 року.
На підтвердження не здійснення перевезень у період з 29.06.2019 року по 01.07.2019 року надані до матеріалів справи копії актів приймання-передачі автомобіля в ремонт та з ремонту.
Зазначені докази свідчать про використання водієм ОСОБА_2 тахокарт в день, протягом якого він керував транспортним засобом, за попередній до перевірки період роботи водія.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність порушення, та якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач. Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не є беззаперечним доказом вчинення порушення.
Отже, з системного аналізу встановлених обставин справи та норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування до позивача штрафних санкцій.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 11.11.2019 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову №139539 від 29.08.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 1700 гривень.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар