18 лютого 2020 року Справа № 160/171/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не сплати заробітної плати ОСОБА_1 за останній робочий день - день звільнення 01 червня 2016 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2016 року по 31.12.2019 року в сумі 387 285,11 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом від 01.06.2016 №47-К його було звільнено з 01.06.2016 з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією, при цьому в п. 2 наказу зазначено про необхідність проведення остаточного розрахунку та виплати компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки позивача включаючи день звільнення 01.06.2016. Позивач вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, оскільки заробітна плата за останній робочий день звільнення не була нарахована та не була сплачена.
Окрім того, позивач зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 по справі №804/3843/16, яка набрала законної сили 31.01.2017 було зобов'язано відповідача, зокрема, виплатити середній заробіток з 01.06.2016 по 18.10.2016. Оскільки вищевказана постанова набрала законної сили, то відповідач мав сплатити середній заробіток за останній робочий день позивача - 01.06.2016, але на час звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі не виконав своє зобов'язання у зв'язку з чим позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою суду від 10.01.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
30.01.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі обгрунтоване тим, що у даній справі позивач, посилаючись на неотримання сум, належних йому при звільненні, просить суд вирішити по суті питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не має ознак публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду в адміністративному суді, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1, 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Ухвалою суду від 31.01.2020 розгляд адміністративної справи №160/171/20 було призначено у судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
10.02.2020 до суду від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.
В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 по адміністративній справі №804/3843/16 було визначено, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі №804/8042/17 підтверджено, що за 01.06.2016 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню не заробітна плата, а середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням. А тому, представник відповідача вважає, що у дані справі 01.06.2016 не може визнаватись останнім днем роботи позивача, за який з ним не розрахувався роботодавець при звільненні, оскільки іншим судовим рішенням вказаний день було віднесено до періоду вимушеного прогулу та вже стягнуто за цей день середній заробіток.
10.02.2020 до суду від позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі в обгрунтування яких останній зазначив, що спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду виник з приводу звільнення його з публічної служби, а тому заявлені позивачем вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 18.02.2020 у задоволенні клопотання представника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/171/20 було відмовлено.
У судове засідання 18.02.2020 з'явились позивач та представник відповідача, однак, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
З урахуванням вищевикладеного, судом було ухвалено подальший розгляд справи №160/171/20 здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 №47-к у зв'язку з реорганізацією Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, на підставі п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» та Листа Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Дніпропетровській області від 24.05.2016 № 01/143, щодо відсутності вакансій у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області було звільнено ОСОБА_1 начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01 червня 2016 року, у зв'язку з реорганізацією, п. 1 ст. 40 КЗпП; сектору бухгалтерського обліку та звітності доручено провести остаточний розрахунок, виплатити компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 27.08.2013 по заробітку (підстава ст. 44 КЗпП України).
Відповідно до довідки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 02.06.2016 про отримані доходи за 2016 рік, виданої ОСОБА_1 , заробітна плата за червень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно інформації Пенсійного фонду України з електронного особистого кабінету позивача за червень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 також не нараховувалась та не сплачувалась.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 справі № 804/3843/16, яка набрала законної сили 31.01.2017, зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та стягнути середній заробіток з 01.06.2016 року по 18.10.2016 року. Рішення в частині поновлення на роботі та присудження виплатити заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог, про що зазначено мотивувальній частині постанови, та стягнув з відповідача середній заробіток, в тому числі і за 01.06.2016 року, тобто останній робочий день позивача - день звільнення. Позивач, звертаючись до суду за захистом порушених прав, просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2016, тобто з наступного за днем звільнення дня, що підтверджується копією позовної заяви надається.
Судом встановлено, що позивач у своїх зверненнях до відповідача від 21.12.2017 та від 26.11.2018 просив виплатити йому стягнутого середнього заробітку, в тому числі і за 01.06.2016.
Однак, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Листом від 22.01.2018 №11.2/1801102 на звернення стосовно поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначило, що виплата стягнутого середнього заробітку буде вирішено за результатами набрання законної сили судового рішення по справі №804/8042/17.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.10.2016 року по 05.02.2018 року, в сумі 92054,16 грн., без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 - змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , визначивши її у розмірі: 120904 (сто двадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 48 копійок).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 99 951,37 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 37 копійок).
У зв'язку з невиплатою відповідачем на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2016 по 31.12.2019, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд застосовує наступні норми законодавства.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За змістом положень статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Частиною 4 ст. 78 КАСУ встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються н розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено обставини.
Отже наявні підстави для відповідальності відповідача, передбаченою ст. 117 КЗПП України, а саме, стягненню з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки з 02.06.2016 року по час вирішення справи судом, що розраховується відповідно до вимог КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно з підпунктом «л» пунктом 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати, передбаченої цим Порядком застосовується, у тому числі, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, при численні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством -календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Пунктом 4 Розділу III Порядку № 100 також передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Розділу III Порядку № 100).
За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Саме такий порядок розрахунку середнього заробітку позивача в 2016-2018, що підлягає стягненню з відповідача, встановлено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 по справі № 804/8042/17, яка набрала законної сили 19.11.2018 року відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року по цій справі.
Правильність таких висновків судів попередніх інстанцій встановлено постановою Верховного Суду від 03.10.2019 року по цій справі.
Як встановлено судом, позивач був звільнений з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01.06.2016 року, заробітна плата за останній робочий день 01.06.2016 року нарахована та сплачена не була, тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з п. 2 Порядку №100, а саме, за квітень - травень 2016 року.
Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» в квітні 2016 року було 21, а в травні 2016 року було 19 робочих днів, а всього за 2 місяці - 40 робочих днів.
Згідно з Довідкою від 02.06.2016 року, позивачу в квітні 2016 року було нараховано заробітну плату у розмірі - 3683,97 грн., в травні 2016 року - 2272,80 грн. (без нарахування компенсації за невикористану відпустку - 4068,77 грн. та вихідної допомоги - 4500,51 ).
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 148,91 грн., виходячи з розрахунку: 5956,77 грн. (3683,97 грн. + 2272,80 грн.): 40 (кількість робочих днів в квітні - травні 2016 року) = 148,91 грн.
Відповідно до вимог п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавчих актів середня заробітна плата позивача підлягає коригуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати і державних службовців у 2016 році» затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів. Згідно з датком 1 до вказаної постанови, розмір посадового окладу керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або кількох областей складає - 4308,00 грн.; до групи № 6 Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці відносяться: посади «керівників підрозділів у і самостійних структурних підрозділів державних органів (керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів і їх заступники (управлінь, інспекцій, відділів, відділень, органів інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, органів прокуратури, органів військового управління, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів)».
Як було встановлено судами трьох інстанцій при розгляді справи № 804/8042/17, штатним розписом в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року було утворено «Управління захисту споживачів» в якому, в тому числі, був утворений «Відділ контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг» в якому було передбачено посаду -начальник відділу» (1 одиниця) із розміром посадового окладу - 4308,00 грн.
Тобто, посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року збільшився порівняно з посадовим окладом начальника відділу контролю у сфері послуг в Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, яку займав позивач до незаконного звільнення, в 2,37 рази (4308,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,37). Отже, середній заробіток в 2016 році підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,37.
Період затримки розрахунку при звільненні в 2016 році (з 02.06.2016 року по 31.12.2016 року) таким чином складає 148 робочих днів. Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» в червні - 19 (не рахуючи день звільнення 01.06.2016 року); в липні - 21; в серпні - 22; в вересні - 22; в жовтні 2016 року - 20; в листопаді 2016 року - 22 ; в грудні 2016 ку - 22 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в 2016 році за період з 02.06.2016 року по 31.12.2016 року складає: 52231,67 грн. (148,91грн. х 148 робочих днів х коефіцієнт 2,37 = 52231,67 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівникам державних органів» посадові оклади «керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» з 01.01.2017 року було збільшено до 14500,00 грн.
Як було встановлено судами трьох інстанцій при розгляді справи № 804/8042/17 посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2017 році складав 4500,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн.), посадовий оклад в 2017 році виріс в 2,48 рази (4500,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,48).
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» в 2017 році було 248 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в 2017 році за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає: 91585,60 грн. (148,91грн. х 248 робочих днів х коефіцієнт 2,48 = 91585,60 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя», з 01.01.2018 року посадові оклади «керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» з 01.01.2018 року було збільшено до 5400,00 грн.
Як було встановлено судами трьох інстанцій при розгляді справи №804/8042/17 посадовий начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2018 році складає 5400,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн.), посадовий оклад в 2018 році виріс в 2,97 рази (5400,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,97).
Так, Мінсоцполітики України в своєму листі від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 «Щодо норми тривалості робочого часу» зазначило, що «Законодавством не передбачено єдиної норми тривалості робочого часу. Норма робочого часу працівників може бути різною залежно від багатьох чинників: тривалості робочого тижня, тривалості робочого дня, коли встановлені вихідні і т.д. Тому норму робочого часу роботодавці повинні розраховувати самостійно виходячи з режиму роботи, запровадженого на підприємстві, з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП.
У випадку, якщо на підприємстві встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, роботодавець може скористатися наступним розрахунком норми тривалості робочого часу на 2018 рік: при 40-годинному робочому тижні - 1994 години».
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в 2018 році за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року складає: 110565,67 грн. (148,91грн. х 250 робочих днів коефіцієнт 2,97 = 110565,67 грн.).
Аналогічним чином розраховується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в 2019 році за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.
Так, відповідно до листа Мінсоцполітики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 «Щодо норми тривалості робочого часу на 2019 рік» в 2019 році 250 робочих днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 № 102) затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах). Згідно з Додатком 1 до вказаної постанови, для керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей (6 група оплати праці) встановлено коефіцієнт співвідношення до мінімального розміру посадового окладу 1,84. Таким чином, посадовий оклад за відповідною посадою визначається шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 pоку, на відповідний коефіцієнт. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року встановлено Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» в розмірі 1762 грн.
Таким чином, посадовий оклад керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей (6 група оплати праці) в 2019 році складає 6480 грн. (1762*2*1,84 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року 1762 грн. множимо на 2 та множимо на коефіцієнт співвідношення до мінімального розміру посадового окладу. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9). Отже, 6484,16 округлюється до 6480.
Тобто, посадовий оклад керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей з 01.01.2019 року збільшився порівняно з посадовим окладом начальника відділу контролю у сфері послуг в Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, яку займав позивач до незаконного звільнення, 3,57 рази (6480 грн.: 1814,00 грн. = 3,57). Отже, середня заробітна плата в 2019 році підлягає коригуванню на коефіцієнт - 3,57.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в 2019 році за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року складає: 132902,17 грн. (148,91 грн. х 250 робочих днів коефіцієнт 3,57 = 132902,17 грн.).
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2016 року по 31.12.2019 року в сумі 387285,11 грн. 31,67 грн. (52231,67 грн. - в 2016 році; 91585,60 грн. - в 2017 році, 110565,67 грн. - в 2018 році; 132902,17 грн. - в 2019 році).
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з наведених вище вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та необхідності стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2016 року по 31.12.2019 року в сумі 387 285,11 грн.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача при звернення до суду звільнено від сплати судового збору, а тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (вул. Філософська, 39А, м.Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 40359593) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не сплати заробітної плати ОСОБА_1 за останній робочий день - день звільнення 01 червня 2016 року.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2016 року по 31.12.2019 року в сумі 387 285,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко