24 лютого 2020 року Справа № 160/12197/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Апарату Верховної Ради України щодо відмови у виплаті компенсації за 80 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити компенсацію за 80 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Адміністративний позов, поданий ОСОБА_1 , не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 09.12.2019 року був залишений без руху та наданий позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- виправленої позовної заяви в редакції із зазначенням відомої офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача або зазначення про те, чи відомі такі засоби зв'язку;
- клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та письмові докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У встановлений судом строк на виконання ухвали суду від 09.12.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі суду від 09.12.2019 року.
Ухвалою суду від 15.01.2020 року було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Крім того, суд зазначає, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач вважався звільненим від сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, як позивач у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, у відзиві на позов від 17.02.2020 року відповідач, посилаючись на судову практику, зазначив, що за позовну вимогу про зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, позивач не звільняється від сплати судового збору та повинен був його сплатити.
Так, за твердженнями відповідача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3262/16 від 19.10.2018 року, від 18.12.2018 року у справі № 234/6607/17, у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 року у справі № 6-139цс12, в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати. Натомість, Велика Палата Верховного Суду у вказаних судових рішеннях звернула увагу на те, що розміщення норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлена відповідальність роботодавців за затримку виплати коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте, вказані норми не свідчать про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.
Також, суд зазначає, що у п. 35 постанови від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, відповідач звернув увагу суду на необхідності сплати позивачем судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову з позовною вимогою про зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що відповідно до частин 13, 14 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відтак, враховуючи, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у вказаних вище судових рішеннях, а також позицію відповідача з цього приводу, суд зазначає, що позивачу слід сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду позову з позовною вимогою немайнового характеру про зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, в іншій частині позовних вимог позивач залишається звільненим від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Також, з цього приводу суд зазначає, з позовом до адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся 04.12.2019 року, тому суд при визначенні останньому розміру судового збору керується нормами Закону України «Про судовий збір», що були чинними на момент звернення позивача до адміністративного суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на 04.12.2019 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривень.
При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання, зокрема, фізичною особою, до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру була встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на момент звернення до суду така становила 768,40 грн.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачу слід сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову з позовною вимогою немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.
Таким чином, недоліки позовної заяви у цій частині можуть бути усунені шляхом надання суду документа про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання до адміністративного суду адміністративного позову з позовною вимогою немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу п'ятиденного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову з позовною вимогою немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.
Суд роз'яснює позивачу, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька