20 лютого 2020 року Справа № 160/10962/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/10962/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнень від 23.12.2019 року, просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошеву компенсацію невикористаної додаткової відпусти як учаснику бойових дій за період за 2015 по 2019 рік.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 05.11.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 06.11.2019 року позову заяву ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.
4. 23.12.2019 року позивачем були усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 06.11.2019 року.
5. Також, 23.12.2019 року разом із уточненим позовом позивачем подана заява про забезпечення доказів по справі, в якій позивач просить суд:
- вжити заходи забезпечення доказів шляхом витребування у бухгалтерії Військової частини НОМЕР_1 довідку-розрахунок грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019 року.
6. Ухвалою суду від 24.12.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів по адміністративній справі № 160/10962/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, було відмовлено.
7. Ухвалою суду від 24.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.
8. Також, ухвалою суду від 24.12.2019 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:
- довідку-розрахунок грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019 року;
- звернення (рапорт) позивача від 10.10.2019 року, про виплату йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019 року;
- лист Військової частини № НОМЕР_2 від 23.10.2019 року про відмову у здійсненні виплат;
- витяг з наказу № 272 від 28.10.2019 року ті інші наявні матеріали щодо суті спору.
16.01.2020 року відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, із доказами направлення позивачу вказаних документів та витребуваними судом документами.
9. 04.02.2020 року позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.
10. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року суд перейшов до розгляду справи №160/10962/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за правилами загального позовного провадження, з призначення підготовчого судового засідання на 20.02.2020 року.
11. Також, ухвалою суду від 06.02.2020 року було витребувано додаткові докази по справі № 160/10962/19, а саме:
у Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки:
- відомості (інформацію) щодо проходження позивачем у період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року, військової служби у військовій частині;
- наказ про прийняття та звільнення позивача, ОСОБА_1 , з Військової частини НОМЕР_3 ;
- відомості (інформацію) щодо використання позивачем за період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року, додаткової пільгової відпустки, як учасника бойових дій.
у Військової частини № НОМЕР_1 :
- відомості щодо проходження позивачем у період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року, військової служби у військовій частині, а також інші докази щодо суті спору.
у ОСОБА_1 :
- відомості щодо проходження у період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року, військової служби у військовій частині, а також інші докази щодо суті спору.
12. 19.02.2020 року відповідач надав до суду відповідь на ухвалу від 06.02.2020 року із витребуваними судом доказами по справі.
13. 20.02.2020 року позивач долучив до справи витребувані судом докази, згідно ухвали суду від 06.02.2020 року.
14. 20.02.2020 року закрито підготовче засідання в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду одразу після закінчення підготовчого засідання.
15. Також, 20.02.2020 року представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв'язку із чим справу розглянуто у порядку письмового провадження.
16. Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
17. 20.02.2020 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
18. Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
19. Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
20. У позовній заяві, зазначено про те, що позивач Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" № 607/2014 призваний у Збройні сили України ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21. 10.08.2014 року склав військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 .
22. У період з 27.04.2015 року по 26.10.2019 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 у званні старшого солдата, командира взводу розвідувального відділення - командира машини розвідувального взводу розвідувального відділення.
23. Вказав про те, що за час проходження військової служби йому було видано посвідчення для підтвердження статусу ветеранів війни-учасників бойових дій серії НОМЕР_4 від 13 червня 2015 року.
24. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2019 року № 272 він звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 110-РС від 31.08.2019 року за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), з 26.10.2019 року виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
25. Згідно довідки військової частини від 13.01.2020 року №1035/44/34 "Про проходження військової служби, нарахування сум грошового забезпечення та сплачені страхові внески" видно, що позивачу було нараховано грошове забезпечення за листопад 2019 року у розмірі 28080,10 гривень, а згідно розрахункових відомостей № 137 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , перераховано грошову суму для виплати у розмірі 13106,56 грн., проте, нарахована інша сума а саме 28080,10, що підтверджується довідкою № 1035/44/34 від 13.01.2020 року. Тобто, 28080,10 грн. - 13106,56 грн. = 14973,54 гривень. - сума яка нарахована, але не виплачена позивачу при звільненні, з них йому було нараховано компенсація за невикористану щорічну відпустку у розмірі 3691,70 грн., однак компенсація за невикористану додаткову відпустку не тільки не була нарахована, але не була виплачена незважаючи на те, що відповідно наказу № 1 від 31.07.2014 року по Військовій частині № НОМЕР_1 та наказу № 119 від 06.11.2017 року по Військовій частині № НОМЕР_1 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення, окрім оплати за невикористану додаткову відпустку.
26. Також, з витягу з наказу № 71 від 11.03.2017 року по Військової частини НОМЕР_1 видно, що позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
27. Отже, з витягу з наказу № 272 від 28.10.2019 року по військової частини НОМЕР_1 позивач звільнений у запас з військової служби та виключений зі списків особового складу частини, проте цим наказом не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, у зв'язку із чим він звернувся до відповідача із рапортом про нарахування йому грошової компенсації за невикористаної додаткової відпустки.
28. Проте, відповідач листом №2127 від 23.10.2019 року відмовив позивачу у нарахуванні грошової компенсації за невикористаної додаткової відпустки за спірний період.
29. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та не обґрунтованими, та такими, що порушують його права, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
30. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на його думку позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку за період з 2015 по 2019 рік, оскільки частиною 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки у зв'язку з настанням особливого періоду.
31. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менш ніж 14 календарних дні. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами відпусток ст. 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена.
32. Таким чином, відповідач вважає, що порушення права позивача не відбулося.
33. Крім того, згідно витягу з наказу (по стройовій частині) від 11.03.2017 року №71 старшого солдата ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас. Згідно витягу з наказу (по стройовій частині) від 06.11.2017 року №119 старшого солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
34. Виходячи з вищевикладеного, старший солдат ОСОБА_1 у період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив. У військовій частині НОМЕР_1 відомості щодо проходження позивачем військової служби у вказаний період відсутні.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
35. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" №607/2014 був призваний у Збройні сили України ІНФОРМАЦІЯ_1 .
36. 10.08.2014 року позивач склав військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 .
37. У період з 27.04.2015 року по 26.10.2019 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
38. 13.06.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 .
39. Наказом № 1 від 31.07.2014 року по Військовій частині НОМЕР_1 позивача було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення.
40. Витягом з наказу військової частини №71 від 11.03.2017 року старшого солдата ОСОБА_1 навідника-оператора розвідувального відділення розвідувального взводу 2 розвідувальної роти, звільнено з військової служби у запас наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 від 01.03.2017 року (по особовому складу) №10-РС, відповідно до п. «ж», як такий, що вислужив строк військової служби за контрактом, та вважати таким, що справи та посаду здав 11.03.2017 року. З 11.03.2017 року виключено позивача із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
41. Відповідно до витягу з наказу № 115 від 27.04.2017 року солдата ОСОБА_1 , який прибув з Дніпропетровського обласного військового комісаріату, призначеного наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_6 (по особовому складу) від 27 квітня 2017 року №69-РС на посаду розвідника 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_6 , ВОС-106646А, з 27 квітня 2017 року зараховано до списків особового складу та зазначено про те, що вважати таким, що з 27 квітня 2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, що також підтверджується копією цього наказу та копією контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадових осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
42. Згідно витягу з наказу від 01.11.2017 року № 124 старшого солдата ОСОБА_1 , розвідника 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 13 жовтня 2017 року № 60-РС на посаду навідника оператора розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_8 , з 01 листопада 2017 року виключити зі списків особовою складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 02 листопада 2017 року та видано речовий та фінансовий атестати, та зазначено вважати таким, що посаду і справи здав з 01 листопада 2017 року та убув до військової частини НОМЕР_8 для подальшого проходження служби.
43. У подальшому згідно витягу з наказу № 119 від 06.11.2017 року, позивач справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з 06.11.2017 року у військовій частині НОМЕР_1 .
44. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2019 року № 272 позивач звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 110-РС від 31.08.2019 року за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), з 26.10.2019 року виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
45. Отже, згідно матеріалів справи, у період з квітня 2015 року по березень 2017 року, та з квітня 2017 року по жовтень 2019 року позивач проходив військову службу за контрактом, що також підтверджується матеріали справи, та не спростовано відповідачем.
46. Так, відповідно довідки Військової частини від 13.01.2020 року № 1035/44/34 "Про проходження військової служби, нарахування сум грошового забезпечення та сплачені страхові внески", позивачу нараховано грошове забезпечення за листопад 2019 року у розмірі 28080,10 гривень.
47. Згідно розрахунково-платіжних відомостей №137 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , було перераховано грошову суму для виплати у розмірі 13106,56 гривень.
48. Таким чином, судом встановлено, що позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що також підтверджується витягом з наказу № 71 від 11.03.2017 року по Військової частини НОМЕР_1 .
49. Згідно матеріалів справи, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, починаючи з 2015 року по 2019 рік, у зв'язку із чим, 10.10.2019 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме з 26.10.2019 року.
50. Проте, листом №2127 від 23.10.2019 Військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, при цьому зазначивши, що надання таких відпусток в особливий період припиняється, а відтак відсутні підстави для виплати грошової компенсації.
51. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
52. За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
53. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
54. Згідно з п. 12 ст. 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
55. Відповідно до ст. 4 Закону України “Про відпустки” №504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
56. Згідно зі ст. 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
57. Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
58. У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
59. Абзацом третім п. 14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
60. Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
61. Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
62. Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
63. При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-XII від 21.10.1993 та “Про оборону України” №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
64. Згідно зі ст. 1 Закону №3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
65. Статтею 1 Закону №1932-XII визначено термін “особливий період”, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
66. Крім того, у ст. 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
67. Отже, проаналізувавши викладене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
68. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
69. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
70. Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
71. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
72. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
73. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 13.06.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 .
74. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2019 року № 272 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 110-РС від 31.08.2019 року за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), а з 26.10.2019 року виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
75. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, за спірний період.
76. Таким чином, згідно матеріалів справи, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, оскільки у цей період військову службу у Збройних Силах України, позивач не проходив, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось позивачем у підготовчому засіданні 20.02.2020 року.
77. Доказів на підтвердження проходження, позивачем, ОСОБА_1 військової служби за 11.03.2017 року по 26.04.2017 року під час розгляду справи надано не було.
78. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
79. Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
80. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено про те, що за ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішення від 16.05.2019 справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), ця справа є типовою, а справа №620/4218/18 - зразковою.
81. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 (ПЗ/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 року залишене без змін.
82. Виходячи із положень ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
83. Отже, зі змісту наказу від 28.10.2019 року № 272 про звільнення позивача з військової служби судом встановлено про те, що на час його прийняття, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 2015 року по 2019 рік, тому зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
84. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
85. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошеву компенсацію невикористаної додаткової відпусти як учаснику бойових дій за період за 2015 по 2019 рік, слід зазначити про таке.
86. Так, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
87. Згідно положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
88. Враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному відновленню порушеного права, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року,
89. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року та в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
90. Доводи відповідача, про те, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 11.03.2017 року по 06.11.2017 року військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходив, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за цей період, є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах закону.
91. Доводи відповідача про те, що у нього відсутні правові підстави для виплати позивачу грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, оскільки у спірний період з 2015 року по 2019 рік, позивач проходив військову службу за контрактом не лише у Військовій частині НОМЕР_1 , є неналежними, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 (ПЗ/9901/4/19) від 16.05.2019 року, нарахуванню та виплаті підлягає сума за весь час невикористаної додаткової відпустки учаснику бойових дій останньою військовою частиною, з якою військовослужбовець звільняється, а не кожною частиною окремо.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
92. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
93. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
94. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
95. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
96. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
97. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
98. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
99. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
100. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
101. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
102. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року та в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
103. Щодо розподілу судових витрат.
104. Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
105. Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
106. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
107. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
108. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, за виключенням періоду з 11.03.2017 року по 26.04.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 26.10.2019 року.
109. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
110. Судові витрати не розподіляти.
111. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_9 ).
112. Відповідач: Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).
113. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
114. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
115. Повний текст рішення складено 20.02.2020 року.
Суддя В.В Ільков