м. Вінниця
21 лютого 2020 р. Справа № 120/133/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34886897) до управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (вул. Полтавська, 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 02141578) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" з адміністративним позовом до управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про оскарження дій розпорядника публічної інформації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено ТОВ "Вінпродтрейд" у наданні інформації на запит №299 від 02.10.2019 року, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Позивач зауважує, що внаслідок дій відповідача та ненадання останнім відповіді на запит порушено його право на доступ до публічної інформації, визначене Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою суду від 16.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
03.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідь на запит, надана управлінням освіти, не містить ознак відмови. Крім того, в управлінні освіти, як у розпорядника інформації, фактично відсутня запитувана інформація, відсутній юридичний обов'язок розпорядника інформації володіти такою інформацією. Серед іншого, вказали, що оскільки у 2018 році ТОВ «Вінпродтрейд» брало участь у процедурі закупівель продуктів харчування, яку проводило управління освіти і не було визнано переможцем у період з серпня по грудень 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача 46 запитів на інформацію, відповіді на які потребують збору і великої кількості інформації.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
02.10.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" звернулось до управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом №299 про надання інформації, у якому просили:
1. Зареєструвати та розглянути даний запит.
2. Надати інформацію у якій вказати :
- ким і коли був призначений на посаду начальника управління освіти Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_1 ;
- розмір заробітної плати вищевказаного працівника управління освіти за 2016 рік;
- чи виплачувались вищезазначеному працівнику управління освіти премії і/або грошові винагороди протягом вищевказаного періоду.
3. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану в запиті у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на е-mail ТОВ "Вінпродтрейд": ІНФОРМАЦІЯ_1.
Листом № 01-11/603 від 11.10.2019 року управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації повідомило, що не володіє запитуваною інформацією.
Вважаючи, що відповідачем не надано інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі Закон від 02.10.1996 № 393/96-ВР), Законом України «Про інформацію» від 02.10.1996 року № 2657-XII (далі Закон від 02.10.1996 № 2657-XII) та Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі Закон від 13.01.2011 № 2939-VI).
Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон від 02.10.1996 року № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 Закону від 02.10.1996 року № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI.
При цьому суд враховує, що інформаційний запит позивача від 02.10.2019 року був ним поданий та розглянутий відповідачем саме в порядку, визначеному цим Законом, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв'язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Законом України «Про доступ до публічної інформації»
Відповідно до статті 1 Законом України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Водночас, в силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов'язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.
Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, у тому числі, надання недостовірної або неповної інформації.
У ході розгляду справи, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із чітко визначеним переліком запитань з метою отримання інформації, що належить до публічної у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема запитувалася інформація стосовно призначення на посаду начальника Управління освіти Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_1 та його заробітної плати та премій.
Проте, як встановлено судом із оглянутого листа від 11.10.2019 № 01-11/603 (відповідь на запит), відповідачем не було надано відповіді на вказані питання з посиланням на те, що не володіє запитуваною інформацією.
Однак, суд такі твердження оцінює критично, оскільки відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації": розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
При цьому, відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч.5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Пунктом 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено обов'язок розпорядника інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно наданих пояснень у відзиві та оскаржуваній відмові, відповідач зазначає, що не володіє запитуваною інформацією.
Однак, суд погоджується з твердженням позивача, що у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Однак, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач не вчинив таких дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 цього Закону, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
- безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
- неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
- необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
Оглянувши відповідь відповідача від 11.10.2019 року № 01-11/603 на запит позивача про надання інформації, вбачається, що остання не містить усіх вище перерахованих складових для відмови у задоволенні запиту позивача.
Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий, повинен бути повним, достовірним та точним або вмотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, унормованих ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У правовідносинах, з приводу яких подано позов, судом встановлено відсутність підстав, визначених ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" для відмови у наданні запитуваної інформації.
Враховуючи те, що позивачу не надано відповідь та не надано копій усіх документів відповідно до запиту на інформацію, суд вважає, що відповідач вчинив протиправні дії щодо неналежного розгляду та не надання інформації на запит позивача від 02.10.2019 року №299, чим порушив норми Закону України «Про доступ до публічної інформації». За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У цьому випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу повну інформацію на його інформаційний запит від 02.10.2019 року №299 є засобом дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зважає наступне.
Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02.01.2020 року №299, акт приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 13.01.2020, а також платіжне доручення, що підтверджує оплату в розмірі 3990 грн. за надані послуги.
Згідно матеріалів справи, 02.01.2020 між позивачем ТОВ «Вінпродтрейд» в особі Продана П.М. та адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» в особі президента Якименка О.О. укладено Договір №299 про надання правової допомоги.
За умовами цього договору (пункти 1.1, 2.1) адвокатське об'єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з відмовою у наданні відповіді на запит про надання публічної інформації №299 від 02.10.2019 року управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення на виконання умов Договору №299 позивач сплатив гонорар у розмірі 3990 грн.
Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №299 від 02.01.2020 року, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:
- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з відмовою у наданні відповіді на запит про надання публічної інформації №299 від 02.10.2019 року управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області - вартістю 3990 грн.; складність справи - звичайна; затрачено 6 годин часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 665,00 грн. Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 3990 грн. та розраховувалось наступним чином: 665,00 (грн.) х 6 (год.) = 3990 грн.
Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, відповідач не надав своїх заперечень щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3990 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2102 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3990 грн. належить стягнути на користь ТОВ «Вінпродтрейд» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про встановлення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення. При цьому, у випадку виникнення таких обставин, позивач вправі звернутися із клопотанням до суду на стадії виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області щодо ненадання інформації при розгляді запиту товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» про надання інформації №299 від 02.10.2019 року викладену в листі № 01-11/603 від 11.10.2019 року.
Зобов'язати управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повторно розглянути запит про надання інформації №299 від 02.10.2019 року та надати товариству з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» повну інформацію.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві грн.) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3990,00 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) в загальній сумі 6092 грн. шість тисяч дев'яносто дві грн.) за рахунок бюджетних асигнувань управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, ЄДРПОУ 34886897).
Відповідач: управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (вул. Полтавська, 23, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, ЄДРПОУ 02141578).
Рішення у повному обсязі виготовлене 24.02.2020 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна