24 лютого 2020 року Справа № 160/12831/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51911, 58 грн., -
19 грудня 2019 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51911, 58 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не працевлаштував 1 інваліда, а тому у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №160/12831/19 та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідача від 08.01.2020 (вх. №1007/20), в якому відповідач заперечив проти позову та вказав, що підприємство відповідача виконало всі обов"язки, які покладені на нього законодавством про соціальний захист інвалідів; Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівка" вживалися встановлені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, а невиконання квоти на працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність не залежало від волі відповідача, у зв"язку з чим адміністративний позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В силу ст. 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов'язок їх працевлаштування.
У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України №07.2-10/2 від 14.04.2008 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів» при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік від 02.12.2019, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 95 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 4 особи.
Як зазначив відповідач, у 2016 році у ТОВ «Любимівка» працювало 4 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , січень - грудень 2016 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серпень - грудень 2016 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , червень - липень 2016 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , січень - грудень 2016 року.
Враховуючи те, що не всі перелічені особи працювали повний рік, а деякі тільки певний проміжок часу впродовж 2016 року та з урахуванням положень наказу від 28.09.2005 №286 Держкомстату «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» середньооблікова кількість штатних працівників у 2016 році, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 3 особи.
Період трудової діяльності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ТОВ «Любимівка» з 05.02.2015 року по 31.01.2017 року підтверджується відповідними наказами від 05.02.2015 № 07-к про прийняття на роботу та від 31.01.2017 №08а-к про звільнення за власним бажанням на підставі заяви, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Наявність інвалідності у вказаного працівника підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 09.09.2014.
Період трудової діяльності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ТОВ «Любимівка» з 01.06.2016 року по 31.07.2016 року підтверджується відповідними наказами від 01.06.2016 року № 25-к про прийняття на роботу та від 30.07.2016 року № 35-к про звільнення за власним бажанням, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Наявність інвалідності у вказаного працівника підтверджується медичним висновком № 16 від 23.02.2011, Довідкою до акта огляду МСЕК № 397411 від 18.10.2016 року, посвідченням НОМЕР_2 від 12.12.2016, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Період трудової діяльності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ТОВ «Любимівка» з 18.08.2016 року по 19.05.2017 року підтверджується відповідними наказами від 18.08.2016 року № 44-к про прийняття на роботу та від 19.05.2017 року № 42-к про звільнення за власним бажанням на підставі заяви, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Наявність інвалідності у вказаного працівника підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК № 411339 від 21.09.2015 року та Довідкою до акту огляду МСЕК № 397350 від 05.10.2016 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Період трудової діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у ТОВ «Любимівка» з 04.01.2016 року по 12.03.2018 року підтверджується відповідними наказами від 30.12.2015 року № 69-к про прийняття на роботу та від 12.03.2018 року № 35-к про звільнення за власним бажанням на підставі заяви, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Наявність інвалідності у вказаного працівника підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК № 907622 від 28.08.2017 та пенсійним посвідченням АГ № 239686 від 20.06.2011, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що відповідачем до Дніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості подавалися звіти згідно форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 05.01.2016, від 02.06.2016, від 02.08.2016, від 22.08.2016, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, а саме: повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).
У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 у справі № 21-1982во09 (номер судового рішення в ЄДРСР №8089874), обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.
Періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
За змістом ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи все вищевикладене та з огляду на той факт, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 51911, 58 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 241, 242 - 246, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Садова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30718177) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51911, 58 грн. відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 24.02.2020.
Суддя О.В. Царікова