21 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/2044/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Головатої І.В.,
представника позивача Кушнірука А.В.,
представника відповідача Нівчика А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2019 року № 0005771302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2019 року № Ф-0005781302.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.02.2019 по 04.03.2019 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт № 4304/03-20-13-02/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області контролюючим органом сформовано податкові повідомлення рішення № 0005791302 від 02.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 47969,42 грн., №0005801302 від 02.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 575642,10 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005771302 від 02.04.2019, яким донараховано 140162,21 грн. єдиного соціального внеску та 19991,10 грн. штрафних санкцій.
Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, які ґрунтуються на тому, що платник податків отримав інші доходи, з яких виплатив заробітну плату, однак такі висновки податкового органу є безпідставними. Контролюючий орган в акті перевірки вказує суму виплати в розмірі 2 558 409,40 грн., однак жодними розрахунками чи первинними документами податковий орган не обґрунтовує дану суму. При цьому, даними звітів 1ДФ за 2017-2018 роки підтверджено нарахування та виплату заробітної плати в сумі 1 761 685,02 грн. Висновок про отримання інших доходів платником не підтверджується жодними первинними документами або іншими об'єктивними даними. В акті відсутнє згадування та будь-які дослідження того факту, що позивач неодноразово пояснював, що кошти на виплату заробітної плати отримані із коштів залучених як поворотна фінансова допомога. Однак інспектори дані факти проігнорували, хоча усі документи, в тому числі і договори про надання фіндопомоги, були надані під час перевірки останнім.
Оскільки матеріалами перевірки не доведено фактів отримання прибутку з інших джерел, а власні умовиводи перевіряючих інспекторів не підтверджені документально, тому контролюючий орган стверджує про отримання позивачем вищевказаного прибутку незаконно. Факт виплати заробітної плати найманим працівникам із коштів, залучених за договорами поворотної фінансової допомоги свідчить лише про суворе дотримання вимог податкового та трудового законодавства підприємцем.
На підставі наведеного просить скасувати оскаржувані рішення фіскального органу.
Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1).
В поданому до суду відзиві на позов від 15.07.2019 року вих. №177-20-10-02-07 (а.с.58-60) представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою було встановлено заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в розділі ІІІ податкових декларацій та додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки.
В ході здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 крім безготівкових операцій проводились готівкові розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій за надані товари (роботи, послуги). Також встановлено внесення вищевказаних коштів на розрахунковий рахунок а саме: за 2017 рік отримано готівкових коштів в сумі 2 201 525,69 грн. з яких на розрахунковий рахунок внесено - 1 712 500,0 грн.; за 2018 рік отримано готівкових коштів в сумі 2 471 562,47 грн. з яких внесено на розрахунковий рахунок - 1 919 000,00 грн. Згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку перераховані кошти були використані виключно на придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та оплату інших послуг. Документи, що підтверджували б зняття грошових коштів з розрахункових рахунків на виплату заробітної уплати найманим працівникам СПД ОСОБА_1 не надано. Підприємцем не надано пояснення щодо походження коштів, які були виплачені на заробітну плату в сумі 2 558 409,47 грн., що відсутні в отриманих доходах, окрім готівкових та безготівкових коштів, які були на розрахункових рахунках підприємця, та які були використані в господарській діяльності підприємця на заробітну плату за 2017-2018 роки. Проте платником податків в ході планової виїзної документальної перевірки надано документи, які підтверджують виплату заробітної плати найманим працівникам, а саме відомості про заробітну плата під розпис кожного працівника. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 отримано інші доходи для виплати заробітної плати в сумі 2 558 409,47 грн, які не задекларовані в додатку Ф2 графи 4 декларації про майновий стан та доходи.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2016-2018 pоки встановлено, що ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 558 409,37 грн., а відтак встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 460 513,69 грн., внаслідок чого не нараховано та не сплачено позивачем до бюджету військовий збір за 2017 рік в сумі 13439,33 грн. та за 2018 рік в сумі 24936,21 грн., а також єдиний соціальний внесок.
На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 01 серпня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) до набрання законної сили судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/2175/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (а.с.89-90).
05.02.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 02 квітня 2019 року № 0005791302, яким збільшено суму грошового зобов'язання військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 47969,42 грн. (а.с.98).
07.02.2020 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про заміну відповідача ГУ ДФС у Волинській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) (а.с.114).
Ухвалами суду від 07.02.2020 поновлено провадження у справі, прийнято заяву про збільшення позовних вимог та замінено відповідача в адміністративній справі правонаступником (а.с.126-129).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просиві задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що з 12.02.2019 по 04.03.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проводилась планова виїзна документальна перевірка СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2011 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 12.03.2019 №4304/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.9-37).
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення само зайнятою особою ОСОБА_1 :
- п.2 ч.1 ст.7, п.2,3,9 ст.9 розділу III ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 140162,21 грн., а саме за 2017 на 59748,9 грн. та за 2018р. на 80413,31 грн., чим порушено чим порушено п.2 ч.І ст. 7, п. 2,3,9 ст. 9 розділу III ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI.
- п.44.1 ст.44, п. 177.2 ст.177, п. 177.4 ст.177, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в редакції від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями, а саме занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 460513,69 грн., а саме: за 2017р. в сумі 161279,11 грн. та за 2018 р. в сумі 299234,58 грн.
- пп. 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір на 38375,54 грн., в тому числі за 2017 р. на суму 13439,33 грн. та за 2018р. на суму 24936,21 грн.
На підставі висновків вищевказаного акта перевірки 02.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 № 0005791302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 47969,42 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 38375,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9593,88 грн. (а.с.99), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2019 року № 0005771302, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 19991,10 грн. за донарахований контролюючим органом єдиний внесок у сумі 140 162,21 грн., про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2019 № Ф-0005781302 (а.с.38-39).
Вищевказані грошові зобов'язання нараховані позивачу у зв'язку із встановленням під час перевірки заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 558 409,47 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 895 995,09 грн. та за 2018 рік на суму 1 662 414,38 грн., внаслідок чого ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 13439,33 грн. та за 2018 рік в сумі 24936,21 грн., та не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2017 рік на суму 59748,90 грн. та за 2018 рік на суму 80413,31 грн.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України є платником військового збору.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163 ст. 163 ПК України).
Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування у фізичної особи є дохід, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України.
Об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Ставка збору складає 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, про що вказано у підпункті 1.3 пункту 16-1підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Згідно з абзацом «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники - фізичні особи зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464- VI).
За приписами частин 1, 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 ПК України, єдиний внесок нараховується (базою нарахування є) на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Частиною 8 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з ч.2 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Єдиний внесок нараховується в порядку, визначеному статтями 164, 177 ПК України, на суму чистого оподаткованого доходу.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як слідує з акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що СПД ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2018 перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників, єдиного внеску та військового збору.
Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного у розділі ІІІ податкових декларацій та додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки, встановлено його заниження на загальну суму 2 558 409,47 грн.
Плановою виїзною документальною перевіркою встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності СПД ОСОБА_1 крім безготівкових операцій проводились готівкові розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій за надані товари (роботи, послуги), також встановлено внесення вищевказаних коштів на розрахунковий рахунок, а саме: за 2017 рік отримано готівкових коштів в сумі 2 201 525,69 грн., з яких на розрахунковий рахунок внесено 1 712 500,00 грн., за 2018 рік отримано готівкових коштів в сумі 2 471 562,37 грн., з яких внесено на розрахунковий рахунок 1 919 000,00 грн.
Контролюючий орган зазначив, що платником в ході перевірки надано документи, які підтверджують виплату заробітної плати найманим працівникам, а саме відомості про заробітну плату під розпис кожного працівника, однак документів щодо походження коштів на виплату заробітної плати за 2017-2018 роки в сумі 2 558 409,47 грн. не надано, з огляду на що відповідач дійшов висновку, що СПД ОСОБА_1 отримав інші доходи для виплати заробітної плати в зазначеній сумі, які не задекларовані в додатку Ф2 графи 4 декларації про майновий стан та доходи, що призвело до прийняття податковим органом оскаржуваних рішень.
Як зазначалося вище, ухвалою суду від 01 серпня 2019 року зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/2175/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №140/2175/19, яке набрало законної сили 20 грудня 2019 року, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 як позичальником укладено ряд договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з наступними позикодавцями, а саме:
договір №20/01 від 20.01.2017 з фізичною особою ОСОБА_2 на суму фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн.;
договір №28/07 від 28.07.2017 з фізичною особою ОСОБА_3 на суму фінансової допомоги у розмірі 400000,00 грн.;
договір №4/12 від 04.12.2017 з фізичною особою ОСОБА_4 на суму фінансової допомоги в розмірі 300000,00 грн.;
договір №10/01 від 10.01.2018 з фізичною особою ОСОБА_4 на суму фінансової допомоги в розмірі 300000,00 грн.;
договір №15/03 від 15.03.2018 з фізичною особою ОСОБА_5 на суму поворотної фінансової допомоги 400000,00 грн.;
договір №1/06 від 01.06.2018 з фізичною особою ОСОБА_2 на суму фінансової допомоги 400000,00 грн.;
договір №11/09 від 11.09.2018 з фізичною особою ОСОБА_6 на суму фінансової допомоги в розмірі 400000,00 грн.
Так, згідно з даними договорами Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується використати її для господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк. Пунктом 1.2 Договорів передбачено, що фінансова допомога надається для поповнення обігових коштів Позичальника. Пунктом 1.4. Договорів визначено, що фінансова допомога надається строком на три роки з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги в касу або розрахунковий рахунок Позивальника.
На виконання вказаних договорів між сторонами даних договорів укладені акти приймання-передачі грошей від 02.02.2017 до договору позики №20/01 від 20.01.2017, від 08.08.2017 до договору позики №28/07 28.07.2017, від 12.12.2017 до договору позики №4/12 від 04.12.2017, від 17.01.2018 до договору позики №10/01 від 10.01.2018, від 26.03.2018 до договору позики №15/03 від 15.03.2018, від 12.06.2018 до договору позики №01/06 від 01.06.2018, від 20.09.2018 до договору позики №11/09 від 11.09.2018 (т.2, а.с.2-8).
Таким чином, дослідженими доказами підтверджується факт отримання позивачем поворотної фінансової допомоги на загальну суму готівкових коштів в розмірі 2700000,00 грн.
Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 25 вересня 2019 року у справі № 140/2175/19 дійшов висновку про те, що в ході розгляду справи по суті не знайшло свого підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині заниження інших доходів. Висновки акта перевірки не підтверджені відповідачем жодним доказом. Посилання контролюючого органу на той факт, що згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку перераховані кошти були використані ФОП ОСОБА_1 виключно на придбання ТМЦ та оплату інших послуг, не заслуговує на увагу, оскільки позивачем до матеріалів справи долучені платіжні доручення, відповідно до яких з розрахункового рахунку в період 2017-2018 здійснювалось також перерахування коштів в рахунок сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлення контролюючим заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 558 409,47 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням того, що вищенаведеним рішенням суду встановлено необґрунтованість встановлення контролюючим заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 558 409,47 грн.., тому прийняті внаслідок цього оскаржувані рішення від 02 квітня 2019 року № 0005771302, № 0005791302, № Ф-0005781302, якими позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 140162,21 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 19991,10 грн., а також збільшено суму військового збору в розмірі 47969,42 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 3210,73 грн., що сплачений відповідно до платіжних доручень №284 від 27 червня 2019 року та №66 від 05 лютого 2020 року (а.с.2, 100). Доказів на понесення інших судових витрат позивачем суду не надано.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2019 року № 0005771302, податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2019 року № 0005791302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2019 року № Ф-0005781302.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) судовий збір у сумі 3210,73 грн. (три тисячі двісті десять гривень 73 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 24.02.2020.
Суддя В.Д. Ковальчук