м. Вінниця
21 лютого 2020 р. Справа № 120/4181/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришена Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 431422454, вул. Хмельницьке, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправною та скасування вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 431422454, вул. Хмельницьке, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправною та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07.10.2019 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1120-54 на суму 2009,65 грн.
Позивач не погоджується із винесеним рішенням відповідача, в зв'язку із чим звернувся до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 18.12.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську діяльність), іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно реєстраційних даних в АІС "Податковий блок", ОСОБА_1 , має 2 ознаки: ОПФ - "910", а саме, підприємець-фізична особа та ознака незалежної професійної діяльності, адвокат. Оскільки, позивач провадить незалежну професійну діяльність, то оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску прийнята в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбаченим чинним законодавством, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 20.01.2020 заяву позивача про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог - прийнято до розгляду. Встановлено відповідачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДФС у Вінницькій області: №Ф-1120-54 від 07.11.2019 на суму 3843,83 грн та №Ф-1120-54 від 06.12.2019 на суму 2923,83 грн.
05.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, якою доповнено позовні вимоги.
Мотивуючи поданий відзив, представник відповідача вказує на те, що за даними інформаційної системи органів ДПС, станом на 31.10.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 становила 3843,83 грн, що стало підставою для формування вимоги про сплату боргу №Ф-1120-54 від 07.11.2019. При цьому, 30.11.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 становила 2923,83 грн, внаслідок часткової сплати поточних нарахувань в сумі 920,00 грн. Дана заборгованість стала підставою для формування вимоги №Ф-1120-54 від 06.12.2019 про сплату боргу в сумі 2923,83 грн.
Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
10.12.2012 позивач отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №787, на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №11.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.09.2016 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Перебуває на податковому обліку у Могилів-Подільській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, основним видом економічної діяльності - діяльність у сфері права КВЕД 69.10.
Згідно з реєстраційними даними ІТС "Податковий блок" позивач має 2 ознаки: ОПФ - "910" підприємець-фізична особа та ознака незалежної професійної діяльності - адвокат (дата встановлення 23.08.2018).
07.10.2019 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1120-54 у сумі 2009,65 грн.
07.11.2019 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1120-54 у сумі 3843,83 грн.
06.12.2019 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1120-54 у сумі 2923,83 грн.
Не погоджуючись із винесеними вимогами, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа підприємець, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 14 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.09.2016, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10) та перебуває на обліку у Могилів-Подільській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.
Щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу вимог п. 4, п. 5 ч. 1 ст.4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України №2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а відповідна заява про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ останнім не подавалась, до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України № 2464. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог п. 297.1 ст. 297 ПК України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі №808/7758/13-а (провадження №К/800/44702/14).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Окрім цього, суд вказує, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що нарахування позивачу єдиного внеску за ознакою незалежної професійної діяльності здійснено всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправним, порушує майнові права та інтереси позивача і зумовлює ситуацію, при якій платник податків двічі повинен сплачувати один і той самий збір, що є недопустимим.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1120-54 від 06.12.2019, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправними та скасування вимог відповідача: №Ф-1120-54 від 07.10.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 2009,65 грн; №Ф-1120-54 від 07.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 3843,83 грн, суд зазначає наступне.
Оформлення відповідачем щоразу іншої вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску пов'язується з тим, що нарахування позивачу внеску здійснювалося за двома статусами: як фізичній особі - підприємцю та як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Відтак, оскільки позивач здійснював сплату єдиного внеску тільки як фізична особа - підприємець, розмір недоїмки позивача зі сплати внеску щоразу змінювався, у зв'язку з чим на адресу позивача надсилалась нова вимога.
Наведене підтверджується відомостями з інформаційної системи податкового органу щодо нарахування та сплати позивачем єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність).
Судом встановлено, що у спірний період позивач здійснював сплату єдиного внеску як фізична особа - підприємець, але тим самим погашав (повністю або частково) нараховані йому відповідачем суми внеску за ознакою незалежної професійної діяльності. Як наслідок, сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску постійно змінювалась, у зв'язку з чим відповідач щоразу оформляв та надсилав позивачу нову вимогу.
Суд враховує, що зідно із пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
Отже, враховуючи те, що вимоги відповідача від 07.10.2019, від 07.11.2019 за №Ф-1120-54 вважаються відкликаними в силу приписів пункту 6 розділу VI Інструкції, то суд доходить висновку, що в цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки скасуванню підлягає лише остання, чинна на момент розгляду справи вимога відповідача від 06.12.2019 №Ф-1120-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2923,83 грн., як така, що реально порушує прав та законні інтереси позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що ухвалою про відкриття провадження від 18.12.2019 позивачеві відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі. В подальшому, позивачем подано заяви про зміну позову предмету шляхом доповнення позовних вимог, а саме визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області: №Ф-1120-54 від 07.11.2019 на суму 3843,83 грн та №Ф-1120-54 від 06.12.2019 на суму 2923,83 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Вказаною нормою передбачено стягнення з суб'єкта владних повноважень документально підтверджених судових витрат, які були здійснені позивачем.
Відтак, враховуючи наведені вище норми КАС України щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Вінницькій області судового збору у сумі 255,87 грн та необхідності стягнення з позивача судового збору в сумі 512,53 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1120-54 від 06 грудня 2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 512,53 грн (п'ятсот дванадцять гривень 53 коп.) на користь Державного бюджету України (р/р №UA908999980313111256000026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 255,87 грн (двісті п'ятдесят п'ять гривень 87 коп.) на користь Державного бюджету України (р/р №UA908999980313111256000026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке, 7, м. Вінниця, 21100)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна