24 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3731/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення №000058-32 від 10.10.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт №14306/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.2019 року про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та іншого законодавства за відповідний період.
14.11.2019 року позивач отримала рішення ГУ ДПС у Волинській області № 000058-32 від 10.10.2019 року, яким на підставі абз. 17 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 10 000 грн. за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, встановлені Постановою Кабінету Міністрів У країни від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Вважає, що вказане рішення є протиправними, оскільки прийняте без дотримання встановленого ст. 102 ПК України строку для визначення грошового зобов'язання. З наведених підстав позивач просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач 08.01.2020 року за вх. №449/20 подав відзив у якому вказав, що контролюючим органом правомірно сформовано оскаржуване рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 28.05.2019 №1944 та направлень на фактичну перевірку від 12.06.2019 №1991 працівниками ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства з 01.01.2016 по 31.12.2018 своєчасності достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.01.2016 по 31.12.2018, за юридичною адресою: АДРЕСА_1 де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Актом перевірки №14306/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.19 встановлено порушення вимог: постанови КМУ від 30.10.2008р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово- відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» - роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими від розміру мінімальних роздрібних цін на такі напої, перелік яких наведено в акті перевірки.
Встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими за розмір мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
А саме, реалізовано: згідно фіскального чека №12 від 02.02.2016 1 пляшку горілки «Наша Марка» місткістю 0,25 дмЗ та вмістом спирту 40% об. за роздрібною ціною 25,50 грн., хоча мінімальна роздрібна ціна даного алкогольного напою на час реалізації повинна бути не нижчою 27,45 грн.; згідно фіскального чека №26 від 16.03.2016 1 пляшку горілки «Поліська особлива» місткістю 0,5 дмЗ та вмістом спирту 40% об. за роздрібною ціною 48,50 грн., хоча мінімальна роздрібна ціна даного алкогольного напою на час реалізації повинна бути не нижчою 54,90 грн.
За результатами акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області рішенням від 10.10.2019 №000058-32 до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції на загальну суму 10 000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пунктом 10 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.
Приписи статті 17 Закону №481/95-ВР у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише у частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України.
Зазначене цілком стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
До такого висновку суд дійшов зі змісту положень пункту 113.3 статті 113 ПК України, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Під час вирішення даного спору суд враховує, що відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів з 01 січня 2011 року (від часу набрання чинності ПК України) контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме цьому Кодексу.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Норми пункту 5 Порядку №790 в частині підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій не суперечать нормам статті 86 ПК України та підлягають застосуванню.
Таким чином, за наслідками проведеної фактичної перевірки контролюючий орган повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, з дотриманням строків, визначених пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Проте зазначені вимоги податкового законодавства відповідачем не дотримані.
Наведене вказує на незаконність прийнятого рішення.
Разом з тим, відповідно до пункту 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
За приписами пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За правилами пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Як вбачається із акту документальної планової виїзної перевірки №14306/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.19, до позивача ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за реалізацію згідно фіскального чека №12 від 02.02.2016 1 пляшки горілки «Наша Марка» місткістю 0,25 дмЗ та вмістом спирту 40% об. за роздрібною ціною 25,50 грн., хоча мінімальна роздрібна ціна даного алкогольного напою на час реалізації повинна бути не нижчою 27,45 грн.; згідно фіскального чека №26 від 16.03.2016 1 пляшки горілки «Поліська особлива» місткістю 0,5 дмЗ та вмістом спирту 40% об. за роздрібною ціною 48,50 грн., хоча мінімальна роздрібна ціна даного алкогольного напою на час реалізації повинна бути не нижчою 54,90 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем оскаржуваним рішенням №000058-32 від 10.10.2019 року штрафних санкцій за порушення, допущені у лютому - березні 2016 року, здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме з порушенням 1095-денного строку.
При цьому, винятки, з якими законодавець пов'язує можливість визначення грошового зобов'язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер, та при розгляді цієї справи таких винятків судом не встановлено та їх наявність відповідачем не доведена.
При вирішенні даної справи суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 (справа №806/1770/16) де судом підтверджено, що закон не надає повноважень податковому органу застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а винятки, з якими законодавець пов'язує можливість визначення грошового зобов'язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер.
Відтак, оскільки суд дійшов висновку про те, що нарахування відповідачем рішенням від 10.10.2019 штрафних санкцій за порушення, допущені у лютому - березні 2016року, здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, тому з цих підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 13.12.2019 року №72728.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №000058-32 від 10.10.2019 року про застосування фінансових санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич