ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 лютого 2020 року Справа № 918/545/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 24 жовтня 2019 року, повне рішення складено 24.10.2019, у справі № 918/545/19
за позовом Малого приватного підприємства "Моріон"
до ОСОБА_1
про стягнення неустойки в сумі 60 560 грн 60 коп.
В серпні 2019 Мале приватне підприємство «Моріон» звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 60 560,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії оренди торгівельних місць, відповідач не повернув об'єкти найму, а продовжував користуватися таким майном без відповідних договорів. У зв'язку з чим позивачем на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України визначено відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за весь час прострочення (користування майном) у сумі 60 560,60 грн за період з 01.11.2017 по 15.04.2019, яку просив стягнути з останнього /а.с. 2-5/.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19, позов Малого приватного підприємства «Моріон» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 60 560,60 грн задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства «Моріон» - 60 560,60 грн неустойки за прострочення повернення торгівельних місць та 1 921,00 грн судового збору.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, а факт користування орендованими площами без відповідного договору підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги про стягнення заявленої суми неустойки на підставі ст. 785 ЦК України з ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства «Моріон» є підставними та такими, що підлягають до задоволення /а.с. 70-72/.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 2824/19 від 18.11.2019), в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що господарським судом Рівненської області при винесенні рішення у справі порушено матеріальні норми, а саме:
- статті 166 Конституції України (УРСР) 1978 року у редакції від 05.11.1991, яка діяла до дати 17.04.1992, оскільки визнано діючою постанову № 2137-ХІІ від 19.02.1992 «Про Державний герб України», на прийняття якої у ВРУ ще не було повноважень на дату 19.02.1992 аж до 17.04.1992 і фактично використано підроблений документ Постанову № 2137-ХІ1 від 19.02.1992 «Про Державний герб України» і не визнано, що вищезазначені папірці додані, як докази позивачем до позовної заяви не мають Державних символів України;
- застосовано, як законне і конституційне неіснуюче зображення Державного герба України відповідно постановою № 2137-ХІІ від 19.02.1992 «Про Державний герб України», на прийняття якої у ВРУ ще не було повноважень на дату 19.02.1992 до 17.04.1992, оскільки на 19.02.1992 діяла стаття 166 Конституції України (УРСР) 1978 у редакції від 05.11.1991 і на папірцях доданих, як докази позивачем до позовної заяви;
- статті 166 Конституції України (УРСР) 1978 року у редакції від 05.11.1991, оскільки ухвала про відкриття провадження та рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги, завірено печаткою з неіснуючим зображенням Державного герба України застосованого на підставі постанови № 2137-ХІІ від 19.02.1992 «Про Державний герб України», на прийняття якої ВРУ ще не було повноважень на дату 19.02.1992 аж до 17.04.1992 та у порушення статті 166 Конституції України (УРСР) 1978 у редакції від 05.11.1991, яка діяла до дати 17.04.1992.
Крім цього зазначає, що господарським судом Рівненської області при винесенні рішення у справі № 918/545/19 порушено процесуальні норми, а саме: порушено статті 233-235, 237 та 246 ГПК України і не розглянуто та не винесено будь-якого рішення за заявою (клопотанням), про винесення окремої ухвали про відсутність Державних символів України на печатці та офіційних бланках на папірцях доданих позивачем до позовної заяви та використання нечинної постанови № 2137 від 19.02.1992 і направлення її до Верховної ради України до негайного виконання порушеної статті 20 Основного закону прямої дії Конституції України і прийняття закону України про опис і порядок використання Державного герба України.
З урахуванням викладеного, просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/545/19, як таке, що прийняте з порушеннями матеріальних та процесуальних норм і винесене не від імені національної держави Україна української нації і як наслідок таке рішення не є обов'язковим до виконання, оскільки не містить печатки з зображенням Державного герба України за ст. 20 Конституції України та винесене суддею з посвідченням і паспортом громадянина України без зображення Державного герба України за ст.20 Конституції України.
Винести окрему ухвалу про відсутність Державних символів України на печатці та офіційному бланку господарського суду Рівненської області або використання ним нечинної постанови №2137 від 19 лютого 1992 і направити її до Верховної Ради України до негайного виконання порушеної ст. 20 Конституції України і прийняття закону України про опис і порядок використання Державного герба України національної держави Україна української нації.
Надіслати окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, а саме - не виконання ст.20 Конституції України та використання неіснуючих Державних символів України відповідачем, що містить ознаки кримінального правопорушення - повалення конституційного ладу держави Україна, прокурору або органу досудового розслідування, яких зобов'язати надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
Зобов'язати Господарський суд Рівненської області у подальшому утриматись від використання печатки на офіційних бланках та рішеннях суду з зображенням не Державного герба України, відмінного від прийнятого Верховною радою України, Закону України "Про Державні символи України" за ст.20 Конституції України /а.с. 81-87/.
Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 18.11.2019, визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/545/19 у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження/а.с. 98-99/.
12.12.2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору /а.с. 103-104/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 до 31.12.2019. Скаржнику - ОСОБА_1 до 31.12.2019 року усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши при цьому підстави для поновлення цього строку /а.с. 107-108/.
28.12.2019 ОСОБА_1 подано до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на подачу апеляційної скарги /а.с. 112/.
На підставі розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2019, у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 918/545/19 - Коломис В.В. у період з 20.12.2019 по 17.01.2020 включно, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 918/545/19, протокол від 28.12.2019, яким визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/545/19 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.
Згідно з ч.1 ст.247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020, серед іншого:
1. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19.
2. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19.
3. Зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
5. Роз'яснено сторонам, що відповідно до ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /а.с. 117-119/.
20.01.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від скаржника ОСОБА_1 надійшло доповнення до апеляційної скарги (вх.№ 469/20) на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2019 у справі № 918/545/19, в обґрунтування якого заявником зазначається, що господарський суд Рівненської області був створений неконституційним шляхом, відповідно він є нелегітимний. На підтвердження вказаних доводів останнім долучено копії відповідей Апарату Верховної Ради України на запит ОСОБА_3 за № 18/10-50 від 16.01.2020 та № 18/10-28 від 10.01.2020 /а.с. 127-130/.
З огляду на положення ч.1 ст.266 ГПК України, згідно з якою особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів не враховує при розгляді апеляційної скарги доповнення до апеляційної скарги від 20.01.2020 за вх.№ 469/20 апелянта ОСОБА_1 , подане поза межами строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2019 у справі № 918/545/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, у задоволенні заяв (вх.№ 197/20 від 10.01.2020; вх.№ 444/20 від 17.01.2020) ОСОБА_1 про розгляд справи № 918/545/19 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи відмовлено /а.с. 135-137/.
23.01.2020 Мале приватне підприємство «Моріон» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. № 255 від 23.01.2020), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 залишити без змін /а.с. 140-142/.
24.01.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 711/20 від 24.01.2020) про відвід судді Крейбух О.Г. у даній справі /а.с. 146/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 заяву (вх. № 711/20 від 24.01.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику сторін на 24.01.2020 об 16:30 год. /а.с. 147-148/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 918/545/19, визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Крейбух О.Г. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 зупинено до вирішення питання про відвід судді Крейбух О.Г. /а.с. 149-151/.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, протокол від 27.01.2020, визначено для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. у справі № 918/545/19, головуючу суддю (суддю - доповідача) Олексюк Г.Є.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (суддя Олексюк Г.Є.) від 28.01.2020, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. (вх. № 711/20 від 24.01.2020) в провадженні при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 /а.с. 157-160/.
31.01.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява (вх. № 857/20 від 31.01.2020) про відвід судді Крейбух О.Г. у даній справі /а.с. 165/.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 № 01-04/50 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/545/19 - Саврія В.А. у період з 31.01.2020 по 07.02.2020 включно та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/545/19.
Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, протокол від 03.02.2020, визначено для розгляду справи № 918/545/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 918/545/19, серед іншого, поновлено апеляційне провадження у справі, заяву (вх. № 857/20 від 31.01.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику сторін на 03.02.2020 об 16:00 год. /а.с. 169-170/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 918/545/19, визнано необґрунтованою заяву (вх. № 857/20 від 31.01.2020) ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Крейбух О.Г. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 зупинено до вирішення питання про відвід судді Крейбух О.Г. /а.с. 171-175/.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, протокол від 04.02.2020, визначено для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. у справі № 918/545/19, головуючого суддю (суддю - доповідача) Василишина А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (суддя Василишин А.Р.) від 05.02.2020, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Крейбух О.Г. (вх. № 857/20 від 31.01.2020) /а.с. 178-179/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19, розгляд якої в порядку ч.10 ст.270 ГПК України здійснюється без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Мале приватне підприємство «Моріон» є власником (оператором) ринку «Моріон» зареєстрованого за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка, 7, що підтверджується Дозволом на розміщення об'єкта торгівлі № 682 від 13.08.2003 /а.с. 11/.
15.07.2016 року між Малим приватним підприємством «Моріон» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бекетовою Наталією Арсентіївною (орендар), було укладено Договори оренди торговельного місця № 12/16, № 14/16, № 20/16, за умовами яких орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування місця № 12, № 14, № 20 (надалі - Договори), що розташовані на території ринку «Моріон» для провадження торговельної діяльності.
Згідно з п.3.2.5., п.3.2.11 Договорів, відповідач зобов'язаний повернути позивачу торгівельні місця в день закінчення дії договорів, підписавши акт приймання-передачі торговельного місця в день закінчення дії (розірвання) договору.
Пунктами 4.1 Договорів визначено орендну плату за об'єкти оренди, яка становить відповідно за договором № 12/16 - 532,40 грн, за договором № 14/16 - 532,40 грн, за договором № 20/16 - 665,50 грн.
Відповідно до п.6.1 в редакції Додаткової угоди від 31.07.2017, Договори набувають чинності з 01.08.2016 та діють до 31.10.2017 включно /а.с. 17, 21, 24/.
Договори оренди торговельних місць № 12/16, № 14/16 та № 20/16 від 15.07.2016 підписані сторонами та скріплені печаткою Малого приватного підприємства «Моріон» /а.с. 14-15, 18-19, 22-23/.
Відповідно до актів приймання-передавання від 01.08.2016, які є додатками № 1 до Договорів, МПП «Моріон» передало відповідачу у строкове платне користування місця № 12, № 14, № 20 /а.с. 16, 20, 24/.
Судом встановлено, що строк дії Договорів № 12/16, № 14/16, № 20/16, який був визначений п.6.1 в редакції Додаткових угод, закінчився 31.10.2017.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконав свої зобов'язання із повернення торгівельних місць, як це визначено в умовах п.3.2.5., п.3.2.11 договорів.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2018 у справі № 918/802/17, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Бекетову Наталію Арсентіївну звільнити торговельні місця № 12, № 14 та № 20, що розташовані на ринку «Моріон» (м. Рівне, вул. Шевченка, 7) шляхом демонтажу тимчасових нестаціонарних споруд типу КЗТ /а.с. 26-36/.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення торговельних місць та умисного неправомірного користування ними після закінчення терміну дії договорів підтверджується зазначеним рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2018 у справі № 918/802/17, яке набрало законної сили.
15.04.2019 на виконання вказаного вище рішення суду та на підставі судового наказу № 918/802/17 від 16.05.2018 Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження ВП № 56668770 примусово було звільнено торгівельні місця на ринку «Моріон» № 12, № 14, № 20 шляхом демонтажу нестаціонарних конструкцій типу КЗТ, що стверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2019 № 56668770 /а.с. 37/.
Отже, судом встановлено, що торгівельні місця № 12, № 14, № 20 позивачу були повернуті з користування відповідача 15.04.2019.
Таким чином, відповідач безпідставно користувався торгівельними місцями на ринку «Моріон» з 01.11.2017 (момент закінчення договорів) по 15.04.2019 (примусове повернення торгівельних місць згідно з судовим рішенням).
29.06.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу № 218 про сплату неустойки, в якій, посилаючись на норму ч. 2 ст. 785 ЦК України, вимагав сплатити неустойку в розмірі 60 560,60 грн за прострочення повернення торгівельних місць № 12, № 14, № 20, яку ОСОБА_1 отримала 05.07.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 38-39/.
З огляду на те, що вимога МПП «Моріон» залишена ОСОБА_1 без відповіді та задоволення, позивач МПП «Моріон» звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення 60 560,60 грн неустойки в розмірі подвійної плати за весь час прострочення (користування майном).
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Позивач, враховуючи положення ч.2 ст.785 ЦК України, нарахував відповідачу неустойку за несвоєчасне повернення торгівельних місць за період з 01.11.2017 по 15.04.2019, в розмірі 60 560,60 грн згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком /а.с. 9/.
Судом встановлено, що строк дії Договорів оренди торговельних місць № 12/16, № 14/16, № 20/16 від 15.07.2016, з урахуванням Додаткових угод, закінчився (припинився) 31.10.2017.
Крім того, відповідно до п.3.2.5., п.3.2.11 Договорів передбачено повернення орендованого відповідачем майна (торгівельні місця) за актом приймання-передачі в день закінчення дії Договорів.
Доказів повернення орендованого майна за відповідним актом приймання-передачі матеріали справи не містять.
Проте, судом встановлено, що торгівельні місця позивачу були повернуті 15.04.2019 органом ДВС при примусовому виконанні судового наказу № 918/802/17 від 16.05.2018.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач після закінчення дії Договорів (тобто після 31.10.2017) не виконав обов'язку з повернення об'єктів оренди, а продовжував користування орендованими площами без відповідного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про стягнення неустойки з ОСОБА_1 згідно з наданим позивачем розрахунком у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України, за період після припинення дії договорів у сумі 60 560,60 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_1 на момент порушення провадження та розгляду справи № 918/545/19, а саме з 28.01.2019 припинила свою підприємницьку діяльність, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань/а.с. 12-13/.
Разом з тим, колегією суддів враховується, що за змістом ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 провадження № 12- 294гс18.
Таким чином, враховуючи що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з господарських договорів, зобов'язання за якими у відповідача із втратою статусу ФОП не припинились, цей спір за своїм предметним складом підвідомчий господарській юрисдикції.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 у справі № 280/1133/17 провадження №61-41133св18.
Відповідно до ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ст.52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із тим, що позивач правомірно звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Щодо доводів скаржника про необхідність винести окрему ухвалу про відсутність Державних символів України на печатці та офіційному бланку господарського суду Рівненської області або використання ним нечинної Постанови № 2137 від 19.02.1992 та зобов'язати господарський суд Рівненської області у подальшому утриматись від використання печатки на офіційних бланках та рішеннях суду з зображенням не Державного герба України, відмінного від прийнятого Верховною радою України, Закону України «Про Державні символи України» за ст.20 Конституції України, - колегія суддів зазначає таке.
Нормами ст.246 ГПК України не передбачено постановлення окремої ухвали за заявою чи клопотанням сторін. Так, згідно з ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, враховуючи таке.
Відповідно до п.2 Постанови Верховної Ради України «Про Державний герб України» від 19.02.1992 № 2137-ХІІ, зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно з п.1.6.6 Інструкції з діловодства, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 № 28 (на час прийняття оскаржуваного рішення), гербова печатка суду використовується у випадках, передбачених законодавством, а саме: для засвідчення договорів, посвідчень, грошових та банківських документів, доручень, трудових книжок, довідок про місце роботи і розмір заробітної плати, бухгалтерської, статистичної звітності, фінансових планів, номенклатури справ, виконавчих документів суду, ухвал про повернення судового збору тощо.
Відповідно до п.2.6.11 Інструкції з діловодства, на час прийняття оскаржуваного рішення), учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою «Згідно з оригіналом» зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ.
Як вбачається з матеріалів справи, усі процесуальні рішення господарського суду Рівненської області були видані на бланках із зображенням Державного герба України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про Державний герб України» від 19.02.1992 та засвідчені відповідно до вимог Інструкції з діловодства.
При цьому до компетенції господарського суду не належить оцінка постанови Верховної Ради України «Про Державний герб України».
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2019 у справі № 918/545/19 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись статтями 266, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у справі № 918/545/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у справі № 918/545/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/545/19 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.