14 січня 2020 року Справа № 160/7926/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426 від 07.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 375 570,00 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи про порушення строків винесення припису, необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки від 18.04.2019 року. Твердження інспектора, викладені в акті перевірки від 18.04.2019 року, що ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання двірника як штатний працівник ґрунтуються на припущеннях та спростовуються нормами укладеного договору між позивачем та ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання у справі призначено на 15.10.2019 року.
Представником відповідача 08.10.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 фактично було допущено до роботи в 2018-2019 роках трьох працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску, що свідчить про відсутність офіційного працевлаштування трьох найманих працівників. Відтак, оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
В подальшому в підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.11.2019 року для надання позивачем відповіді на відзив.
19.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2019 року.
В судовому засіданні 12.12.2019 року вирішено відкласти розгляд справи до 14.01.2020 року у зв'язку з поданням представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання, призначене на 14.01.2020 року, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
12.04.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено наказ «Про призначення інспекційного відвідування» №460-І, відповідно до якого у період з 17.04.2019 року по 18.04.2019 року призначено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Підставою для призначення перевірки є інформація, надана листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4715/05-05/26 від 27.02.2019 року про порушення законодавства про працю.
У період з 17.04.2019 року по 18.04.2019 року працівниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт від 18.04.2019 року №ДН2052/1511/АВ.
Актом інспекційного відвідування від 18.04.2019 року №ДН2052/1511/АВ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в 2018-2019 роках фактично було допущено до роботи без укладання трудових договорів трьох працівників в порушення ч.1 ст. 21, ч.ч.1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
18.04.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ДН2052/1511/АВ/П, яким зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 03.05.2019 року усунути виявлені порушення.
23.04.2019 року позивачем надані зауваження до акту інспекційного відвідування від 18.04.2019 року №ДН2052/1511/АВ.
02.05.2019 року відповідачем надано відповідь на зауваження до акту інспекційного відвідування за вих. №247.
07.05.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено оскаржувану постанову №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426, якою накладено на позивача штраф у розмірі 375570 грн. за допущення трьох працівників до роботи без офіційного працевлаштування.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
26.04.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.
Підставою для проведення перевірки став лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4715/05-05/26 від 27.02.2019 року про порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, судом встановлено наявність правових підстав для проведення інспекційного відвідування.
Також, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» від 26.04.2017 року № 295, визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17.
Станом на час здійснення інспекційного відвідування постанова № 295 була чинною, а отже підлягає застосуванню до аналізованих правовідносин.
Відповідно до п.23 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно з п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Пункт 30 Порядку №295 передбачає, що припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.
У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.
Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги.
Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом.
За результатами розгляду скарг вимоги, приписи можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що припис є самостійним рішенням територіального органу Держпраці, яке може бути оскаржено до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці або до суду.
Відтак, у випадку незгоди з його прийняттям або порушенням, на думку позивача, процедури прийняття припису, позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису.
Судом не встановлено оскарження позивачем припису від 18.04.2019 року №ДН2052/1511/АВ/П, у зв'язку з незгодою зі строками його прийняття.
У справі, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426 від 07.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 375 570,00 грн.
Отже, в межах заявлених позовних вимог, суд не наділений повноваженнями надавати правову оцінку процедурі прийняття іншого рішення відповідача, яке не заявлено до розгляду у цій справі, а тому твердження про несвоєчасність винесення припису не підлягають розгляду судом.
Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що за нормами статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судом встановлено, що видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є комплексне обслуговування об'єктів (КВЕД 81.10).
Протягом 2018-2019 років між ФОП ОСОБА_1 як замовником та трьома фізичними особами як виконавцями було укладено цивільно-правові договори щодо послуги з прибирання прибудинкової території:
- 09.01.2018 № 2, 09.04.2018 № 4, 06.07.2018 № 7, 05.10.2018 № 9, 09.01.2019 № 2, 09.04.2019 № 4 укладено цивільно-правові договори між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець).
Відповідно до пункту 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання прибудинкової території.
Відповідно до пункту 1.2 Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством
Відповідно до пункту 6.1 термін дії договору з 09.01.2018 р. по 31.03.2018 р. (договір від 09.01.2018 № 2), з 09.04.2018 р. по 30.06.2018 (договір від 09.04.2018 №4); з 06.07.2018 р. по 30.09.2018 (договір від 06.07.2018 № 7); з 05.10.2018 р. по 31.12.2018 р. (договір від 05.10.2018 № 9); з 09.01.2019 р. по 31.03.2019 (договір від 09.01.2019 № 2); з 09.04.2019 р. по 30.06.2019 р. (договір від 09.04.2019 № 4).
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 було видано накази: № 1К від 08.01.2018, № 2К від 08.04.2018, № 4К від 05.07.2018, № 5К від 04.10.2018, № 1К від 08.01.2019 та № 2К від 08.04.2019 про укладання договору цивільно-правового характеру з ОСОБА_2 на період з 09.01.2018 по 31.03.2018, 09.04.2018 по 30.06.2018, з 06.07.2018 по 30.09.2018, з 05.10.2018 по 31.12.2018, з 09.01.2019 по 31.03.2019, з 09.04.2019 по 30.06.2019 відповідно, з надання послуг з прибирання прибудинкової території;
- 09.01.2018 № 3, 09.04.2018 № 6, 06.07.2018 № 8, 05.10.2018 № 10, 09.01.2019 № 1, 09.04.2019 № 3 укладено цивільно-правові договори між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець).
Відповідно до пункту 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання прибудинкової території.
Відповідно до пункту 1.2 Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством
Відповідно до пункту 6.1 термін дії договору з 09.01.2018 р. по 31.03.2018 (договір від 09.01.2018 № 3), з 09.04.2018 р. по 30.06.2018 (договір від 09.04.2018 №6); з 06.07.2018 р. по 30.09.2018 (договір від 06.07.2018 № 8); з 05.10.2018 р. по 31.12.2018 р. (договір від 05.10.2018 № 10); з 09.01.2019 р. по 31.03.2019 (договір від 09.01.2019 №1); з 09.04.2019 р. по 30.06.2019 р. (договір від 09.04.2019 № 3).
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 було видано накази: № 1К від 08.01.2018, № 2К від 08.04.2018, № 4К від 05.07.2018, № 5К від 04.10.2018, № 1К від 08.01.2019 та № 2К від 08.04.2019 про укладання договору цивільно-правового характеру з ОСОБА_3 на період з 09.01.2018 по 31.03.2018, 09.04.2018 по 30.06.2018, з 06.07.2018 по 30.09.2018, з 05.10.2018 по 31.12.2018, з 09.01.2019 по 31.03.2019, з 09.04.2019 по 30.06.2019 відповідно, з надання послуг з прибирання прибудинкової території;
- 09.01.2018 № 1, 09.04.2018 № 5 укладено цивільно-правові договори між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець).
Відповідно до пункту 1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання прибудинкової території.
Відповідно до пункту 1.2 Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 6.1 термін дії договору з 09.01.2018 р. по 31.03.2018 р. (договір від 09.01.2018 № 1), з 09.04.2018 р. по 31.05.2018 р. (договір від 09.04.2018 № 5).
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 було видано накази: № 1К від 08.01.2018, № 2К від 08.04.2018 про укладання договору цивільно-правового характеру з ОСОБА_4 на період з 09.01.2011 по 31.03.2018, з 09.04.2018 по 30.06.2018 відповідно, з надання послуг з прибирання прибудинкової території.
На виконання умов договорів сторонами договору складені акти здавання-приймання виконаної роботи.
У відзиві відповідачем зазначено, що в актах здавання-приймання виконаної роботи не зазначено обсяг виконуваної роботи.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що за дорученням замовника виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання прибудинкової території у визначений договорами строк.
У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу они є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В усіх цивільно-правових договорах (договорах підряду), укладених між ФОП ОСОБА_1 та вищевказаними фізичними особами було чітко зазначено «певну роботу» в предметі договорів, доручає виконати «Замовник» «Виконавцю» як цього й вимагає стаття 837 Цивільного кодексу України а саме:
- зазначено найменування певної роботи, яку зобов'язується виконати виконавець (в п.1.1. договорів);
- зазначено строк виконання роботи (п.п.1.1 договорів);
- визначено суму оплати за виконану роботу (п.п.2.1 договорів);
- за всіма договорами підряду з виконавцями підписані акти здавання-приймання виконаної роботи;
- за всіма договорами замовник виконав вимоги щодо сплати всіх обов'язкових податків та платежів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки
та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи наведені норми, можна дійти висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.
Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі подо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
При цьому, слід зазначити, що зобов'язати ФОП та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.
Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.
Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426 від 07.05.2019 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426 від 07.05.2019 року прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області.
Керуючись, ст.ст. 139, 205,241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2052/1511/АВ/ТД-ФС/426 від 07.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 375 570,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона