28.02.07 р. Справа № 26/283а
Постановлена у нарадчий кімнаті 28 лютого 2007 р. о 14 год. 26хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Митрофановій А.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/283а
за позовом Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська» (м. Родинське)
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Красноармійськ)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2006 р. № 0000392340/2, № 0000402340/2
Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська» (м. Родинське) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Красноармійськ), далі за текстом “ДПІ», про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2006 р. № 0000392340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн., № 0000402340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн.
Заявою від 28.02.07 р. позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 11.08.2006 р. № 0000392340/2 та № 0000402340/2, від 14.09.2006 р. № 0000392340/3 та № 0000402340/3.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
ДПІ вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у розмірі 100 відсотків витрати які пов'язані із забезпеченням діяльності їдальні, забезпечення основної діяльності будинку культури «Шахтар», а також 50 відсотків сум амортизаційних відрахувань по профілакторію та котельній профілакторію. ДПІ не взято до уваги, що їдальня використовується для організації харчування не тільки працівників шахти а й інших осіб, не пов'язаних з підприємством трудовими відносинами, тому позивач мав право віднести до валових витрат зазначені витрати у повному обсязі. Крім того ДПІ послалась на ст..96 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яка втратила чинність у 2005 році, за якій ДПІ нараховано податок. Зазначена діяльність є одним з видів господарської діяльності, що передбачає оподаткування за загальними вимогами, тобто відповідно до п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до закону України «Про охорону праці» та КЗпП України на роботодавця покладений обов'язок щодо забезпечення виконання необхідних профілактичних заходів, здійснення заходів для запобігання професійним захворюванням. Таким чином, проведення заходів щодо профілактики професійних захворювань та оздоровленню робітників є складовою частиною охорони праці, яка є складовою частиною виробничого процесу. Тому витрати пов'язані з забезпеченням діяльності профілакторію «Промінь» та амортизаційні відрахування правомірно віднесені до складу валових витрат.
Діяльність будинку культури «Шахтар» є складовою частиною господарської діяльності шахти. Підприємство включило до складу валового доходу доходи від діяльності цього закладу, тому мало право включати до валових витрат усі витрати пов'язані з утриманням цього закладу.
ПДВ нарахований з посиланням на п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що правомірно були віднесені до валових витрат наведені витрати, відповідно мав право включити ПДВ по даним операціям до складу податкового кредиту.
ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.
Під час перевірки було встановлено порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищення валових витрат на 703043 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрат які пов'язані із забезпеченням діяльності їдальні (придбання продуктів для приготування їжі) у розмірі 100 відсотків, тоді як підприємство повинно було віднести зазначені витрати у розмірі 50 відсотків.
Також у порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати на 142022 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення діяльності будинку культури «Шахтар» (електроенергія, водопостачання, опалення, заробітна плата, амортизація). Вищевказані витрати відносяться до валових витрат за умови, що такі будинки не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності. Будинок культури «Шахтар» надає платні послуги та відображає доходи від такої діяльності у бухгалтерському обліку по рахунку 719 «Інша реалізація». Витрати на утримання будинку культури повинні відшкодовуватись за рахунок прибутку підприємства.
Підприємство припустило порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 та п.п. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - зависило валові витрати на суму 134391 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат сум амортизаційних відрахувань по профілакторію та котельні профілакторію.
Під час перевірки також встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством включено до податкового кредиту ПДВ по товарам вартість яких не відноситься до валових витрат (витрати на утримання будинку культури) та вартість яких відноситься до складу валових витрат лише у розмірі 50 відсотків (витрати на придбання продуктів харчування для їдальні). Сума заниженого податку склала 33059 грн.
Спірними рішеннями також застосовані фінансові санкції на підставі п.п. п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Свідок з боку позивача, Фоміна Світлана Іванівна, бухгалтер Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська», пояснила наступне: “Послуги, які надаються їдальнею та будинком культури «Шахтар» є частиною господарської діяльності підприємства. До складу валових витрат було віднесено 50 відсотків витрат на утриманні будинку культури «Шахтар» та 50 відсотків витрат на утриманні профілакторію та котельні профілакторію. Працівники шахти придбавають страви у їдальні за власні кошти. У їдальні також можуть харчуватися особи, які знаходяться у відрядженнях на території шахти, працівники підрядних підприємств. Ціна на страви у їдальні однакові для всіх незалежно від того чи працює особа на підприємстві. Путівки у профілакторій надаються лише працівникам підприємства. У будинку культури працюють дитячі кружки, проводяться свята.»
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію видано виконкомом Красноармійської міської ради 23.11.2001 р., про що зроблено запис за № 1 271 120 0000 000025.
ДПІ на підставі направлень на перевірку від 03.03.2006 р. № 0425 та від 29.03.2006 р. № 0456, здійснила планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками якої складено Акт “Про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного та іншого законодавства Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська» Код ЄДРПОУ 31599557 за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 » від 21.04.2006 р. № 25/23-0-31599557».
ДПІ, на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ, прийняла податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006 р.:
№ 0000402340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 94470 грн. у загальній сумі 316849 грн.,
№ 0000392340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн.
За наслідками оскарження даних рішень, ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2006 р. № 0000402340/1 та № 0000392340/1 на такі саме суми податків та фінансових санкцій.
Рішенням ДПА у Донецькій області від 04.08.2006 р. № 1085/10/25-013-2 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 04.05.2006 р. № 0000402340/0 в частині застосування фінансової санкції у сумі 16768 грн.
11.08.2006 р. ДПІ направила позивачу податкові повідомлення-рішення:
№ 0000402340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн.,
№ 0000392340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн.
За наслідками оскарження зазначених рішень до ДПА України, ДПІ направила позивачу 14.09.2006 р. податкові повідомлення-рішення:
№ 0000402340/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн.,
№ 0000392340/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн.
Згідно акту перевірки, позивачем у порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. завищені валові витрати на 703043 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат, витрат які пов'язані із забезпеченням основної діяльності їдальні (придбання продуктів для приготування їжі) у розмірі 100 відсотків, тоді як підприємство повинно було віднести зазначені витрати у розмірі 50 відсотків.
Також у порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати на 142022 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення діяльності будинку культури «Шахтар» (електроенергія, водопостачання, опалення, заробітна плата, амортизація). Згідно зазначеного пункту вищевказані витрати відносяться до валових витрат за умови, що такі будинки не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності. Будинок культури «Шахтар» надає платні послуги та виручка від надання таких послуг відображається по рахунку 719 «Інша реалізація», тому витрати на утримання будинку культури повинні відшкодовуватись за рахунок прибутку підприємства.
П 5.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.
Зокрема п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 встановлено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації):
клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);
приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку.
П. 5. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 року N 1957-IV передбачено, що витрати, пов'язані із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат до моменту передачі таких об'єктів і пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом.
ДПІ під час розгляду справи посилалась на те, що позивач не мав право включати до валових витрат витрати які пов'язані із забезпеченням основної діяльності їдальні (придбання продуктів для приготування їжі) у зв'язку з тим, що послуги їдальні надаються лише працівникам підприємства. Ці висновки ґрунтуються на таму, що їдальня знаходиться на території шахти, яка знаходиться поза межами міста та на шахті існує пропускний режим та будь яка людина не може зайти на територію шахти.
ДПІ не надано до матеріалів справи доказів у підтвердження даної обставини.
Позивачем у матеріали справи надано контракт № 462/09 від 28.09.2005 р. та додаткову угоду до нього від 15.12.2005 р. Згідно даного контракту позивач замовив ПП «Донбас-Ремстрой» будівництво контрольно-пропускного пункту. Строк закінчення робіт - липень 2006 р.
Інструкція про пропускний режим ДП ВК «Краснолиманська» затверджена генеральним директором шахти лише 14.06.2006 р. Представник шахти під час розгляду справи пояснив, що до того часу такої інструкції не існувало. Генеральним директором підприємства 27.01.2004 р. була затверджена лише посадова інструкція начальника дільниці «Охорона виробничих об'єктів», тобто у періоді, що перевірявся, будь-яка особа могла безперешкодно увійти на територію шахти та скористатися послугами їдальні.
Статутом підприємства, затвердженим ВАТ «НАК «Вугілля України» 16.03.2005 р., зареєстрованого 24.03.2005 р., передбачено, що одним з видів господарської діяльності є організація громадського харчування.
Згідно пояснень представника позивача, та свідка Фоміной С.І., працівники шахти придбавають страви у їдальні за власні кошти. Ціна на страви у їдальні однакові для всіх незалежно від того чи працює особа на підприємстві. Дані факти під час розгляду справи ДПІ не спростовувались.
Наведене свідчить про те, що організація громадського харчування є складовою частиною господарської діяльності позивача, доходи від якої були включені до валових доходів..
З питання віднесення до валових витрат витрат на утримання будинку культури «Шахтар» ДПІ послалася на те, що будинок культури використовується для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності.
Статутом підприємства, затвердженим ВАТ «НАК «Вугілля України» 16.03.2005 р., зареєстрованого 24.03.2005 р., передбачено, що одним з видів господарської діяльності є культурне обслуговування населення.
Згідно Положення про будинок культури «Шахтар», затвердженого генеральним директором 19.07.2004 р., ДК є структурним підрозділом підприємства, здійснює організацію інформаційно-виставочних, концертних, спортивних, тощо програм, організацію кружків, студій, клубів, проведення свят, спектаклів тощо, може надавати приміщення в оренду, тощо.
ДПІ зазначено в акті перевірки, визнано під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи (книга обліку придбання, квитанції до прибуткових касових ордерів, відомість рахунку 377-1 «Інша реалізація»), що позивач доходи від діяльності клубу включав до складу валових доходів.
Відповідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. 1.32. ст.. 1 даного закону, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Позивач використовував будинок культури для отримання доходу, тобто у господарській діяльності, відповідно до наведених норм мав право включати витрати на утримання будинку культури до складу валових витрат.
Таким чином, ДПІ недоведена правомірність виключення спірним рішенням зі складу валових витрат витрат, які пов'язані із забезпеченням основної діяльності їдальні (придбання продуктів для приготування їжі), у сумі 703043 грн. та витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення діяльності будинку культури «Шахтар» (електроенергія, водопостачання, опалення, заробітна плата, амортизація) у сумі 142022 грн.
В акті перевірки також відображено, що підприємство припустило порушення п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 та п.п. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - зависило валові витрати на суму 134391 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат сум амортизаційних відрахувань по профілакторію та котельні профілакторію.
Сторонами під час розгляду справи визнано, що позивачем до складу валових витрат віднесено амортизаційні відрахування по профілакторію та котельні профілакторію.
П. 3.1.ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином, помилкове включення амортизаційних відрахувань до складу валових витрат не тягне за собою зменшення об'єкту оподаткування та суми податку, який підлягає сплаті до бюджету.
ДПІ під час розгляду справи посилалось на те, що профілакторій та котельня профілакторію не підлягають амортизації оскільки ці об'єкти є невиробничим активами оскільки не використовуються у господарській діяльності позивача. Зазначені посилання ДПІ не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
П.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.2 ст. 8, амортизації підлягають витрати на:
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Згідно з п.п. 8.1.4, не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:
капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;
капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Як зазначалось, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з охороною праці.
Ст.. 1 Закону України «Про охорону праці» встановлено охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Ст.ст. 13, 17 зазначеного закону, ст.. 153 КЗпП України на роботодавця покладений обов'язок забезпечення необхідних профілактичних заходів.
Таким чином, охорона праці є складовою частиною господарської діяльності позивача, відповідно діяльність профілакторію є складовою частиною господарської діяльності позивача.
Крім цього суд звертає увагу на наступне.
П. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 встановлено, що акт перевірки це - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
п. 1.7. Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З акту перевірки не викладений зміст порушення, не зазначено за яких підстав, ДПІ вважає, що профілакторій не використовується у господарській діяльності.
За таких обставин, нарахування податкового зобов'язання у зв'язку із виключенням зі складу валових витрат витрат сум амортизаційних відрахувань по профілакторію та котельні профілакторію не може вважатися обґрунтованим та відповідно законним.
Неправомірність визначення податкового зобов'язання обумовлює неправомірність застосування фінансових санкцій.
З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2006 р. № 0000402340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн. та від 14.09.2006 р. № 0000402340/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн. не можуть вважатися обґрунтованими та законними та підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
Відповідно до акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, стало порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством включено до податкового кредиту у І кварталі 2005 р. ПДВ у сумі 29097 грн. по товарам вартість яких відноситься до складу валових витрат лише у розмірі 50 відсотків (витрати на придбання продуктів харчування для їдальні) та ПДВ у сумі 3962 грн. по товарам вартість яких не відноситься до валових витрат (витрати на утримання будинку культури), а відшкодовується за рахунок прибутку. Загальна сума заниженого податку склала 33059 грн.
Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Як встановлено під час розгляду даної справи, зазначені витрати (витрати на придбання продуктів харчування для їдальні та витрати на утримання будинку культури) правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, відповідно правомірно віднесений ПДВ по даним операціям до складу податкового кредиту.
З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2006 р. № 0000392340/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн. та від 14.09.2006 р. № 0000392340/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн. не можуть вважатися обґрунтованими та законними та підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги у даній частині також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються з судового збору, а також витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2006 р. № 750/2.
Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.
Враховуючи викладене та, керуючись Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про охорону праці» ст.. 153 КЗпП України,
ст. ст. 2, 7 -12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Красноармійськ):
від 11.08.2006 р. № 0000402340/2 та від 14.09.2006 р. № 0000402340/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222379 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 77702 грн. у загальній сумі 300081 грн.;
від 11.08.2006 р. № 0000392340/2 та від 14.09.2006 р. № 0000392340/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 33059 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 16530 грн. у загальній сумі 49589 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська» (м. Родинське) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 05 березня 2007 р.
Суддя