Іменем України
21 лютого 2020 року
Київ
справа №173/424/17(2-а/173/41/2017)
адміністративні провадження №К/9901/712/18, №К/9901/803/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія суддів: Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №173/424/17 за позовом ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо віднесення його до категорії працюючих пенсіонерів; визнати протиправним рішення відповідача про наявність зловживань з боку позивача під час надання довідок для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у зв'язку з цим на суму 51 348 грн. 87 коп.; зобов'язати відповідача перерахувати пенсію позивача з 1 квітня 2015 року як непрацюючому пенсіонеру; зобов'язати відповідача розрахувати незаконно утриману суму пенсії з позивача з 1 квітня 2015 року та сплатити її позивачу у відповідності до п. 3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 51349 грн. 87 коп.
Постановою Верхньодніпровського районного суду від 26.06.2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про виплату ОСОБА_1 пенсії як працюючому пенсіонеру та зобов'язано Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру з 18 вересня 2016 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позову - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 1 квітня 2015 року до 17 вересня 2016 року включно як непрацюючому пенсіонеру залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від26 червня 2017 року скасовано та прийнято нову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, викладене у протоколі №14 від 19.05.2015.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704.00 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач та відповідач подали касаційні скарги,
Позивач в касаційній скарзі просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що з квітня 2015 року пенсія зменшилась на 15 % як працюючому пенсіонеру, проте вказує, що був звільнений з посади керівника ПП «Диск» 31 грудня 2014 року та доходів не отримував. Вказує, що наявні підстави для стягнення моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 51348 грн. 87 коп.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що пенсія була призначена та обчислена на підставі довідки № 272/3 від 11 серпня 2010 року, виданої виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради, довідки ДП «Завод Керміконд» № 14/1 та 15/1 від 18 лютого 2010 року, проте при перевірці первинних документів встановлено завищення даних заробітної плати, відтак прийнято рішення про відрахування з пенсії 20%.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення скарги позивача.
Від позивача відзив не надходив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кам'янського ОУПФ та ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
У зв'язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2010року отримує пенсію за віком. З 1 лютого 2015року з його пенсії почалися відрахування 15% як працюючого пенсіонера, відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відрахування відповідачем 15% як працюючому пенсіонеру здійснювались на підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому ОСОБА_1 являється керівником приватного підприємства «Диск».
Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому ОСОБА_1 являється керівником Приватного підприємства «Диск».
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером, а посилання на відсутність отримуваного доходу та на запис в трудовій книжці про його звільнення колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до п.2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, документами, які підтверджують ,що особа не працює є три підстави :трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу та відомості про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Також судами встановлено, що відповідачем було проведено зустрічну перевірку довідок, які позивач надавав у 2010 році для призначення пенсії, виданих заводом «Керміконд».
Протоколом №14 від 19.05.2015 відповідачем прийнято рішення нарахування пенсії ОСОБА_1 згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії за №14/1 та №15/1 від18.02.2010 року припинити з моменту призначення / перерахунку. Для розрахунку пенсії врахувати довідки, що містяться в пенсійні справі за інші періоди трудової діяльності. Переплату у сумі 51349,87грн утримувати з пенсії по 20% до повного погашення.
Відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 103 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники -внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
З огляду на те, що в оскаржуваному рішенні від 19.05.2015 № 14 відповідач не навів обгрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії не наведено та допустимими доказами не підтверджено обізнаність позивача щодо недостовірності даних довідки ДП «Завод Керміконд» № 14/1 та 15/1 від 18 лютого 2010 року, суд апеляційної інстанції правомірно дійшли до висновку, що зазначене рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Стосовно доводів про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 51349,87 гривень позивач пов'язує з приниженням честі та гідності у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Проте колегія суддів звертає увагу, що частково пенсія позивача зменшена через неповідомлення про працевлаштування, решту протиправно утриманої суми відповідач зобов'язаний повернути, відтак права позивача поновлені. Відтак, погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди оскільки жодних належних доказів її завдання не подано та нічим не підтверджено заявлену співмірність.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук