20 лютого 2020 року
Київ
справа №826/3271/18
адміністративне провадження №К/9901/4106/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №826/3271/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клов» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування акту та податкових повідомлень-рішень,
12.02.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клов» (далі ТОВ «Клов», позивач) звернулося Окружного адміністративного суду м.Києва суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт Офісу великих платників податків ДФС від 12.10.2017 №н32/17/28-10-14-09/ 0031111564 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2017 № 00076711409;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2017 №00076811409.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2018, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2017 №00076711409, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.10.2017 №00076811409, в іншій частині відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2017 по 29.09.2017 на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 15.09.2017 № 2015, проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності класифікації згідно із Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) клейових пістолетів, щодо яких проведене митне оформлення за митними деклараціями від 08.04.2015 № 100270004/2015/297723, від 18.12.2015 № 100270004/2015/305541, від 14.08.2017 № UA100120/2017/183684.
За результатами перевірки складено акт від 12.10.2017 №н32/ 17/28-10-14-09/ 0031111564 , в якому встановлено, що позивачем були порушені вимоги Закону України «Про митний тариф 1 України» від 19.09.2013 № 584-VII, пп. «г» п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, п. 187.8 ст.187 та п. 190.1 ст. 1 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим були занижені податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 53 150,67 грн та податкове зобов'язання з ПДВ на суму 10 630,13 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017:
- № 00076711409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із ввізного мита на суму 53 150,67 грн та застосовано штрафні санкції на суму 13 287,66 грн;
- № 00076811409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із ПДВ на суму 10 630,13 грн та застосовано штрафні санкції на суму 2657,54 грн.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняті Офісом великих платників податків ДФС податкові повідомлення рішення від 31.10.2017 № 00076711409 та № 00076811409 є протиправними та підлягають скасуванню.
Офіс великих платників податків ДФС, не погодившись із судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі №826/3271/18 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Отже, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/3271/18 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 31.10.2017 № 00076711409 у розмірі 66 438,33 грн та від 31.10.2017 № 00076811409 у розмірі 13 287,67 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №826/3271/18 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №826/3271/18 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р.Ф.Ханова