Провадження № 22-ц/803/1209/20 Справа № 207/266/19 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
12 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за відчужене майно подружжя, -
У січні 2019 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 компенсацію за відчужене майно подружжя у розмірі 197795 грн. 00 коп. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що з 15 вересня 2012 року знаходилася у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року шлюб розірвано. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року у цивільній справі № 753/22599/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було затверджено мирову угоду сторін щодо поділу спільного сумісного майна подружжя: квартири, меблів та кухонного приладдя. Під час шлюбу у грудні 2016 року разом з відповідачем за спільні кошти придбали автомобіль HYUNDAY І30, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об'ємом двигуна 1582 куб.см., яким користувався відповідач. 25 березня 2017 року відповідач ОСОБА_2 продав автомобіль HYUNDAY І30, 2013 року випуску, який був придбаний за час шлюбу та був спільною сумісною власністю подружжя. Кошти від продажу автомобіля відповідач використав на свої інтереси. Згідно висновку про оцінку вартість автомобіля HYUNDAY І30, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату аналізу 21 березня 2017 року становить 395590 грн. 00 коп. Вартість частки позивачки у відчуженому автомобілі становить 197795 грн. 00 коп.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права.
ОСОБА_2 відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 15 вересня 2012 року сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилися у шлюбі. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року у цивільній справі № 753/22599/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було затверджено мирову угоду сторін щодо поділу спільного сумісного майна подружжя: квартири, меблів та кухонного приладдя.
Встановлено, що під час шлюбу, у грудні 2016 року, сторонами придбаний автомобіль HYUNDAY І30, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2017 року ОСОБА_2 продав автомобіль HYUNDAY І30 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що наявним майном подружжя на час розгляду справи були квартира, меблі та кухонне приладдя, про що свідчить мирова угода, яка затверджена ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 3 травня 2018 року у цивільній справі № 753/22599/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з необгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на час продажу автомобіля сторони припинили шлюбні відносини; ні письмового, ні усного дозволу ОСОБА_2 на продаж автомобіля позивач не давала; відповідач ніяких коштів з продажу автомобіля в інтересах сім'ї не використав, а витратив все на свої власні потреби.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 3 травня 2018 року у цивільній справі № 753/22599/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було затверджено мирову угоду сторін щодо поділу спільного сумісного майна подружжя: квартири, меблів та кухонного приладдя.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, ОСОБА_1 обгрунтувала необхідність збільшення розміру своєї частки в квартирі вартістю частки в автомобілі, що і було враховано при укладенні мирової угоди у справі № 753/22599/17.
Відповідно до статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до мирової угоди ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_1 26 222,13 грн., що включають 50% судового збору, кошти для усунення недоліків в квартирі та борг за опалення та за квартирну плату.
Так, дотримуючись принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 в результаті поділу майна подружжя отримав грошові кошти у розмірі 1283560,27 грн. (1309782,40 грн. - 26 222,13 грн.), що всього на 600,06 грн. менше ніж загальна вартість 1/2 частки спільного майна подружжя.
Таким чином, у спільній заяві про затвердження мирової угоди питання щодо поділу грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля, вирішено остаточно.
Твердження апелянта про те, що у договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 25.03.2017 року зазначена адреса ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , не є беззаперечним доказом окремого проживання подружжя.
Окрім цього апелянтом не надано до суду належних та вірогідних доказів того, що кошти від продажу автомобіля, який було відчужено в період шлюбу, було витрачено відповідачем не в інтересах сім'ї, на особисті потреби.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова