1Справа № 335/10425/19 2/335/346/2020
10 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 04.02.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 6 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті між ним та позивачем - договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту позивач вказує, що керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору про надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою позивача.
При укладанні договору про надання банківських послуг сторони як зазначає АТ КБ «ПриватБанк» керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.
Позивач вважає, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Проте, відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 18.08.2019 року має заборгованість у загальному розмірі 58 010,35 грн., з яких:
- 0,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;
- 16 812,40 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;
- 36 059,36 грн. нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 1 900,00 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
- а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2 738,59 грн. штраф (процентна складова).
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.02.2014 року та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Від відповідача, ОСОБА_1 у запропонований йому ухвалою суду строк відзиву на позов до суду не надходило. Про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином. Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 04.02.2014 року, відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого у свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк» та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку».
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві. Однак дана анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Згідно з розрахунком, станом на 18.08.2019 року за ОСОБА_1 значиться заборгованість у розмірі 58 010,35 грн., в т.ч.:
- 0,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;
- 16 812,40 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;
- 36 059,36 грн. пеня за прострочене зобов'язання;
- 1 900,00 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
- 500,00 грн. штраф (фіксована частина),
- 2 738,59 грн. штраф (процентна складова).
Відповідно до статей 1054, 1055 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За визначенням частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, у Відповідача відсутня заборгованість за «тілом» кредиту (0,00 грн.) та будь-яка заборгованість за нарахованими відсотками (0,00 грн.). Заборгованість за простроченим «тілом» кредиту вказана у розмірі 16 812,40 грн. Проте суд виходить з того, що загальна заборгованості за «тілом» кредиту та заборгованість за простроченим «тілом» кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Тому суду не доведено позивачем правомірність стягнення простроченого «тіла» кредиту (16 812,40 грн.) за відсутності в цілому заборгованості за «тілом» кредиту (0,00 грн.). При цьому жодні відсотки, які повинні були нараховуватися за користування кредитними коштами, також відсутні (0,00 грн.), що теж свідчить про відсутність заборгованості за «тілом» кредиту. Тому позов в частині стягнення простроченого «тіла» кредиту за відсутності в цілому заборгованості за «тілом» кредиту не підлягає задоволенню.
З огляду на це для вирішення правомірності стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою, враховуючи відсутність у нього будь-якої заборгованості за основним кредитним зобов'язанням («тілом» кредиту), суд керується положеннями статті 534 ЦК України, нормами якої визначено черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями: у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу (в останнє) сплачується основна сума боргу.
Аналогічні вимоги щодо черговості погашення заборгованості, що виникає в клієнтів позивача, визначено пунктом 2.1.6.11 «Умов і Правил надання банківських послуг» до яких приєднався відповідач, підписавши анкету-заяву та копія яких додана до позовної заяви. Цим пунктом передбачено погашення сум дозволеного овердрафта вже після погашення відсотків та всіх інших складових заборгованості.
Отже, за наведених положень статті 534 ЦК України та пункту 2.1.6.11. «Умов і Правил надання банківських послуг», наявність у відповідача заборгованості за пенею і штрафом можлива лише за наявності основної заборгованості за кредитом («тілом» кредиту), яка, згідно з позовною заявою складає 0,00 грн. Якщо ж у відповідача відсутня заборгованість за «тілом» кредиту та відсотками, тож неустойка, що нараховується у відсотках до цих сум невиконаного грошового зобов'язання, не могла бути нарахована. Протилежного суду доведено не було.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за основним кредитним зобов'язанням («тілом» кредиту), що становить 0,00 грн., як зазначено в позовній заяві, а так само відсутність заборгованості за відсотками по кредиту (0,00 грн.), суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності і правильності нарахування відповідачу заборгованості за пенею і штрафом, оскільки розмір цих платежів визначається у відсотках до цієї основної заборгованості і прямо залежить від розміру останньої. Відтак позов задоволенню не підлягає.
Згідно вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525-527, 530, 534, 549, 612, 626, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя В.О. Макаров