Провадження № 22-ц/803/1047/20 Справа № 204/5389/19 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
19 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження по заяві ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявник звернувся із заявою про встановлення юридичного факту травми та поранення при виконанні ним обов'язку військової служби, оскільки він бажає визначити свій статус, як жертва міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити юридичний факт поранення при виконанні обов'язку військової служби 31.07.2014 року поблизу н.п. Шахтарськ Шахтарського району Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи немайнових прав.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.
Згідно із п.1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження для підтвердження наявності у нього прав, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією та іншими нормами міжнародного права, тобто з метою захисту своїх прав та інтересів.
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікована Україною 03 липня 1954 року, застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вказаних положень не врахував, належним чином не перевірив заяву ОСОБА_1 , не з'ясував про встановлення якого саме юридичного факту ставить питання заявник та чи підлягає його заява захистові у такій спосіб та дійшов передчасного висновку про наявність спору про право та наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, згідно вимог ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, згідно вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: