Провадження № 22-ц/803/293/20 Справа № 2-212/11 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
19 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі, усунення перешкод на вселення та користування житловим приміщенням в квартирі, визнання такою, що не набула права користування житловим приміщенням в квартирі, зняття з реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення виконкому, визнання недійсною зміну договору найму житлового приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,-
24 липня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . З урахуванням уточнених вимог, просили визнати їх такими, що з 1997 року і до цього часу мають право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди на вселення та користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ; зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з реєстрації у вказаній квартирі; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнати недійсною зміну договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок чого наймачем визнано ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 12.05.2006 року про приватизацію жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 і видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на вказану квартиру; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло в квартирі АДРЕСА_1 , видане 12.05.2006 року на ім'я ОСОБА_1 (том 1 а.с.6-8, том 2 а.с.39-41, 59-62, 145-148, 215-217)
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що з 1997 року і до цього часу мають право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року в частині зміни умов договору найму на житлові приміщення та переоформлення особового рахунку на приміщення, житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 62,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №2/218-06 від 12.05.2006 про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло від 12.05.2006 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , про належність їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв.м., видане Управлінням житлового господарства. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди на вселення та користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . Знято ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_2 понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 15,00 грн., а всього 66,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_3 понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 15,00 грн., а всього 66,00 грн. (том 2 а.с.227-240).
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову (том 3 а.с.12-16).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.1990 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 05.01.1990 року Кіровським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 1.
ОСОБА_5 з липня 1990 року був наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею - 62,4 кв.м., в якій він був зареєстрований.
15.09.1997 року ОСОБА_2 була зареєстрована у вказаній квартирі АДРЕСА_1 та стала мешкати в ній разом з чоловіком ОСОБА_5 та своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , 1980 р.н., яка ІНФОРМАЦІЯ_1 також була зареєстрована у зазначеній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 02.07.2007 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за № 8390.
Із вказаного часу до квартири АДРЕСА_1 позивачів перестала впускати сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , яка проживає у вказаній квартирі, що не заперечувалося в судовому засіданні її представниками.
В липні 2006 року, з відповіді начальника КЖЕП-7 на запит адвоката Вовчук О.Ю., позивачам стало відомо, що 23.03.1999 року ОСОБА_1 була зареєстрована в спірній квартирі АДРЕСА_1 і вона є її основним квартиронаймачем, на її ім'я відкритий особовий рахунок на підставі рішення виконкому Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в картотеці не значаться.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року "Про зміну умов договору найму житлових приміщень КЖЕП-7" змінено умови договору найму жилого приміщення та переоформлено особовий рахунок на житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , яке складається з двох кімнат, житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею - 62,4 кв.м., з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 , склад сім'ї одна особа.
Розпорядженням Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №2/218-06 від 12.05.2006 року задоволено звернення ОСОБА_1 про передачу квартири АДРЕСА_1 її приватну власність.
12.05.2006 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 12.05.2006 року №2/218-06 видано Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та в якому зазначено, що вказана квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
На підставі зазначеного вище Свідоцтва про право власності на житло, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційними довідками "Дніпропетровського МБТІ" № 9684 від 24.10.2006 року, № 310 від 14.01.2009 року, № 3086 від 17.03.2009 року.
Як вбачається з довідки №147 від 11.02.2011 року КЖЕП №7, на даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 та з 13.04.2009 року зареєстрована її донька ОСОБА_6 , 1992 року народження.
На час здійснення реєстрації ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , а саме 23.03.1999 року, позивачі, як члени сім'ї наймача, ані усного ані письмового дозволу на її реєстрацію, а також на вселення до вказаної квартири не надавали.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 65 ЖК України, не набула у встановленому законом порядку права користування жилим приміщенням у спірній квартирі, а також не набула права на його приватизацію. Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року "Про зміну умов договору найму житлових приміщень КЖЕП-7" було змінено умови договору найму жилого приміщення та переоформлено особовий рахунок на житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1 з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 , яка, як встановлено, не набула у встановленому законом порядку права користуванням зазначеним житловим приміщенням. Тобто, договір найму жилого приміщення спірної квартири було змінено без згоди членів сім'ї наймача ОСОБА_5 , якими є позивачі, що не відповідає положенням ст. 103, 106 ЖК України. Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року в частині зміни умову договору найму на житлові приміщення та переоформлення особового рахунку на приміщення, житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 62,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав таким, що підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволені вимог про визнання недійсною зміну договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок чого наймачем визнано ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки задоволенням позовної вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року ця вимога вже задоволена судом. Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 12.05.2006 року прийнято незаконне розпорядження про приватизацію спірного жилого приміщення і видачу ОСОБА_1 свідоцтва про її право власності на житло в квартирі АДРЕСА_1 , чим порушено права позивачів на приватизацію житла відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Постановлене судове рішення зазначеним критеріям не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності посилаючись лише на пояснення позивачів та наявність відмітки про реєстрацію за спірною адресою в паспортах позивачів.
Колегія суддів з вказаним висновком не може погодитися, оскільки суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав відповідної правової оцінки іншим доказам у їх сукупності, які спростовують, як висновки суду першої інстанції так і доводи позивачів, які наведені в обґрунтування їх вимог.
Так, відповідно до відповіді Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.04.2009, за даними обласного довідкового бюро громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виписані з квартири АДРЕСА_1 в 2003 році за рішенням суду (номер рішення не вказано) (том 1 а.с.141).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі підтвердили, що з 1998 року вони з ОСОБА_5 стали мешкати окремо, виїхавши до м. Синельниково, Дніпропетровської області.
Дані обставини визнані сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню.
Крім того, відповідно до відомостей обласного адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрованими або знятими з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2 не значаться (том 1 а.с.9-12, 155-156, том 2 а.с.78,79,80, 82).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1999 року, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї, відміткою в паспорті, картотекою КЖЕП-7 (том 1 а.с.9-11, 155,242,248). З 2009 року в квартирі прописана також ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про склад родини №147 від 11.02.2011та довідкою про склад родини №383 від 30.05.2011 (том 2 а.с.18,77).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надані всі необхідні документи, які стали підставою для винесення розпорядження органу приватизації від 12.05.06 №2/218-06 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_1 , що передбачені Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції, що дійсна на час спірних правовідносин), а саме: заява на приватизацію квартири АДРЕСА_1 від 13.04.06 №135 (том 1 а.с.249), паспорт заявниці, довідка про склад сім'ї наймача та займані ними приміщення, з якої вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована та проживає одна ОСОБА_1 . Дана довідка співпадає з інформацією, яка міститься у відповіді Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.04.2009, а також з поясненнями позивачів, які зазначили, що виїхали зі спірної квартири в 1998 році, що у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню (том 1 а.с.248), розрахунок площі квартири (том 1 а.с.246), розпорядження органу приватизації від 12.05.2006 №2/218-06 (том 1 а.с. 244), довідку житлово-будівельного кооперативу №7 “Лотос”, з якої вбачається, що ОСОБА_1 була прописана по АДРЕСА_4 і проживала за цією адресою з лютого 1993 року по березень 1999 року (том 1 а.с.245), довідку комунального підприємства “Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради від 06.04.2006 №2523, з якої вбачається, за ОСОБА_1 згідно обліку бюро технічної інвентаризації у м. Дніпропетровську будинок (домоволодіння), що належить за правом особистої власності, за нею не зареєстровано станом на 06.04.2006 (том 1 а.с.247).
Визнаючи незаконним та скасовуючи розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 12.05.2006 року про приватизацію жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 і видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на вказану квартиру, визнаючи незаконним та скасовуючи рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року в частині зміни умов договору найму на житлові приміщення та переоформлення особового рахунку на приміщення, житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 62,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на неправомірність довідки про склад сім'ї, а також зазначив, що оскільки позивачі, як члени сім'ї ОСОБА_5 письмової згоди на здійснення приватизації ОСОБА_1 не давали, тому таке розпорядження є незаконним.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надані всі необхідні документи, які стали підставою для винесення розпорядження органу приватизації від 12.05.06 №2/218-06 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає одна ОСОБА_1 (том 1 а.с.248).
Дана довідка співпадає з інформацією, яка міститься у відповіді Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.04.2009, а також з поясненнями позивачів, які зазначили, що виїхали зі спірної квартири в 1998 році, що у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про її невідповідність.
Матеріалами справи підтверджено дотримання Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян при здійсненні приватизації.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо незаконності розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №2/218-06 від 12.05.2006 про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло від 12.05.2006 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , а також визнання незаконним та скасовування рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради в м. Дніпропетровську № 192/1 від 17.03.2006 року в частині зміни умов договору найму на житлові приміщення та переоформлення особового рахунку на приміщення, житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 62,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 з померлого наймача ОСОБА_5 на його сестру ОСОБА_1 .
Вимоги про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що з 1997 року і до цього часу мають право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються лише на наявності штампу в паспорті про реєстрацію місця проживання, дійсність якого спростовується наведеними вище доказами та обставинами. Позивачі не зазначають в чому полягає перешкода в користуванні квартирою з 1997 року. Матеріали справи не містять доказів, що позивачі зверталися до правоохоронних органів з заявами, що їм чинять перешкоди у користуванні квартирою. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в позові підтвердили, що вони добровільно залишили спірну квартиру. З позовом про вселення останні не зверталися.
Визнаючи ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку.
Вимога позивачів про визнання ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки позивачі не надавали згоди на її вселення, є передчасною, оскільки останні не ставлять питання про незаконність самої реєстрації відповідачки. Крім того, законність користування відповідачки ОСОБА_1 житловим приміщенням на час ухвалення рішення судом першої інстанції ґрунтується на праві власності останньої на житлове приміщення яке, як зазначено вище, було набуте правомірно.
Щодо позовної вимоги про зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 , то вона є похідною від позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №2/218-06 від 12.05.2006 про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ; визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло від 12.05.2006 року; визнання ОСОБА_1 такою, що не набула права користування жилим приміщенням, які не знайшли свого правового обґрунтування, в тому воно також не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку із зазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволені позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З позивачів підлягає стягненню на користь відповідача документально підтверджений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 198грн. (том 3 а.с.6).
Керуючись ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2014 року - скасувати.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі, усунення перешкод на вселення та користування житловим приміщенням в квартирі, визнання такою, що не набула права користування житловим приміщенням в квартирі, зняття з реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення виконкому, визнання недійсною зміну договору найму житлового приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги по 99 грн. з кожної.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: