21 лютого 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/20458/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/811/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Трусової Т.О., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -
У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 98 716,17 грн. та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування вимог зазначав, що 08 вересня 2017 року ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 уклали договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власників (водіїв) автомобіля Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1 . Так, 02 січня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ford Fiesta, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Дарницького районного суду м. Києва відповідача визнано винною у настанні цієї дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль постраждалої особи був застрахований в ПрАТ «СК «АХА Страхування» за договором добровільного страхування № 007а7в-00004 від 26 квітня 2017 року. ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за ремонт автомобіля Ford Fiesta 99 716,17 грн.
Зазначав, що на підставі положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодувало ПрАТ «СК «АХА Страхування» збитки за вирахуванням суми франшизи в розмірі 98 716,17 грн. При цьому, ОСОБА_1 не було подано письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що є порушенням пункту 33.1.4. договору страхування. Відтак відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право на подання до відповідача регресного позову (а.с. 1-3).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страхувальника дійсно покладено обов'язок письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється: він зафіксований правоохоронними органами, відповідач притягнута судом до адміністративної відповідальності, сам позивач його визнав, про що зазначив у страховому акті, а в подальшому добровільно сплатив страхове відшкодування. Отже сам по собі факт неповідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку не може бути підставою для звернення з регресним позовом до відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована (а.с. 58-66).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов ПАТ «НАСК «Оранта» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «Оранта» витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 98 716,17 грн. та судові витрати в сумі 1 762,00 грн., а усього 100 478,17 грн. (а.с. 111, 120-123).
Не погодившись з рішенням районного суду, 28 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куделя В.П. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 132-154).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та внаслідок неправильного дослідження та оцінки наявних у справі доказів. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права до правовідносин. Так, суд не надав оцінки копії договору страхування від 08 вересня 2017 року, укладений між сторонами, висновку Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15 та проігнорував вимоги ст. 988 ЦК України, якою передбачено перелік необхідних обов'язків страховика перед страхувальником при укладенні договору страхування. Зазначав, що у полісі №АМ/0859882 від 08 вересня 2017 року, укладеному між сторонами, не міститься перелік обов'язків, які має вчинити особа, відповідальність якої застрахована. Страховик не ознайомив відповідача з умовами та правилами страхування щодо повідомлення страховика страхувальником про строк та спосіб повідомлення про страховий випадок, що підтверджується договором страхування.
Звертав увагу на те, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку не може бути підставою для звернення з регресним позовом до відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована. Крім того, на страховику лежить обов'язок доказування, яким чином несвоєчасне повідомлення про страховий випадок позбавило його можливості уникнути чи зменшити збитки, яким чином це відбилося на інших майнових правах страховиках.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «НАСК «Оранта» - Галіч Ж.В. просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 169-173).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 не виконала вимоги закону щодо повідомлення страховика про страховий випадок, який став підставою для виплати страховиком страхового відшкодування, на наявність поважних причин, які не дали змоги виконати зазначений обов'язок, відповідач не послалася і доказів на їх підтвердження не надала.
Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 вересня 2017 року між ПАТ «НАСК «Оранта» (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) укладено договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власників (водіїв) автомобіля Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - в розмірі 200 000 грн. та франшизою в розмірі 1 000 грн., що підтверджується полісом №АМ/0859882 (а.с. 5).
02 січня 2018 року у м. Києві на вул. Вербицького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ford Fiesta, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 10).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, та притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 9, 85).
Майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем Ford Fiesta, р.н. НОМЕР_2 , були застраховані у ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №007а7в-00004 від 26 квітня 2017 року (а.с. 27-30).
ПрАТ «СК «АХА Страхування» визнало дорожньо-транспортну пригоду за участі застрахованого автомобіля страховим випадком та на виконання умов договору страхування здійснило виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс» грошових коштів в загальному розмірі 99 716,17 грн., що підтверджується актом огляду транспортного засобу, рахунками на оплату ремонтних робіт, розрахунками сум страхового відшкодування, страховими актами та платіжними дорученнями (а.с. 11-26).
26 червня 2018 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулося до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (а.с. 8).
31 липня 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі страхового акту від 27 липня 2018 №ОЦВ-Р-18-8068/1 здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «АХА Страхування» в порядку регресу з урахуванням франшизи в розмірі 98 716,17 грн. (а.с. 6).
Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що саме з письмовим повідомленням вона до страховика не зверталась, оскільки такий обов'язок договором не передбачений, проте ПрАТ «СК «АХА Страхування» була повідомлена 02 січня 2018 року потерпілою особою, а ОСОБА_1 повідомила страховика ПАТ «НАСК «Оранта» про настання страхового випадку по телефону (гарячої лінії) 04 січня 2018 року о 13.20 год. та 11 січня 2018 року о 10.13 год. і представник Страховика ПАТ «НАСК «Оранта» прийняв заяву, повідомив номер реєстрації такої заяви і номер справи № 1.102.18.0000056 і повідомив про прибуття до відповідачки експерта страхової компанії на протязі 10 днів (а.с. 102-108).
Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 98 716,17 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було подано письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
За змістом підпункту 33.1.4. пункту 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Факт неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Проте в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15, від 22 березня 2017 року в справі № 6-2011цс16 та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 208/7291/13-ц та від 16 жовтня 2019 року у справі № 355/205/17, провадження № 61-27901св18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Факт і обставини дорожньо-транспортної пригоди зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнута до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову до водія забезпеченого транспортного засобу.
Крім того, позивач не спростував доводів відповідачки про повідомлення нею Страховика - ПАТ «НАСК «Оранта» про настання страхового випадку по телефону (гарячої лінії) 04 січня 2018 року о 13.20 год. та 11 січня 2018 року о 10.13 год., прийняття представником Страховика ПАТ «НАСК «Оранта» відповідної заяви із її реєстрацією за номером справи № 1.102.18.0000056. Тому, колегія суддів визнала неспроможними доводи позивача, що сам факт необізнаності позивача про настання страхового випадку призвів до необґрунтованої страхової виплати.
Враховуючи вказане, висновки суду про те, що неповідомлення страховика про настання страхового випадку є підставою для пред'явлення регресного позову та відшкодування шкоди, не ґрунтуються на правильному застосуванні підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33, підпункту «ґ» пункту 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того судом не було встановлено та позивачем не доведено, що відсутність саме письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду призвело до необґрунтованих виплат.
Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 686/26194/14-ц колегія суддів відхилила, оскільки в іншій справі страхове відшкодування Страховиком не сплачено добровільно, а було стягнуто за рішенням суду, що свідчить про різні фактичні обставини (а.с. 87-94).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 2643 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією. (а.с. 147).
Таким чином? з ПАТ «НАСК «Оранта» слід стягнути на користь ОСОБА_1 2643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
З огляду на положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 2643 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова