Справа № 162/644/19 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д.
Провадження № 22-ц/802/291/20 Категорія: 68 Доповідач: Шевчук Л. Я.
21 лютого 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 28 травня 2012 року постановлено стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач також зазначала, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2018 року, яке набрало законної сили, постановлено зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Починаючи із травня 2017 року, відповідач систематично порушує свої зобов'язання по сплаті аліментів, а тому їй довелося звернутися до суду із позовом про стягнення неустойки (пені ) за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року в даній справі постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів, які стягуються на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з травня 2017 року по липень 2018 року в розмірі 4500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Відповідач продовжує порушувати строки сплати аліментів, а тому позивач просила стягнути із відповідача в її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8 428, 30 грн та судові витрати по справі.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року в даній справі позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів, які стягуються на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 гривень за період з 01 серпня 2018 року по 18 березня 2019 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення її позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув дану справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду у даній справі - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с.7).
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 28 травня 2012 року постановлено стягнути з відповідача в користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно (а. с. 6).
Судом також установлено, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2018 року постановлено зменшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача в користь позивача на утримання неповнолітньої дочки до 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів, які стягуються на утримання дочки ОСОБА_3 , в розмірі 4500 грн.
ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернулася в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 8428,30 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та стягнувши з відповідача в користь позивачки 1000 грн пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції врахував матеріальний та сімейний стан платника аліментів, а також виходив із того, що ОСОБА_2 прострочив сплату аліментів за вересень, листопад, грудень 2018 року та березень 2019 року не з його вини.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог закону.
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (частини 1, 2 статті 196 СК України).
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Таким чином, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Позивач просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів, починаючи із липня 2018 року.
Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів встановлено, що відповідач у липні 2018 року сплатив в користь позивачки аліменти в розмірі 5000 грн, в зв'язку з чим у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів за липень 2018 року.
Встановивши, що у відповідача перед позивачкою наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 1 серпня 2018 року по 19 березня 2019 року, суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц та правильно визначив, що розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2018 року по березень 2019 року складає 6817,54 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів з врахуванням матеріального та сімейного стану відповідача.
Так, згідно з довідкою Любешівської сільської ради від 13 вересня 2019 року, довідкою Любешівської сільської ради про склад сім'ї від 13 вересня 2019 року, довідкою Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації на утриманні відповідача ОСОБА_2 перебувають двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Любешівської РДА та отримує щомісячну одноразову соціальну допомогу у зв'язку з народженням дитини (а.с.31,32,51).
Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, відповідач ОСОБА_2 не має постійного місця роботи (а. с. 53-54).
Також судом встановлено, що відповідач, маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей та за відсутності постійного заробітку сплачував на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти, хоча і нерегулярно, тобто намагався погасити заборгованість зі сплати аліментів (а.с.8,9-15,30).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивачки 1000 грн пені за прострочення сплати аліментів.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 21 лютого 2020 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді