Справа №752/22474/13 Головуючий у І інстанції Колдіна О.О.
Провадження №22-ц/824/973/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
19 лютого 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року про заміну стягувача за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача йог правонаступником, посилаючись на те, що 26 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №5-09\18, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги за договорами кредитів, в тому числі за кредитним договором № CL-008\700\2006 від 14 вересня 2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 . Відповідно до укладеного Договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд першої інстанції замінити вибулого стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено та замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що до заяви про заміну стягувача його правонаступником заявник додає копію договору про відступлення права вимоги, а також власні правовстановлюючі документи. Жодних інших документів надано не було.
Відповідно до п. 2.2 наданого договору, новий заставодержатель в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Однак, жодних доказів здійснення такої оплати ТОВ «Вердикт Капітал» не надано, тому відсутні підстави вважати, що право вимоги за зазначеним договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
Також, скаржник зазначає, що з укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ «Вердикт Капітал», який не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу. При цьому, продаж банками боргів фізичних осіб є незаконним. На сьогодні діє розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231», яким визначено, що банки мають право продавати борги тільки суб'єктів господарювання, тобто лише проблемні кредити підприємців банки можуть продати колекторам.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача правонаступником залишити без задоволення.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року був залишений без розгляду, оскільки не містив підпису особи, яка його подає та поданий поза межами процесуального строку, що був визначений судом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Каленюк Д.А в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її та скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2014 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено судове рішення, відповідно до якого позовні вимоги банку задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № CL-008\700\2006 в розмірі 2 846 381 гривня 90 копійок, суму заборгованості за кредитним договором № CL-313\039\2008 в розмірі 8 479,36 доларів США, що еквівалентно 100 338,87 гривень, пеню в розмірі 10 338,87 гривень та судові витрати у справі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року залишено без змін.
26 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №5-09\18, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги за договорами кредитів, в тому числі за кредитним договором № CL-008\700\2006 від 14 вересня 2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 .
Відповідно до укладеного Договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву про заміну стягувача правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що заявником було надано всі належні та допустимі докази, які підтверджували перехід прав та обов'язків від первісного кредитора до нового кредитора.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.52 ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);
- дарування (ч.2 ст.718 ЦК);
- факторингу (глава 73 ЦК).
Згідно із ч. 5 ст. 15 закону «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №643/4902/14.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником були подані до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення такої заяви та заміни стягувача його правонаступником.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що всі доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження договору факторингу №5-09\18 від 26 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», що є самостійним предметом позову, а твердження про те, що такий договір є недійсним без встановлення його недійсності судовим рішенням не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року про заміну стягувача за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач
Судді: