Справа № 761/42694/19
Провадження № 1-кп/761/1646/2020
28 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 120 181 001 000 108 95 від 11.10.2018, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України.
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та одночасно заявив клопотання про надання дозволу на затримання останнього з метою приводу для участі у розгляді вказаного клопотання.
Ухвалою суду від 17.07.2019 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що у даному кримінальному провадженні існують обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що його підзахисний не переховувався від суду. Він зазначив, що неявка ОСОБА_4 є збігом тяжких сімейних обставин, які унеможливлювали його явку до суду.
Обвинувачений також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він не переховувався від суду. Неявку до суду останній пояснив хворобливим станом батьків, за якими він здійснював догляд, а також через зламану щелепу, яка потребувала тривалого часу для одужання.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого у порядку, передбаченому главою 18 КПК.
Відповідно до ст. 194 КПК у разі вирішення питання застосування запобіжного заходу суд має встановити, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, на стадії судового розгляду кримінального провадження оцінка судом обґрунтованості підозри виключається, оскільки суд за наслідками дослідження наданих сторонами доказів має встановити, чи доведена поза розумним сумнівом винуватість притягнутої до кримінальної відповідальності особи чи ні.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Отже, з метою вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою підлягають встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігти цим ризикам у разі застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Статтею 9 КПК на суд покладений обов'язок під час розгляду кримінального провадження керуватися рішеннями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), оскільки з моменту ратифікації Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
Отже, вирішуючи питання існування у цьому кримінальному провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду, суд приймає до уваги, що у рішенні «Тірон проти Румунії» ЄСПЛ вказав, що прецедентне право Конвенції сформувало такі підстави утримання особи під вартою: обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень.
Надаючи оцінку зазначеного прокурором ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування, суд бере до уваги доводи сторони захисту, щодо наявності у ОСОБА_4 хворих матері та батька, які потребували постійного нагляду, у зв'язку з чим обвинувачений не мав можливості прибути в судові засідання 15.05.2019, 10.07.2019 та 17.07.2019.
Крім того, суд бере до уваги доводи обвинуваченого щодо перелому щелепи та тривалого курсу лікування, що у свою чергу також унеможливило прибуття останнього в судові засідання.
Отже, враховуючи відсутність доказів протилежного, суд вважає доводи сторони захисту вагомими та такими, що спростовують наявність у цьому кримінальному провадженні ризику переховування ОСОБА_4 від суду.
Доводи прокурора про ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд також вважає недоведеним, оскільки прокурор не надав доказів на підтвердження наявності цього ризику у даному кримінальному провадженні.
Отже, за результатами встановлених обставин суд вважає, що сторона захисту обґрунтовано спростувала доводи прокурора щодо наявності ризиків позапроцесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор у своєму клопотанні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193-197, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1