справа № 369/172/19 Головуючий у 1 інстанції: Дубас Т.В.
провадження № 22-ц/824/3782/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
19 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»на рішення Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення суми заборгованості, -
У січні 2019 року позивач - ТОВ «Українська факторингова компанія» звернувся до суду із зазначеним позовом, який було обґрунтовував тим, що 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11270354000 і відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в національній валюті в сумі 294 652 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Зазначав, що 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №72996/5411, відповідно до п.1.1 якого визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, на території Бобрицької сільської ради (разом-предмет іпотеки) та належить іпотекодавцю на праві власності. Вказаний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 19.12.2007 року.
17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11270354000 від 19.12.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія»,
24 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами забезпечення до договору факторингу №49 від 17.11.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло усі права вимоги за договором забезпечення - договором іпотеки від 19.12.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Вказував, що станом на теперішній час ТОВ «Українська факторингова компанія» виступає кредитором відносно ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11270354000 від 19.12.2007 року на підставі договору факторингу №49 від 17.11.2016 року та іпотекодержателем відносно предмету іпотеки, який виступив в якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору на підставі договору від 24.11.2016 року про відступлення прав вимоги №1 за договорами забезпечення до договору факторингу №49 від 17.11.2016 року.
Станом на дату укладення договору факторингу №49 від 17.11.2016 року сума заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором - ТОВ «Українська факторингова компанія» за договором про надання споживчого кредиту №11270354000 від 19.12.2007 року становить 295 824 грн. 81 коп., з яких: 119 497 грн. 26 коп. - сума основного боргу; 175 154 грн. 72 коп. - сума простроченого основного боргу; та 21 172 грн. 81 коп. - сума прострочених процентів.
Новому кредитору та стягувачу ТОВ «Українська факторингова компанія» стало відомо, що боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, яке видане 21.01.2008 року.
Враховуючи вищенаведене, та той факт, що заборгованість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , перед новим кредитором становить 295 824 грн. 81 коп., позивач - ТОВ «Українська факторингова компанія» звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив повідомити коло спадкоємців померлого позичальника та довести до відома останніх про наявність вимог кредитора, які спадкоємці зобов'язані задовольнити.
Так, згідно відповіді Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 03.02.2017 року №730/04-17 повідомлено позивача, що після смерті ОСОБА_1 заведено спадкову справу, проте спадкоємці за отриманням свідоцтво про право на спадщину не зверталися і свідоцтво не видавалося.
Зазначав, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 року по справі №369/1826/17 задоволена заява ТОВ «Українська факторингова компанія» про визнання спадщини відумерлою:
визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нерухомого майна - садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,053 га., з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Отже, фактично, з дати набрання законної сили судовим рішенням від 02.04.2018 року територіальна громада в особі Бобрицької сільської ради стала власником - садового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада, садове товариство «Будівельник»,
Тому позивач просив стягнути з Бобрицької сільської ради, як власника відумерлого майна, на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» як кредитора спадкодавця, суму заборгованості у розмірі 295 824 грн. 81 коп., але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Також просив стягнути з Бобрицької сільської ради на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» суму сплаченого судового збору у розмірі 4 437 грн. 39 коп.
Відповідач Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області подала до суду відзив, згідно якого просила відмовити у вимогах позову, оскільки позовна заява подана після спливу строку загальної позовної давності, позивач передчасно пред'явив вимоги кредитора, тобто, ще до прийняття спадщини, позовні вимоги пред'явлені до неналежної сторони (невідповідного суб'єкта місцевого самоврядування), власник відумерлої спадщини не зобов'язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця, які не пов'язані з відшкодуванням майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцем, додані позивачем копії документів не доводять факт отримання ОСОБА_1 (спадкодавцем) коштів за кредитним договором; сума кредиту (п.1.1 Договору про надання споживчого кредиту №11270354000 від 19.12.2007 року), розмір вартості предмету іпотеки (п.1.2 Договору іпотеки №72996/5411 від 19.12.2007 року) та надана позивачем сума розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суттєво різняться.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Українська факторингова компанія»з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, оскільки позивач звернувся до нотаріальної конториіз відповідною вимогою лише в лютому 2017 року, в той же час як боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Встановлено, що 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11270354000.
Відповідно до умов вказаного договору, банк надав позичальнику кредит у розмірі 294 652 грн. та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених цим договором.
У забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №72996/5411.
Пунктом 1.1 визначено, що в іпотеку передано нерухоме майно (садовий будинок і земельна ділянка) - які як разом, так і окремо визначені терміном «предмет іпотеки». Садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, на території Бобрицької сільської ради.
Судом встановлено, що 17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №49, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11270354000 від 19.12.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія».
Боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації смерті у місті Києві.
Листом від 03 лютого 2017 року за №730/02-14 Дванадцята Київська державна нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_1 зведено спадкову справу №239/08 та станом на 03 лютого 2017 року спадкоємці померлого до нотаріальної контори не зверталися, що також підтверджується копією спадкової справи, яка була надіслана на запит суду.
Також в даному листі зазначено що заява-претензія ТОВ «Українська факторингова компанія» після смерті гр. ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла 03.02.2017 року за вхідним №261/02-14 та була долучена до спадкової справи №239/08.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 року визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді нерухомого майна: садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,053га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до даного рішення 08 квітня 2008 року представник АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори як кредитор спадкодавця.
Згідно зі змістом ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Статтею 1281 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущений шестимісячний строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, оскільки позивач звернувся до нотаріальної контори з відповідною вимогою лише в лютому 2017 року, а боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: