ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 лютого 2020 року м. Київ № 640/3752/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
доГоловного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15),
про скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві в якому просить суд:
скасувати наказ ГУ НП у м. Києві № 29 від 20.01.2020 року, щодо притягнення начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 (0036924) до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом:
зупинення дії Наказу ГУ НП у м. Києві № 29 від 20.01.2020 року, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 (0036924).
Зава про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до Наказу ГУ НП у м. Києві № 29 від 20.01.2020 pоку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито те, що ОСОБА_1 здійснював неналежний контроль за справою контрольно-спостережного провадження та стану агентурно-оперативної роботи, тобто порушення вимог пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону України " Про Національну поліцію ", п. 2 ч. 3 статті 1 Закону України " Про Дисциплінарний статут Національної поліції України ".
Позивач не погоджується з даним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
На думку позивача, оскаржуваний наказ може потягнути негативні наслідки у вигляді переводу на іншу посаду, переатестацію чи звільнення з лав НПУ. Відтак, як зазначає позивач, він буде вимушений ініціювати інші судові провадження, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів та унеможливить виконання рішення суду.
Окрім цього, позивач вказує на наявні та очевидні ознаки протиправності вказаного наказу, що призвело до порушення його прав, свобод і інтересів.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як було зазначено, позивач у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить зупинити дію оскаржуваного наказу до ухвалення рішення суду у даній справі.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності оскаржуваного розпорядження та існуванням очевидної небезпеки заподіяння до ухвалення рішення в даній справі шкоди правам та інтересам позивача.
У той же час, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав визначених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідні доводи, викладені в його заяві, відтворюють підстави заявленого ним адміністративного позову та не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.
Суд звертає увагу, що частиною 7 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведення службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, попередження про неповну службову відповідність.
Згідно ч. 2 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Як вбачається з заяви позивача оскаржуваний наказ на даний час виконано відповідачем, а відтак зупинення його дії не буде мати на меті забезпечення попереднього судового захисту позивача у спірних правовідносинах.
При цьому, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування вчинення відповідачем дій, направлених на перевод позивача на іншу посаду, переатестацію, тощо, а ознаки очевидної протиправності оскаржуваного наказу, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, не є безспірними та доведеними, оскільки останні підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.
Отже, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя І.М. Погрібніченко