ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 лютого 2020 року м. Київ № 640/20043/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної фіскальної служби України
простягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:
- стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року у справі №826/6889/17 за період з 04.12.2018 року по 21.10.2019 року включно в розмірі 180 560, 00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року у справі №826/6889/17, яке набрало законної сили, його адміністративний позов до Державної фіскальної служби України було задоволено повністю, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 29 квітня 2017 року та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2017 по 05.10.2018 у сумі 234 390,69 грн.
Як зазначає позивач, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 511,15 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 15 коп.) було допущено до негайного виконання.
Втім, станом на час звернення до суду з даним позовом вказане вище рішення суду відповідачем не виконано, та позивача не поновлено на займаній посаді. А тому, оскільки відповідачем не виконується рішення суду від 03.12.2018 року, позивач просить стягнути з останнього на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 03.12.2018 року по дату ухвалення рішення за цим позовом у розмірі, виходячи із суми середньоденної заробітної плати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
Дану ухвалу суду відповідачем отримано 04.11.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Станом на час вирішення справи, відзиву подано не було, так само, як і заяви про визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України.
Наказом № 985-о від 28.04.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до статей44, 49-2 КЗпП України, частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу», наказу ДФС України від 27.09.2016 №800 «Про внесення змін до наказу ДФС від 30.12.2015 №1022» позивача звільнено з 28.04.2017 із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України із виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні додаткової і щорічної відпустки.
Позивач, вважаючи, що його звільнили без законної підстави, з порушенням вимог законодавства про працю та законодавства про державну службу, звернувся з позовом до адміністративного суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року у справі №826/6889/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) від 28.04.2017 №985-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України; поновлено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 29 квітня 2017 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2017 по 05.10.2018 у сумі 234 390,69 грн. (двісті тридцять чотири тисячі триста дев'яносто гривень 69 коп.).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 511,15 грн (одинадцять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 15 коп.) допущено до негайного виконання та встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2017 року по 03 грудня 2018 року у розмірі 262 750 грн (двісті шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят) 64 коп.».
11.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити останнього про заходи, вжитті ДФС України з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року про негайне поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 29 квітня 2017 року.
15.07.2019 року ДФС України листом за № 1410/ЗП/99-99-04-01-03-14 повідомлено позивача, що рішення суду в частині поновлення його на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України перебуває у процесі виконання, зокрема підготовлено проект наказу «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ».
Враховуючи, що станом на 21.10.2019 року позивача не було поновлено на посаді, з якої останнього незаконно звільнено, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року у справі №826/6889/17 за період з 04.12.2018 року по 21.10.2019 року включно в розмірі 180 560, 00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 р. також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Отже, обов'язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.
За положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Нормами п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Таким чином, період з дня ухвалення Окружним адміністративним судом м. Києва рішення в адміністративній справі №826/6889/17 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в органі фіскальної служби.
При цьому, суд звертає увагу, що станом на день розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів про прийняття відповідного наказу на виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативного супроводження технічних систем контролю управління технічних систем контролю департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України.
Суд звертає увагу, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).
Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі №П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а.
Таким чином, оскільки період часу з 03.12.2018 року (дата проголошення рішення, яким позивача було поневолено на посаді) по дату винесення рішення по даній справі, є вимушеним прогулом позивача, з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок/
Відповідно до довідки ДФС України № 372 від 09.06.2017 року (на підставі якої Окружним адміністративним судом м. Києва було здійснено розрахунок середнього заробітку позивача при вирішенні питання про поновлення на роботі у справі №826/6889/17) середньомісячна заробітна плата позивача складає 11 511,15 грн., а розмір середньоденної заробітної плати - 548,15 грн. За схемою посадових окладів затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, посадовий оклад позивача до звільнення складав 7100 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 в період з 01.01.2018 посадовий оклад за посадою, яку займав позивач, дорівнює 9 600 грн., тобто коефіцієнт підвищення посадового окладу в 2018 році дорівнює 1,3521 (9600/7100).
Тобто, посадовий оклад за посадою позивача до звільнення, складав 7100,00 грн., а його середньоденна заробітна плата, виходячи з вказаного розміру посадового окладу, дорівнювала 548,15 грн.
Судом встановлено, що у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосудця у 2018 році» та від 06.02.2019 № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» у період з 01.01.2018 та з 01.01.2019 посадовий оклад за посадою, з якої незаконно звільнено позивача, двічі підвищувався.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» з 01.01.2018 посадовий оклад за посадою, з якої було незаконно звільнено позивача, підвищено з 7100, 00 грн. до 9600, 00 грн.
Коефіцієнт підвищення посадового окладу за посадою, яку обіймав позивач, у 2018 році дорівнює:
9 600.00 грн./ 7 100,00 грн. = 1,3521.
Кількість робочих днів, протягом яких було затримано виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі у 2018 році дорівнює 20.
Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у 2018 році за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 склав 14 823, 07 грн. (20 робочих дні*548,15 грн*1,3521), а не 14 800, 00 грн., як зазначає позивач.
У той же час, за схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (із коефіцієнтах), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102. з 01.01.2019 посадовий оклад за посадою, яку обіймав позивач, дорівнює 3,01 мінімального посадового окладу, а не 3,05, як вказує позивач.
Приміткою 1 до зазначеної схеми посадових окладів визначено, що у 2019 році мінімальний посадовий оклад становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018. У разі, коли внаслідок множення мінімального посадового окладу на відповідний коефіцієнт отримано число у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового оклад/групи 9).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1 762,00 грн. Таким чином, з 01.01.2019 посадовий оклад за посадою позивача дорівнює: 1 762,00 грн. * 2 * 3,01 = 10 607, 00 грн.
Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача в 2019 році дорівнює 1,1048 (10 607/9 600).
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" зазначено, що робочих днів у 2019 році: у січні - 21, лютому - 20, березні - 20, квітні - 21, травні - 21, червні - 18, липні - 23, серпні - 21, вересні - 21, жовтні - 22, листопаді - 21, грудні - 22, тобто 251 день.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у 2019 році за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року склав 205 524, 45 грн. (251 робочих дні*741, 15 грн. (548, 5х1,3521)*1,1048).
При цьому, за схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 р. № 16) посадовий оклад за посадою, яку займав позивач становить 14 400, 00 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у 2020 році за період з 01.01.2020 року по 21.02.2020 року склав 25 007, 04 грн. (36 робочих дні*694,64 грн. (14400+10607/36).
Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки судового рішення про поновлення на роботі з 04.12.2018 року по 21.02.2020 року (дата розгляду даної справи) складає 245 354, 56 грн.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, сума стягнення за один місяць враховуючи 22 робочих днів становить 15 282, 08 гривень. підлягає негайному виконанню.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, відповідач у справі обов'язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що судом кваліфікується у відповідності до приписів ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Стягнути Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 року у справі №826/6889/17 за період з 04.12.2018 року по 21.02.2020 року включно в розмірі 245 354, 56 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири, 56 копійок).
3. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 282, 08 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні, 08 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко