ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 лютого 2020 року м. Київ № 640/6660/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Транспортник»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2019 року № 0289321212, № 0289361212,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Транспортник» (далі - ПАТ «Транспортник», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2019 року № 0289321212, № 0289361212.
Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а прийнятті на їх підставі податкові повідомлення-рішенням протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Зокрема, позивач зазначає, що в податкових повідомленнях-рішеннях, прийнятих на підставі Акту камеральної перевірки зазначено, зокрема, про встановлення порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, хоча ПКУ не передбачено взагалі наявності такого податку чи збору. У той же час, у доданому до оскаржуваних рішень розрахунку штрафної санкції зазначено: табличка з графами: регіон, дата операції, документ, к-ть днів, %, графа без назви, сума.
Також позивач звертав увагу, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції, прийнято контролюючим органом після закінчення граничних термінів встановлених ПКУ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.
16 липня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДФС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Відзив обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ГУ ДФС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
20 червня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.
04 липня 2019 року представником ПАТ «Транспортник» подано до суду письмові пояснення, в яких останній заперечував проти правовірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
У зв'язку з поданням представниками позивача та відповідача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
18 березня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ПАТ «Транспортник» (код ЄДРПОУ 21514186), за результатами якої складено Акт № 1231/26-15-12-12-12.
Висновками вказаного Акту встановлено, ПАТ «Транспортник» несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
04 квітня 2019 року на підставі вказаного Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0289361212, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України в сумі 1 795 758, 80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 179 575, 88 грн.;
№ 0289321212, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України в сумі 28 716 016, 70 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 743 203, 34 грн.
Не погоджуючись з вказаними вище податковим повідомленням-рішенням позивач їх оскаржив до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
В силу приписів підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Водночас, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1 ст. 76 ПК України).
Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що камеральна перевірка відносно позивача була проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю, за результатами якої до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % та 20%.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У той же час, ч. 287.1 - 287.4 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до п. 100.1, 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов'язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.
У той же час, суд зазначає, що за приписами п. 102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Тобто, вказана стаття Кодексу встановлює строки давності для визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом, стягнення податкового боргу, подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та регулює порядок продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів і заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань. Строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів.
Таким чином, вказаний пункт Податкового кодексу України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, із настанням однієї із подій: або останнього дня граничного строку подання податкової декларації, або останнього дня граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем до податкового органу подавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме:
за 2015 рік від 19.02.2015 року;
за 2016 рік від 19.02.2016 року;
за 2017 рік від 17.02.2017 року;
за 2018 рік від 19.02.218 року.
Судом також встановлено, що позивачем також подавалися уточнюючі розрахунки до поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2017 та 2018 роки.
Зокрема:
- уточнюючі розрахунки до поданої 19.02.2015 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, подано до податкового органу 20.08.2015 року та 22.10.2015 року;
- уточнюючий розрахунок до поданої 17.02.2017 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, подано до податкового органу 01.03.2017 року;
- уточнюючий розрахунок до поданої 19.02.2018 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, подано до податкового органу 22.02.2018 року.
Поряд з цим, суд звертає увагу, граничний строк подання платником податків податкової декларації за 2015 рік - 20.02.2015 року; за 2016 рік - 20.02.2016 року; за 2017 рік - 20.02.2017 року; за 2018 рік - 20.02.2018 року, і з огляду на вказані положення законодавства відповідач мав право провести камеральну перевірку платника податків не пізніше закінчення 1095 днів з вказаних дат.
Зокрема, з акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0289321212, контролюючим органом визначено позивачеві суму штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, які визначені, зокрема за:
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 48 973, 16 грн. за затримку на 821 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 80 грн., граничний строк сплати якого був 01.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 20.08.2015 року у розмірі 48 973, 16 грн. за затримку на 821 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 80 грн., граничний строк сплати якого був 01.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 22.10.2015 року у розмірі 48 973, 16 грн. за затримку на 821 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 80 грн., граничний строк сплати якого був 01.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 20.08.2015 року у розмірі 17 748, 99 грн. за затримку на 821 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 88 744, 95 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2015 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 22.10.2015 року у розмірі 48 973, 16 грн. за затримку на 821 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 80 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 48 973, 16 грн. за затримку на 791 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 80 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 20.08.2015 року у розмірі 31 224, 18 грн. за затримку на 791 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 156 120, 90 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2015 року та фактично сплачено - 28.02.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 20.08.2015 року у розмірі 48 973, 14 грн. за затримку на 790 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 70 грн., граничний строк сплати якого був 31.01.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- уточнюючим розрахунком податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 22.10.2015 року у розмірі 48 973, 14 грн. за затримку на 790 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 70 грн., граничний строк сплати якого був 31.01.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 48 973, 14 грн. за затримку на 791 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 244 865, 70 грн., граничний строк сплати якого був 31.01.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 759 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 02.03.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 32 774, 59 грн. за затримку на 755 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 163 872, 95 грн., граничний строк сплати якого був 31.03.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 37 403, 99 грн. за затримку на 730 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 187 019, 95 грн., граничний строк сплати якого був 31.03.2016 року та фактично сплачено - 30.03.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 724 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 01.05.2016 року та фактично сплачено - 24.04.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 694 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 31.05.2016 року та фактично сплачено - 24.04.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 663 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 01.07.2016 року та фактично сплачено - 24.04.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 633 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 31.07.2016 року та фактично сплачено - 24.04.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 626 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 31.08.2016 року та фактично сплачено - 18.05.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 595 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 01.10.2016 року та фактично сплачено - 18.05.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 565 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 31.10.2016 року та фактично сплачено - 18.05.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 36 634, 35 грн. за затримку на 540 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 183 171, 75 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2016 року та фактично сплачено - 23.06.2018 року;
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 70 178, 57 грн. за затримку на 534 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 350 892, 85 грн., граничний строк сплати якого був 01.12.2016 року та фактично сплачено - 23.06.2018 року.
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 295, 06 грн. за затримку на 507 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 1 475, 30 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2016 року та фактично сплачено - 21.05.2018 року.
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 0,64 грн. за затримку на 507 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 3,20 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2016 року та фактично сплачено - 21.05.2018 року.
- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 у розмірі 33 248, 53 грн. за затримку на 504 день сплати грошового зобов'язання у розмірі 166 242, 65 грн., граничний строк сплати якого був 31.12.2016 року та фактично сплачено - 18.05.2018 року.
Таким чином, суд приходить до переконання, що контролюючий орган провів камеральну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю за 2015 рік поза межами встановлених ПК України строків (1095 днів) та 04.04.2019 року застосував штраф, чим вийшов за межі наданих повноважень.
З огляду на вказане та враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення (04.04.2019), яким до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0289321212 в частині застосування штрафу в сумі 1 282 901, 24 грн. за вказаною вище податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, прийняте податковим органом поза межами 1095 днів, а тому воно в цій частині підлягає скасуванню.
Також підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2019 року № 0289361212 в сумі 18 963, 81 грн., оскільки останній застосовано до ПАТ «Транспортник» за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, розстроченого (відстроченого) відповідно до рішення ОДПС від 02.02.2015 року, граничним строком сплати якого було 31.12.2014 року, а граничним строком застосування штрафної фінансової санкції - 31.12.2017 року, тобто за період, що перебуває поза межами позовної давності.
При цьому, суд звертає увагу, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в іншій частині прийнято з дотримання відповідачем строків, визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.
У той же час, щодо правомірності їх прийняття, суд зазначає наступне.
Судом з облікової картки позивача встановлено, що станом на день подачі вказаних вище податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016-2018 рік та сплати визначеного у них податкового зобов'язання, у Публічного акціонерного товариства «Транспортник» був наявний податковий борг у розмірі 2 436 311, 97 грн., що включав в себе недоїмку в розмірі 81 514, 23 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з приписами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, сплачені позивачем згідно податкових декларацій з орендної плати за період 2016 - 2018 року зменшено за рахунок зарахування контролюючим органом в рахунок погашення наявного податкового боргу позивача з орендної плати коштів, що підтверджується витягом з облікової картки з орендної плати.
Надаючи оцінку вищевказаним діям, суд виходить із правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 04.04.2018 р. по справі № 815/5491/16, від 05.08.2018 р. по справі № 821/1750/17, від 17.04.2018 р. № 2а/0570/4025/12, від 02.10.2018 р. у справі № 820/1824/17.
Зокрема, Верховним Судом сформовано правову позицію щодо можливості застосування до платника податків штрафних санкцій при виконанні контролюючим органом встановленого положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України обов'язку зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.
В постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №815/5491/16 зазначено, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки.
При цьому, санкція норми ст. 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним у строки, встановлені цим кодексом узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 ст. 87 ПК України, стаття 126 не містить. Розрахунок сум штрафних санкцій позивачем у судовому процесі не оспорюється.
Отже, за встановлення під час розгляду справи обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов'язань, контролюючим органом було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі ст. 126 ПК України.
Тому, зарахування контролюючим органом на підставі приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, не унеможливлює застосування до платника податку штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов'язань.
При цьому, надані позивачем докази сплати податкових зобов'язань за перевіряємий період не спростовують наявності у нього податкового боргу та, як наслідок, зарахування відповідачем сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Таким чином, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов'язання з орендної плати, висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та застосування штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, є правомірним.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0289321212 в частині застосування штрафу в сумі 4 460 302, 10 грн. та податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0289361212 в частині застосування штрафу в сумі 160 612, 07 грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв'язку із чим правові підстави для визнання їх протиправними та скасування в цій частині - відсутні.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Транспортник» (код ЄДРПОУ 21514186, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.04.2019 року № 0289321212 в частині застосування штрафу в сумі 1 282 901, 24 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.04.2019 року № 0289361212 в частині застосування штрафу в сумі 18 963, 81 грн.
4. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Публічного акціонерного товариства «Транспортник» (код ЄДРПОУ 21514186, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко