"17" липня 2007 р.
Справа № 15/232/04-нр
за позовом
ТОВ “Джоббер -Фінанс» м.Миколаїв
до відповідача
СДПІ з ВПП у м.Миколаєві
про
Скасування рішення
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Шевченко Л.В.
Представники:
Від позивача
Клюшин М.В.
Від відповідача
Рибальченко О.О.
Суть спору: ДПІ у м.Миколаєві(правонаступником якої є відповідач) проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ “Джоббер-Фінанс», за результатами якої складено акт від 17.05.2004р. №1401-0365-32-301. В акті перевірки вказано на незабезпечення позивачем відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту(679,3грн., 300 дол.США, 300 EURO), що є порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2004р. №0000802303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті штрафних санкцій в розмірі 20820,66грн. за порушення вимог п.7 ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Товариство звернулося з позовом про визнання рішення недійсним посилаючись на те, що встановлене в акті порушення помилково визначено як податкове, порушено порядок проведення перевірки; кошти, які визначені як отримані від операцій купівлі-продажу іноземної валюти, знаходились відокремлено від них і є власними коштами касира Рижової О.М., підтвердженням чого є договір продажу квартири.
Рішенням господарського суду Миколаївської області, залишеному без змін Одеським апеляційним судом позов задоволено з урахування усіх підстав, зазначених позивачем.
В Постанові від 06.07.2005р. Вищий Господарський суд України погодився з тим, що штрафні санкції не є податковим зобов'язанням(не зазначивши, що це може бути підставою для скасування рішення), проте вказав, що обставиною, яка повинна бути встановлена для правильного вирішення спору є факт невідповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.
Оскільки судами попередніх інспекцій цей факт не встановлено, рішення скасовані і справу направлено на новий розгляд, при якому цю обставину необхідно встановити і в залежності від встановленого прийняти рішення.
Відповідно до п.7 ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкт господарювання повинен забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.
У разі порушення цієї норми застосовується фінансова санкція у п'ятикратного розмірі суми, на яку виявлено незбіг(п.4 ст.18 Закону).
Невідповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту згідно з актом перевірки складає 679,3грн., 300 дол.США, 300 EURO.
Цей факт підтверджується актом перевірки, який підписано касиром Рижовою О.М. і власником товариства Власовою С.В. без зауважень.
Крім того, з пояснень Власової С.В по адміністративній справі по ч.1 ст.155-1 КупАП(Постанова апеляційного суду Миколаївської обл. від 04.04.2007р.) вбачається, що у Рижової О.М. на початку роботи зазначених коштів не було.
Отже ствердження позивача про те, що 679,3грн., 300 дол.США, 300 EURO є власними коштами Рижової О.М. спростовується актом перевірки, підписаним без заперечень, а також поясненнями Власової С.В, наданими в адміністративній справі.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Із ствердженням, що застосована штрафна санкція не є податковим зобов'язанням, суд погоджується.
Керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, господарський суд
В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко