справа № 1.380.2019.007054
з питань закриття провадження у справі
18 лютого 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі №1.380.2019.007054 за позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради Львівської області про визнання права на реєстрацію земельної ділянки,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Перемишлянської міської ради Львівської області( 81200, Львівська область, м.Перемишляни, вул.Галицька, 50), з вимогою про визнання права на реєстрацію земельної ділянки площею 0,0427га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 Новій, 1А, надану ОСОБА_1 рішенням Перемишлянської міської ради №120 від 26.12.2006 безоплатно у власність без погодження із суміжним землевласником Перемишлянською міською радою.
Ухвалою суду від 27.12.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви .
Ухвалою суду від 17.01.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
На адресу суду 05.02.2020 за вх. № 6308 надійшов відзив від представника відповідача. Просить суд закрити провадження у справі.
17.02.2020 за вх. № 8757 позивач подав відповідь на відзив.
18.02.2020 за вх. № 2070 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі.
Позивач заперечив щодо закриття провадження у справі.
Відповідач не прибув в підготовче засідання 17.02.2020 за вх. № 8976 подав заяву про відкладення засідання у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.
Суд, оглянувши та дослідивши докази подані до матеріалів справи, поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачу рішенням Перемишлянської міської ради № 120 від 26 грудня 2006 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0427 га для ведення особистого селянського господарства. У 2016 році Перемишлянське районне відділення Львівської регіональної філії Центру земельного державного кадастру виготовило технічну документацію та акт прийому-передачі межових знаків на вищезазначену земельну ділянку. 08.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Перемишлянської міської ради із заявою щодо погодження меж земельної ділянки, яка йому надана безоплатно у власність.19.11.2016 позивачу листом відмовлено у погодженні меж землі Перемишлянської міської ради та підписання акта прийому -передачі межових знаків, оскільки не відображено землі ПАТ «Ощадбанк» земельної ділянки - 0,03 га комерційного призначення на якій розміщено тарний склад, який є власністю ОСОБА_1 та земельної ділянки кооперативу «Індустрія». Позивач не погоджується з рішення відповідача щодо відмови у погодженні меж земельної ділянки. що і стало підставою звернення до суду з вимогою визнати право на реєстрацію земельної ділянки площею 0,0427 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , надану ОСОБА_1 рішенням Перемишлянської міської ради №120 від 26.12.2016 безоплатно у власність без погодження із суміжним землевласником Перемишлянською міською радою.
Відповідач заперечив позовні вимоги у відзиві від 05.02.2020 за вх. № 6308. Зазначає, що позивач звертався до Перемишлянського районного суду Львівської області з цивільним позовом до Перемишлянської міської ради. Предметом спору була земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_2 ., яка належить до земель комерційного та іншого використання та згідно ст.121 Земельного кодексу України не підлягає безоплатному наданню у власність громадян. Відповідач вважає, що провадження у справі слід закрити, оскільки справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Указаної позиції притримується Верховний Суд, що відображено у постановах від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 18.04.2018 у справі № 607/10615/15-а (провадження № 11-288апп18, від 06.06.2018 у справі № 826/26536/15 (провадження № 11-505апп18), від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17 (провадження № 11-482апп18).
Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача щодо відмови у погодженні меж земельної ділянки, що і стало підставою звернення до суду з вимогою визнати право на реєстрацію земельної ділянки площею 0,0427 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 Новій, АДРЕСА_4 А, надану ОСОБА_1 рішенням Перемишлянської міської ради №120 від 26.12.2016 безоплатно у власність без погодження із суміжним землевласником Перемишлянською міською радою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Перемишлянської міської ради № 120 від 26 грудня 2006 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0427 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.6).
На земельній ділянці, що вказана у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Перемишлянської міської ради від 26.12.2006 №120, по АДРЕСА_4 “а” в м.Перемишляни розміщено склад, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та належить до земель комерційного та іншого використання.
Окрім вищенаведеного, вищевказана земельна ділянка, згідно технічної документації та акта прийому-передачі межових знаків частково межує із земельною ділянкою, яка перебуває на праві постійного користування ПАТ “Державний ощадний банк України”, згідно Витягу з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно ПАТ “Державний ощадний банк України” являється суміжним землекористувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою.
У 2016 році Перемишлянське районне відділення Львівської регіональної філії Центру земельного державного кадастру виготовило технічну документацію та акт прийому-передачі межових знаків на вищезазначену земельну ділянку.
08.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Перемишлянської міської ради з заявою щодо погодження меж земельної ділянки, яка йому надана безоплатно у власність.
19.11.2016 позивачу листом відмовлено у погодженні меж землі Перемишлянської міської ради та підписання акта прийому -передачі межових знаків, оскільки не відображено землі ПАТ «Ощадбанк» земельної ділянки - 0,03 га комерційного призначення на якій розміщено тарний склад, який є власністю ОСОБА_1 та земельної ділянки кооперативу «Індустрія».
Згідно рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради від 26.08.1994 р. №163 виділено земельну ділянку кооперативу “Індустрія” для будівництва майстерні по ремонту складної побутової техніки в АДРЕСА_4 ” площею 100 м.кв.
Суд зазначає, що невідомі межі та конфігурація даної земельної ділянки, відсутня будь-яка містобудівна документація по земельній ділянці кооперативу “Індустрія”, непогоджений акт приймання-передачі межових знаків.
Суд приходить до переконання, що спір виражається у невчиненні дій з приводу реєстрації права власності на земельну ділянку.
Згідно з п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
У п.38-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 810/184/18 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У п.41, 44 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки позовні вимоги спрямовані на захист права власності тобто реєстрації прав на земельну ділянку, тому спір у цій справі стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. За суб'єктним складом сторін та суті спірних правовідносин ця справа має вирішуватися судами цивільної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд враховує дійсну правову природу спірних правовідносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб'єкта - виконавчого комітету міської ради, проте стосуються виключно права цивільного (права власності на об'єкт нерухомості), а саме, права розпорядження об'єктом нерухомості за відсутності згоди позивача, який вважає що є співвласником вказаного об'єкту.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо захисту його права у сфері цивільних відносин, що означає, що спірні правовідносини виникли поза межами публічно-правових відносин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач прагне захистити право цивільне щодо реєстрації права власності на земельну ділянку.
Тому суд зважає, що спір у дійсності не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб'єкта, а стосується захисту його приватних інтересів, у зв'язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із відносин, пов'язаних із набуттям права власності на нерухоме майно, користуванням і розпорядженням. І лиш та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Такий висновок апеляційного суду відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.08.2019 року у справі №200/16168/17 (провадження №2-а/200/1168/17).
Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується правовідносин власності та цивільного права позивача, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, вказане, відповідно унеможливлює вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення судового збору. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради Львівської області про визнання права на реєстрацію земельної ділянки.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно платіжного доручення № 238756026 від 23.12.2019 року.
Роз'яснити позивачу, що справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст ухвали складено та підписано 21 лютого 2020 року.