10 лютого 2020 року № 320/6009/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,
при секретарі судового засідання Лубянській Д.С.,
за участі:
представника позивача - Сластьоної А.О.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості по кожній з двох поставок. До кожної декларації митної вартості додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.
Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).
Позивач пояснив, що з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг, він подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
17 грудня 2019 року через канцелярію надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на відсутність розбіжностей у поданих до оформлення документах. Також додатково зазначив, що митна декларація від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156 не могла використовуватися митним органом в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за поданою позивачем декларацією від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860, оскільки, серед іншого, товари за вказаною декларацією поставлялися на інших умовах поставки, ніж в спірних правовідносинах.
Протокольною ухвалою суду 28.01.2020 здійснено процесуальну заміну відповідача на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
У судове засідання, призначене на 10.02.2020 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду явку свого представника у судове засідання не забезпечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) та GRUPA INCO S.A. (Постачальник) укладено контракт на поставку товару №1474 від 17.11.2016, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар (т.1 а.с. 40-50).
Пунктом 2.1. зазначеного контракту визначено місце поставки товару - FCA - Јubna, Poland.
Судом також встановлено, що сторонами контракту було підписано додаткову угоду від 01.09.2017 №1, відповідно до якої було погоджено додаткове місце поставки товару - Gуra Kalwaria, Poland.
Також в інвойсах від 29.05.2019 №GSEX/19/104 та від 25.04.2019 №GSEX/19/082 визначено умови поставки - FCA Gуra Kalwaria, Польща.
Згідно з пп.2.3.1. контракту розрахунок буде здійснюватися протягом 100 (ста) календарних днів з моменту виставлення постачальником інвойсу (проформу інвойс), який виставляється не раніше, ніж за 7 календарних днів до дати поставки.
Згідно з п.4.1. контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.4.2. контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.
Відповідно до п.4.3. контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.1. контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 з автоматичною пролонгацією його дії, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей контракт за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії.
З матеріалів справи убачається, що перевезення товару за двома різними поставками здійснювалося за наступними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг:
- від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063, що надавався до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884;
- від 05.01.2017 №ЛОГ-031, що надавався до митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860.
Відповідно до п.4.3. контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.1. контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 з автоматичною пролонгацією його дії, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей контракт за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії.
З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару за двома різними поставками здійснювалося за наступними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг:
- від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063, що надавався до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884;
- від 05.01.2017 №ЛОГ-031, що надавався до митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860.
Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме засоби для миття посуду, засоби для прання у вигляді рідини, розфасовані для роздрібної торгівлі у пластикові пляшки (не в аерозольній упаковці), без вмісту абразивних речовин, із вмістом та без вмісту мила (код УКТ ЗЕД 34022090), уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронні митні декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 та від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 (т. 1 а.с 81, 24).
Судом встановлено, що за митною декларацією від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 346250,65 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 МК України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.
Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.
Так, до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:
- (m0002) сертифікат відповідності від 09.08.2018 №UA.10207.113-18;
- (0271) пакувальний лист від 29.05.2019 №GSEX/19/104;
- (0380) інвойс від 29.05.2019 №GSEX/19/104;
-(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 30.05.2019 №358841;
- (0954) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30.05.2019 №PL/MF/AN 0031195;
- (3001) банківський платіжний документ від 11.01.2019 №1243;
- (3001) банківський платіжний документ від 28.02.2019 №2000;
- (3001) банківський платіжний документ від 14.03.2019 №2193;
- (3001) банківський платіжний документ від 26.03.2019 №2374;
- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019 №СФ-0000268;
- (3007) довідка про транспортні витрати від 03.06.2019 №1474-27_1;
- (3014) прайс-лист від 01.01.2019 №14/09;
- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 31.05.2019 №Ц-436;
- (3530) страховий поліс від 31.05.2019 №14294;
- (m4103) доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2017 №1;
- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 17.11.2016 №1474;
- (m4200) договір страхування від 12.12.2018 №101043703;
- (m4203) доповнення до договору страхування від 01.01.2019 №1;
- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063;
- (m9000) декларація про відповідність від 09.08.2018 №UA.038D.00090-18;
- (9000) заява виробника від 29.05.2019 б/н;
- (9000) заявка на перевезення від 27.05.2019 №9291;
- (9000) комерційна пропозиція від 29.05.2019 б/н;
- (9000) лист від 05.06.2019 №872;
- (9000) лист від 07.06.2019 №919;
-(9610) копія митної декларації країни відправлення від 30.05.2019 №19PL301010Е0454225.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.
ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №919 від 07.06.2019 повідомило митний орган про те, що всі наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884.
За результатами перевірки митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.06.2019 №UA125220/2019/00083 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2(т.1 а.с. 22).
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,0652 євро за одиницю товару.
Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 43621,96 грн.
За митною декларацією від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 304426,44 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч.2 ст.53 МК України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.
Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.
Так, до митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:
- (m0002) сертифікат відповідності від 09.08.2018 №UA.10207.113-18;
- (0271) пакувальний лист від 25.04.2019 №GSEX/19/082;
- (0380) інвойс від 25.04.2019 №GSEX/19/082;
-(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 25.04.2019 №739912;
- (0954) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.04.2019 №PL/MF/AN 0031137;
- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.05.2019 №569;
- (3007) довідка про транспортні витрати від 02.05.2019 №1474-26_1;
- (3014) прайс-лист від 01.01.2019 №14/09;
- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 03.05.2019 №Ц-365;
- (3530) страховий поліс від 26.04.2019 №13496;
- (m4103) доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2017 №1;
- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 17.11.2016 №1474;
- (m4200) договір страхування від 12.12.2018 №101043703;
- (m4203) доповнення до договору страхування від 01.01.2019 №1;
- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 05.01.2017 №ЛОГ-031;
- (m9000) декларація про відповідність від 09.08.2018 №UA.038D.00090-18;
- (9000) заява виробника від 25.04.2019 б/н;
- (9000) заявка на перевезення від 22.04.2019 №8286;
- (9000) комерційна пропозиція від 25.04.2019 б/н;
- (9000) лист від 03.05.2019 №687;
- (9000) лист від 02.05.2019 №5347;
-(9610) копія митної декларації країни відправлення від 25.04.2019 №19PL301010Е0353484.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.
ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №687 від 03.05.2019 надало додатково митному органу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 03.05.2019 №Ц-365 та договір перевезення від 05.01.2017 №ЛОГ-031. Також декларант позивача повідомив відповідача про те, що всі наявні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування товару вже надано до оформлення. Крім того, в зазначеному листі позивач вказує на відсутність розбіжностей в страховому сертифікаті від 26.04.2019 №13496, який був наданий під час митного оформлення на підтвердження витрат на страхування.
За результатами перевірки митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2 (т. 1 а.с. 79)
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,0810 євро за одиницю товару.
Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 53465,36 грн.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2 та від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2, звернувся до суду із цим позовом про визнання рішень протиправними та їх скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина пята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у митних деклараціях від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 та від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності.
Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріалисправи, товар за контрактом від 17.11.2016 № 1474, укладеним між ТОВ «Сільпо-Фуд» та GRUPA INCO S.A., поставлявся на умовах FCA Gora Kalwaria, Польща, про що зазначено в п. 2.1. додаткової угоди від 01.09.2017 №1, а також в інвойсах та поданих до оформлення митних деклараціях від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 та від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860.
Умови поставки FCA, Incoterms®, 2010 означають, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця поставки - Gora Kalwaria, Польща. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.
З матеріалів справи убачається, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.
Так, судом встановлено, що позивачем під митну декларацію від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 надано до оформлення інвойс від 29.05.2019 №GSEX/19/104, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063, автотранспортну накладну від 30.05.2019 №358841, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019 №СФ-0000268, довідку щодо транспортних витрат №1474-27_1 від 03.06.2019.
На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101043703 від 12.12.2018, страховий сертифікат №14294 від 31.05.2019.
В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884.
Позивачем з митною декларацією від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 надано до оформлення інвойс від 02.05.2019 №GSEX/19/082, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 05.01.2017 №ЛОГ-031, автотранспортну накладну від 25.04.2019 №739912, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.05.2019 №569, довідку щодо транспортних витрат №1474-26_1 від 02.05.2019.
На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101043703 від 12.12.2018, страховий сертифікат №13496 від 26.04.2019.
В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860.
З огляду на те, що суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваному рішенні підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
Щодо підстав, якими митний орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного рішення від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2.
Зокрема, митний орган в прийнятому рішенні зазначив про те, що відповідно до CMR від 30.05.2019 №358841 перевізником товару виступала компанія PE KONONENKO IRYNA, при цьому, довідка та рахунок про транспортні витрати видана ТОВ «Інсета».
З цього приводу суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 укладено ТОВ «Сільпо-Фуд» з ТОВ «Інсета», що пояснює видачу довідки про транспортні витрати та виставлення рахунку від імені зазначеної компанії.
При цьому, пунктом 2.3. договору від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 передбачено право ТОВ «Інсета» залучити до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактичне перевезення товару по договору від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 здійснювалося компанією PE KONONENKO IRYNA, яка була залучена до перевезення ТОВ «Інсета».
Зазначені обставини пояснюють наявність даних щодо перевізника PE KONONENKO IRYNA в автотранспортній накладній, наданій позивачем до оформлення.
Суд звертає увагу, що позивач на підтвердження витрат на транспортування надав митному органу договір про надання транспортно-експедиторських послуг, автотранспортну накладну, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг та довідку щодо транспортних витрат.
Зазначені документи, на думку суду, є належним підтвердженням такої складової митної вартості як вартість витрат на транспортування товару.
Будь-яких зауважень щодо розбіжностей та/або ознак підробки в зазначених документах відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить.
Також суд критично ставиться до тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2 про те, ТОВ «Сільпо-Фуд» не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на страхування. Зазначену позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не надано до оформлення документи на підтвердження сплати страхової премії, зазначеної в страховому сертифікаті.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відтак, понесені витрати на страхування можуть бути підтверджені будь-яким страховим документом, що містить відомості про вартість страхування. При цьому, положення статті 53 Митного кодексу України не передбачає обов'язкового надання банківських/платіжних документів про сплату страхової премії на підтвердження витрат на страхування.
Судом встановлено, що позивач надав до оформлення, окрім договору генерального договору добровільного страхування вантажу від 12.12.2018 №101043703, страховий сертифікат від 31.05.2019 №14294, в якому містяться всі необхідні відомості щодо вартості страхування.
Щодо підстав, якими митний орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного рішення від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, митний орган зазначив про те, що зазначені в декларації та інвойсі умови поставки не відповідають передбаченим зовнішньоекономічним контрактом.
Проте, під час розгляду справи було встановлено, що зазначені обставини не відповідають дійсності.
Так, в митній декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 та інвойсі від 25.04.2019 №GSEX/19/082 зазначено умови поставки - FCA, Gуra Kalwaria Польща, що відповідає тим умовам поставки, які були погоджені між ТОВ «Сільпо-Фуд» та постачальником товару на підставі додаткової угоди від 01.09.2017 №1 до контракту поставки від 17.11.2016 №1474.
З гр. 44 митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 вбачається, що додаткова угода №1 від 01.09.2017 надавалася позивачем до митного оформлення.
Відтак, будь-які розбіжності в умовах поставки відсутні.
Суд також не погоджується з доводами митного органу щодо відсутності підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного в страховому сертифікаті від 26.04.2019 №13496.
Зокрема, митний орган, обґрунтовуючи зазначену позицію, вказує на відсутність двостороннього погодження страхового тарифу, як це визначено умовами договору страхування товару, з чим суд не погоджується.
Зокрема, відповідно до абз. другого та третього ст.10 Закону України «Про страхування», страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому, страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.
Відтак, з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про страхування» щодо встановлення страховиком страхового тарифу, додаткове погодження страхового тарифу страхувальником не є обов'язковим. Натомість, здійснення страхувальником оплати страхової суми на підставі розрахованого страховиком тарифу є свідченням прийняття пропозиції та погодження запропонованого страховиком розміру страхового тарифу, в розумінні ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.
Суд звертає також увагу, що ТОВ «Сільпо-Фуд» до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення надав свої пояснення щодо підтвердження розміру страхового тарифу, про що зазначив у відповідному листі від 03.05.2019 №687.
Проте, зазначені пояснення ТОВ «Сільпо-Фуд» безпідставно не прийняті до уваги митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Щодо тверджень митного органу про те, що сума інвойсу у страховому сертифікаті відрізняється від заявленої у митній декларації суми, суд зазначає наступне.
Згідно з наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 01.01.2019 №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703, в цілях розрахунку страхової суми за кожним окремим сертифікатом вартість товару за інвойсом переводиться у гривню за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату видачі інвойсу на цей товар, а не на дату оформлення конкретної митної декларації.
Відтак, це пояснює відмінність між сумою інвойсу (грн.), зазначеної в митній декларації та в страховому сертифікаті.
З гр. 44 митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 з'ясовується, що додаткова угода від 01.01.2019 №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703 була надана митному органу до прийняття оскаржуваного рішення, проте, положення зазначеної угоди безпідставно не були враховані митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відтак, на думку суду, надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, у Київської митниці ДФС були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому, суд вважає за необхідне надати оцінку тим розбіжностям, які відповідач зазначив в рішенні про коригування митної вартості від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2 щодо додатково наданих позивачем документів, зокрема, щодо наданих до оформлення експертного висновку та експортної декларації країни відправлення.
Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган посилається на те, що не може прийняти до уваги поданий декларантом ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» висновок експерта, оскільки у висновку міститься інформація щодо товарів, які є комерційно неспівставними з тими, які подані до оформлення.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Таким чином, митний орган, за наявності сумнівів щодо змісту наданого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом щодо рецензування таких висновків.
Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом позивача висновку експерта.
Проте, відповідачем не спростовано наданий позивачем до оформлення висновок експерта, в т.ч. шляхом ініціювання рецензування наявного висновку.
Щодо зауважень митного органу до наданої експортної декларації країни відправлення.
Так, митний орган зазначив, що експортна декларація країни відправлення містить цінову інформацію на рівні польських злотих, що не дає можливості порівняти її з вартістю в євро, яка зазначена в інвойсі від 29.05.2019 №GSEX/19/104.
Суд повторює, що право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 МКУ.
Копія митної декларації країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься.
Викладені в оскаржуваному рішенні розбіжності в основних документах не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Відтак, у митного органу не було підстав для запиту додаткових документів, в т.ч. експортної декларації.
Крім того, прийняття оскаржуваного рішення не може обґрунтовуватися невмінням відповідача використати інформацію, наявну в наданій позивачем експортній декларації країни відправлення, у випадку, коли валюта експортної декларації відрізняється від зазначеної в інвойсі грошової одиниці.
Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.
У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 11.05.2019 №UA209180/2019/29896 та від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише реквізити (дата, номер) вказаних митних декларацій, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Крім того, з наданого митним органом витягу з ЄАІС за митною декларацією від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156 вбачається, що остання оформлена відносно товару, поставленого на умовах поставки - DAP, а в спірних правовідносинах поставка товару здійснювалася на умовах FCA. За декларацією, використаною митним органом в якості джерела інформації, валюта для розрахунку митної вартості - дол. США, а в спірних правовідносинах - євро.
Зазначені обставини виключають використання митної декларації від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156 в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, заявленої позивачем.
Суд також звертає увагу, що відповідач не виконав вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 щодо надання копії митної декларації від 11.05.2019 №UA209180/2019/29896, використаної ним в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару під час прийняття рішення від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2.
Відтак, наявність обставин, якими митний орган, серед іншого, обґрунтовував правомірність прийнятого рішення від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2, на момент розгляду справи документально відповідачем не підтверджено.
З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваних рішень убачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів, а тому, позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи убачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2316,59 грн, що підтверджується наявним у справі платіжними дорученнями від 23.08.2019 №5376641.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивачеві задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Також позивачем було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 13200,00 грн, про що 28.01.2020 подано відповідне клопотання.
У зазначеному клопотанні позивач зазначив, що докази понесення витрат будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно із частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.7 ст. 139 КАС України).
На момент ухвалення рішення у справі позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, зокрема, рахунків, актів, тощо.
За таких обставин, вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу буде здійснено судом після отримання від позивача, згідно з ч. 7 139 КАС України, доказів понесення витрат та детального опису наданих адвокатом послуг, та здійснених адвокатом витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 2316 (дві тисячі триста шістнадцять) грн 59 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата складення і підписання повного тексту рішення - 20 лютого 2020 р.