ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2020 р. справа № 300/2481/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ), яким просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у непроведенні повного розрахунку при звільненні - невиплату, на день виключення із списків частини грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.08.2019 по 09.12.2019 у розмірі 49715,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звільнення позивача з В/Ч НОМЕР_1 , установою не виплачена позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно. 01.11.2019 року позивач звернувся з заявою до командування військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової компенсації вартості речового майна. Проте, відповідач не інформував позивача про причини непроведення з ним повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.08.2019 № 9-РС його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2019 № 172 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Вказує на те, що під час проходження військової служби та звільнення в запас він перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №7 від 08.08.2019 про вартість речового майна, що належать до видачі. Наголошує, що 10.12.2019 на його розрахунковий рахунок відповідач перерахував заборгованість компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 32215,90 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, зазначивши, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Просив адміністративний позов позивача до відповідача про визнання протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні залишити без задоволення (а.с. 24-26).
Позивач, 20.01.2020 на адресу суду направив відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими та просив відхилити відзив (а.с.28).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача, заявленого у відзиві на позовну заяву про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.31-32).
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" на підставі наказу від 05.08.2019 року № 9-РС.
Наказом Військової частини (по стройовій частині) від 07.08.2019 року № 172 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 07.08.2019 року.
Відповідно до довідки №7 від 08.08.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_1 , компенсація за неотримане речове майно становить 32706,50 грн. (а.с. 13-15).
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2019 № 172 (по стройовій частині) зазначено виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно старшині ОСОБА_1 , начальнику зміни групи зв'язку та телемеханіки радіотехнічного центру вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення (а. с. 9).
Згідно з довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 12.12.2019 № J22F95CR0LQJM3Q 10.12.2019 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 перераховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 32215,90 грн. (а. с. 17).
Отже, повний розрахунок з позивачем проведено лише 10.12.2019, що підтверджується сторонами і не оспорюється.
Позивач вважає, що непроведення невиплата при звільненні компенсації за неотримане речове майно в день звільнення свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституцій України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІ продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Умови укладення контрактів з військовослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення встановлено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 за № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Як видно з довідки Військової частини НОМЕР_1 №7 від 08.08.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_1 становить 32706,50 грн.
При цьому, виплата коштів в сумі 32215,90 грн. за неотримане речове майно позивачу перераховано на картковий рахунок лише 10.12.2019, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 12.12.2019 №J22F95CR0LQJM3Q і сторонами не оспорюється.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (07.08.2019), з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Основним аргументом відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні є те, що Військова частина НОМЕР_1 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань.
Суд критично оцінює такі покликання відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» сформував позицію, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, коли внесенні відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (серед інших справа «Yvonne van Duyn v. Home Office» (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом відповідальності держави. Який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З огляду на наведене, затримка Військовою частиною НОМЕР_1 виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, а відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (07.08.2019) компенсації за неотримане речове майно, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні невиплату при звільненні за період з 07.08.2019 по 09.12.2019 компенсації за неотримане речове майно в сумі 49715,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Суд відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України з урахуванням правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому суд такі відхиляє.
Оскільки, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 07.08.2019, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Як видно з особистої відомості на виплату грошового забезпечення за 2019 рік ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці, що передували звільненню, а саме за червень 2019 року становить 12130,50 грн. та за липень 2019 року - 12130,50 грн., що разом складає 24261,00 грн.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що обчислення слід здійснювати саме з 08.08.2019, оскільки 07.08.2019 вважається останнім робочим днем позивача, який відповідно обрахований відповідачем при виплаті розрахунку.
Отже, для обчислення середнього заробітку з 08.08.2019 до дня фактичного розрахунку виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні 10.12.2019 необхідно застосовувати показник 397,72 грн. в день (24261,00 грн. / 61 день).
Таким чином, стягненню з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 08.08.2019 по день фактичного розрахунку 10.12.2019 (125 днів), виходячи із розрахунку 397,72 грн. в день, у розмірі 49715,00 грн. (397,72 грн. х 125 днів).
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні невиплату при звільненні за період з 08.08.2019 по 10.12.2019 компенсації за неотримане речове майно у сумі 49715,00 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 КАС України такі стягненню не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) невиплату на день виключення із списків військової частини (07.08.2019) компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 08.08.2019 по 10.12.2019 компенсації за неотримане речове майно у сумі 49715 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.