Іменем України
21 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5405/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52, -
23 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС України у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52 у сумі 25532,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.12.2019 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340102670165 позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52 Головного Управління ДПС у Луганській області, згідно з якою станом на 31.10.2019 позивач має борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у розмірі 25532,63 грн.
Оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Луганській області, яке розташоване в м. Сєвєродонецьку, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, то до закінчення антитерористичної операції є не законним застосування будь-яких заходів впливу і стягнення, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в тому числі і формування і направлення вимог про сплату єдиного внеску.
Позивач вважає, що за таких обставин та на підставі висновків Верховного суду, викладених в постанові від 11.12.2018 по справі № 805/4967/16-а, вимога від 12.11.2019 № Ф-61562-52 складена незаконно і протиправно та підлягає скасуванню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 7-8).
Ухвалою суду від 13 січня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 13-14).
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 28 січня 2020 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 22-23), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що сума боргу по ФОП ОСОБА_1 у розмірі 25532,63 грн складається з: 7441,37 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - III квартал 2019 року. Станом на 31.10.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52 на суму заборгованості 25532,63 грн.
Відповідач зазначає, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911. Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п. 9-4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України № 6019 від 03.02.2017 «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». ГУ ДПС у Луганській області звертає увагу, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу. За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла за період 2017 рік, 2018 рік, І-ІІІ квартал 2019 року, позивач повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі.
З урахуванням викладених обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.
Позивачем ОСОБА_1 29.01.2020 за вх. № 3631/2020 до суду надана відповідь на відзив (арк. спр. 31-32), в яких позивач зазначає, що твердження позивача щодо неточності законодавчої техніки, які стосуються пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464, спростовуються чисельними висновками Верховного Суду у всіх без виключення рішеннях, які стосуються питань сплати єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Зокрема, Верховний Суд у всіх своїх рішеннях визнав незаконним і протиправним саме формування вимог про сплату єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, через те, що на території таких населених пунктів зупинено застосування заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, а підставою їх зупинення є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 05.05.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.12.2007 за № 23830000000005525, перебував на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску з 27.12.2007 (арк. спр. 20-21, 11-12, 28).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 та розрахунком боргу за ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі 25532,63 грн, яка складається з: 7441,37 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - IІI квартал 2019 року (арк. спр. 24, 25).
ГУ ДПС у Луганській області 07.11.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № 61562-52, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 25532,63 грн (арк. спр. 4).
Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення та отримана 16.12.2019 (арк. спр.4 зв. бік).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017 - 2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону (чинного на час спірних правовідносин), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.
Судом встановлено, що вимога від 12.11.2019 № 61562-52 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з 2017 року по 2019 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.
З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
З матеріалів справи слідує, що заяву про звільнення від сплати єдиного внеску позивачем не подано, проте згідно з п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідно, відсутність такої заяви на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52.
Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжив свою дію в часі.
Твердження представника відповідача про реєстрацію законопроекту, яким визначено позбавлення пільг з єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, а також про недодержання законодавцем правил законодавчої техніки при внесенні змін до законодавства, судом до уваги не приймаються, оскільки жодним чином не впливають та не змінюють тих обставин, що, як на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач, у розумінні положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, є особою, яка звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а контролюючий орган позбавлений правових підстав щодо вжиття до такої особи заходів впливу щодо примусового погашення заборгованості з єдиного внеску.
Виключення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» мало місце після формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та виникнення спірних правовідносин, тому застосуванню не підлягає.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога ГУ ДПС у Луганській області про сплату боргу від 12.11.2019 № Ф-61562-52 винесена безпідставно та підлягає скасуванню.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов'язаних зі зверненням до адміністративного суду платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за оскарженням вимог про сплату боргу (недоїмки), викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 805/4655/15-а та постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 805/4811/16-а.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).
Оскільки позовні вимоги задовольняються, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України в Луганській області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 43143746) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61562-52 про зобов'язання ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 25532 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 63 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова