ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2020 р. справа № 300/2505/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до дочірнього підприємства "Інструмент-ІФ" товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-3" про стягнення податкового боргу в сумі 1881044,74 грн., -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" про стягнення податкового боргу в сумі 1881044,74 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 821508,77 грн., що виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2019 року в розмірі 392619,11 грн., за липень 2019 року в розмірі 428486,00 грн. та пені, нарахованої на суму несплаченого податкового боргу в розмірі 403,66 грн.; податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1059535,97 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 626034,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 72086,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201, а також нарахованої пені на суму несплаченого податкового боргу в розмірі 361415,14 грн., що разом становить 1881044,74 грн.
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" 16.02.2001 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-14).
Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15, статті 133, статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Згідно пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Судом встановлено, що ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість від 16.07.2019 року за червень 2019 року в сумі 641965,00 грн. (а.с.19-20) та від 16.08.2019 року за липень 2019 року в розмірі 428486,00 грн. (а.с.21-22).
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 1070451,00 грн., є узгодженим з дня подання таких декларацій.
Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого зобов'язання з податку на додану вартість на момент розгляду справи становить 821105,11 грн.
Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Інструмент-ІФ" ТзОВ "Тиса-3" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт за № 11709/221/31292989 від 07.12.2012 року (а.с.26-101).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 662705 грн.; у тому числі з 4 квартал 2009 року на суму 865 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 291 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 70023 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 30707 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 104563 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 140877 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 85635 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 152417 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 71738 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53901 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 29658 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 14230 грн.
На підставі акта перевірки за № 11709/221/31292989 від 07.12.2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську 29.12.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 0001522201, яким ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 698428,00 грн., в тому числі за основним платежем 626342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 72086,00 грн. (а.с.102).
Судом встановлено, що відповідач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201 в судовому порядку.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року у справі № 809/1186/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року. Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року у справі № 809/1186/13-а позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012.
Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року по справі № 809/1186/13-a - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Інструмент-ІФ" Товариства з обмеженою відповідальністю"Тиса-3" відмовлено повністю.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі № 809/1186/13-а залишено без змін (а.с.15-17).
Cуд зазначає, що згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у розгляді даної справи не підлягає доказуванню правомірність визначення ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 698428,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 626342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 72086,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201.
За приписами пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, грошове зобов'язання відповідача з податку на прибуток підприємств, визначене податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201, яке відповідач оскаржив в судовому порядку, є узгодженими, у відповідності до підпункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України.
Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого зобов'язання з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201 на момент розгляду справи становить 698120,83 грн.
Згідно пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" пеню за несплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 375,99 грн., що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с.31-39).
Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" пеню за несплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 403,66 грн. та податку на прибуток підприємств в сумі 361415,14 грн., що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника податків, що містяться в матеріалах справи (а.с.24-25).
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 11.04.2019 року за № 15514-55, яка повернута центром поштового зв'язку на адресу позивача, що підтверджується матеріалами справи (а.с.23).
Суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 11.04.2019 року за № 15514-55 є врученою ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" на підставі абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 821508,77 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 1059535,97 грн., а всього разом 1881044,74 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість від 16.07.2019 року (а.с.19-20), від 16.08.2019 року (а.с.21-22), податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 29.12.2012 року за № 0001522201 (а.с.102), податковою вимогою форми "Ю" від 11.04.2019 року за № 15514-55 (а.с.23), довідкою про борг від 02.11.2019 року (а.с.18), а також зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.24-25).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 1881044,74 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3" податкового боргу в сумі 1881044,74 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до дочірнього підприємства "Інструмент-ІФ" товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-3" (код ЄДРПОУ 31262689, вул. М. Биха, 4/1, м. Івано-Франківськ, 76010) про стягнення податкового боргу в сумі 1881044,74 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства "Інструмент-ІФ" товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-3" (код ЄДРПОУ 31262689, вул. М. Биха, 4/1, м. Івано-Франківськ, 76010) в дохід бюджету податковий борг в сумі 1881044 (один мільйон вісімсот вісімдесят одну тисячу сорок чотири) гривні 74 копійки з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.