18 лютого 2020 року Справа № 280/445/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, 68-а, код ЄДРПОУ 03193086) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.11.2019 про відмову у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї; зобов'язати відповідача призначити та виплатити державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, починаючи з 01.11.2019.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вона є матір'ю двох неповнолітніх дітей, у період з 16.12.2018 по 03.09.2019 перебувала на обліку в Мелітопольському міськрайонному центру зайнятості. У зв'язку з припиненням реєстрації безробітної їй припинено виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01.10.2019. У жовтні 2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям, проте 04.11.2019 відповідачем прийнято рішення про відмову в надані вказаної допомоги з підстав того, що вона не перебувала у трудових відносинах протягом трьох місяців, які передують місяцю звернення за призначенням допомоги. Вважає вказане рішення протиправним з посиланням на вимоги Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250. Зазначає, що позивача було знято з реєстрації як безробітної з 03.09.2019, працевлаштована на роботу 24.10.2019, за призначенням допомоги звернулась в жовтні 2019 року, таким чином не була працевлаштована протягом 1 місяці 21 дня. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги. Додаткові пояснення щодо предмету позову позивачем надано у відповіді на відзив (вх. №5307 від 04.02.2020), відповідно до якої зазначає, що висновок відповідача є безпідставним.
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 31.01.2020 за вх. №4937. Зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку допомога не призначається у разі, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю І групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги). За наявності обставин, передбачених в абз. 2 п. 10 Порядку, допомога може бути призначена управлінням на підставі рішення комісії виконавчого комітету міської ради у разі, коли: у складі сім'ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років; неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Позивач, за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 (шість місяців перед зверненням) була зареєстрована як безробітна в Мелітопольському міськрайонному центрі зайнятості з 10.09.2018 по 03.09.2019, і лише з 24.10.2019 була працевлаштована у Спаській загальноосвітній школі 1-3 ступенів Мелітопольської районної ради Запорізької області. Отже, позивач не працювала протягом трьох місяців, що передують зверненню, випадків передбачених в абз. 8-10 п. 10 Порядку, а отже і не має права на отримання допомоги. У зв'язку з тим, що позивач є працездатною особою, яка не працювала протягом 3 місяців, що передують зверненню, а також не має підстав для розгляду своєї ситуації через комісію виконавчого комітету, тому відповідно до рішення від 04.11.2019 у призначені допомоги було відмовлено позивачу відповідно до п. 10 Порядку. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові. Додаткові пояснення щодо предмету спору надано у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №6350 від 11.02.2020).
Ухвалою суду від 20 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/445/20. Призначено судове засідання на 13 лютого 2020 року без виклику сторін.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.10.2019 звернулась до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Заяву зареєстровано за №1433.
04.11.2019 Управлінням у справі №N112651 прийнято Повідомлення про відмову в наданні державної соціальної допомоги з підстав: у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляд, який не працює 3 місяці, що передують зверненню, п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250.
Вважаючи таке рішення протиправним та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям врегульована Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
Так, відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа.
Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених заходів);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю);
довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
У відповідності до статті 7 Закону № 1768-III державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:
працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);
з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;
у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:
у складі сім'ї є особа з інвалідністю;
у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Аналогічні обмеження встановлені й пунктом 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року (далі - Порядок № 250).
Розглядаючи спір по суті судом встановлено, що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22.10.2018 ОСОБА_1 Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї, що підтверджується Повідомленням від 22.10.2018.
У період з 16.12.2018 по 04.09.2019 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Мелітопольському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, що підтверджується відміткою в трудовій книжці НОМЕР_2 .
Згідно інформації Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості від 04.10.2019 за №13125/01-12 позивачу припинено реєстрацію як безробітної особи, у зв'язку з чим відповідачем припинено виплату допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01.10.2019.
24.10.2019 ОСОБА_1 прийнята на посаду педагога-організатора в Спаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Мелітопольської районної ради Запорізької області.
29.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, заяву зареєстрованого за №1433.
04.11.2019 Управлінням у справі №N112651 прийнято Повідомлення про відмову в наданні державної соціальної допомоги з підстав: у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляд, який не працює 3 місяці, що передують зверненню, п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250.
Таким чином, судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні соціальної допомоги стало відсутність працевлаштування позивача протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що приписами статті 7 Закону № 1768-III та п. 10 Порядку №250 встановлено, що допомога не призначається, якщо особа не працює протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. Проте в даному випадку позивач до 03.09.2019 була зареєстрована як безробітна, а з 24.10.2019 була працевлаштована, відтак вказані три місяці не працевлаштування відсутні.
Суд з такими твердженнями позивача не погоджується з огляду на наступне.
Зазначені норми статті 7 Закону № 1768-III та п. 10 Порядку №250 чітко встановлюють підстави не призначення державної соціальної допомоги, зокрема: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги
При цьому вказаною нормою встановлено виключення, а саме: крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
Крім того, за наявності обставин, передбачених в абзацах другому-шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли:
у складі сім'ї є особа з інвалідністю;
у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); }
неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
Суд звертає увагу, що позивач є працездатною особою, яка в установленому порядку 04.09.2019 була знята з реєстрації як безробітна особа та до 24.10.2019 не була працевлаштована, тобто мала перерву. Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 на час звернення за допомогою не підпадає під виключення, що вказані вказаною вище нормою. Крім того відсутні обставини, на підставі яких державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту на підставі рішення про призначення державної соціальної допомоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 2 Розділу ІІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015 за №821/27266 до страхового стажу не включаються, зокрема, періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відтак, період перебування позивача як безробітної до 04.09.2019 не може бути зарахований як період працевлаштування, оскільки в саме в цей період позивач не був пов'язаний жодними трудовими відносинами.
Суд звертає увагу, що норми вказаних правових актів надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям залежать саме від наявності факту працевлаштування, а не загального страхового стажу в період трьох місяців, що передують зверненню за призначенням допомоги, відтак позивач не працювала на протязі трьох місяців, що передували місяцю зверненню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на 04.11.2019 у відповідача були відсутні підстави для призначення позивачу держаної соціальної допомоги малозабезпезпеченим сім'ям, відтак рішення від 04.11.2019 є законним, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову. Розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, 68-а, код ЄДРПОУ 03193086) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18 лютого 2020 року.
Суддя О.О. Артоуз