29 січня 2020 року Справа № 280/5230/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суду визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті пенсії за серпень-жовтень 2019 року та липень 2019 року у загальному розмірі 28700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за останнім місцем отримання пенсії позивач був взятий на облік з 01.05.2018 року з розміром пенсії 3250 грн., з вересня 2018 року розмір пенсії підвищився до 3400 грн., однак виплачувати пенсію почали з січня 2019 року, в результаті утворилася заборгованість з виплати пенсії позивачу за період з 01 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Вказує, позивач, що відповідачем було повідомлено, що заборгованість вони не сплачують, бо для цього необхідне якийсь особливий порядок, який досі не визначений Кабінетом міністрів України. Крім того, в липні 2019 року позивачу, як особі постраждалої в аварії на ЧАЕС, було підвищено пенсію на 2100 грн., однак за липень 2019 року йому сплатили пенсію у старому розмірі. Невиплату заборгованості по пенсійному забезпечені позивач вважає незаконною у зв'язку з чим звернувся із даним позов до суду.
Ухвалою суду від 29.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 26.12.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Також, даною ухвалою суду було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчену копію розпорядження про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
24.12.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№54689) розом із копію матеріалів пенсійної справи позивача. У відзиві на позовну заяву представник зазначає, що рішення про припинення пенсії не приймалось, позивач перебував на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області до 30.04.2018 року. Пенсія припинена у зв'язку з переведенням на облік до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.03.2018 року. 19.12.2018 року надійшло Рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам №119 від 14.12.2018 року, згідно якого стосовно ОСОБА_1 прийнято рішення про поновлення соціальних виплат соціальних виплат згідно Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичною проживання/перебування. Нарахування пенсії позивачеві поновлено з 01 05.2018 року, заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.12.2018 року нарахована протоколом від 22.12.2018 іа складає 26237.25 грн., щодо виплати вказаної суми слід зазначити, що постановою КМУ від 21.08.2019 року №788 внесено зміни до постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якими п.1 цієї постанови доповнено абзацом такого змісту: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». Пенсія з 01.01.2019 року виплачується у встановленому законом порядку. Щодо заборгованості за липень 2019 року зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набула чинності з 01.07.2019 абзац перший пункту 9-І Порядку №1210 викладено в такій редакції: «9-І. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобовязаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Згідно макету електронної пенсійної справи не було можливості визначити право на перерахунок відповідно до зазначеної постанови. 03.07.2019 року позивачем до матеріалів пенсійної справи додано документи, які підтверджують право на зазначений вище перерахунок відповідно до Постанови КМУ від 26.06.2019 року № 543. Таким чином, з 01.07.2019 було здійснено перерахунок пенсії згідно Постанови. Розмір пенсії з 01.07.2019 року склав 5630.40 грн., доплата за липень 2019 згідно перерахунку становить 2111,40 грн., яка буде виплачена згідно постанови КМУ від 21.08.2019 року №788. Пенсія з 01.08.2019 року виплачується у повному обсязі у сумі 5630.40 грн. На підставі зазначеного просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС Українипередбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м. Донецьк; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа в м. Бердянськ Запорізької області.
25.07.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з Центрального ОУПФУ в м. Маріуполі Донецької області, перебуває на обліку у відповідача; з 01.05.2018 року виплата була зупинена.
На виконання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплату пенсії позивачу поновлено з 01.05.2018.
Згідно протоколу від 22.12.2018 пенсія за період з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) нарахована, однак не виплачена.
На звернення позивача до відповідача щодо виплати пенсії, листом від 25.07.2019 за вих. №32/П-у, було повідомлено, що виплата пенсії за період з 01.05.2019 по 31.12.2018 буде здійснена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також зазначено, що на теперішній час зазначений порядок не визначено.
Згідно з відзива на позовну заяву, заборгованість по пенсії за липень 2019 року буде виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з якими п.1 цієї постанови доповнено абзацом такого змісту: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) та за липень 2019 року.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не приймалось.
При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними, у звязку з чим, суд вважає, що позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, керуючись підзаконним нормативно-правовим актом постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", з огляду на наступне.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Наразі такого окремого порядку не існує.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не заперечується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.
За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.
Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного захисту та відновлення порушеного Конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне, керуючись ч.2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльності Головного управляння Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) та за липень 2019 року, та як внаслідок зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) та за липень 2019 року.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо встановлення відповідачу строку для виконання рішення суду з дати набрання рішенням законної сили та зобов'язання відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управляння Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) та за липень 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.05.2018 по 31.12.2018 (включно) та за липень 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС Українирішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі та підписано 29.01.2020.
Суддя А.В. Сіпака