18 лютого 2020 року № 320/6014/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження до загального трудового стажу, додавши до теперішнього, вже визнаного трудового стажу в 60 років 11 місяців і 11 днів ще 7 років 07 місяців та 00 днів, щоб загальний трудовий стаж складав 68 років, а коефіцієнт трудового стажу при цьому щоб становив 0,68167;
- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перерахувати та збільшити розмір пенсії з урахуванням цього, збільшеного трудового стажу, а також виплатити всю заборгованість, яка утворилась на цей момент.
В обгрунтування таких вимог позивачем зазначено, що за період часу з 01.01.2005 року по 31.08.2018 року його фактичний трудовий стаж становить 14 років.
На думку позивача, за кожен рік цього загального трудового стажу, згідно вимог законодавчих актів, позивачу повинні були зроблені донарахування додаткового стажу з урахуванням коефіцієнту 2,5 року за кожен фактично відпрацьований ним рік. Але цього не було зроблено відповідним відділенням Пенсійного фонду України з невідомих позивачу причин.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до Вишгородське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просив перерахувати його трудовий стаж. Однак, у відповідь позивач отримав лист, яким у перерахуванні трудового стажу було відмовлено.
Позивач вважає, що до його загального трудового стажу, з урахуванням вимог чинного законодавства, яке гарантовано йому Конституцією України, повинно бути додано ще 7 років 07 місяців та 00 днів та перераховано розмір пенсії, з урахуванням збільшеного трудового стажу та яка повинна бути виплачена з моменту, як він став мати на неї право.
Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки коефіцієнт трудового стажу позивачу обчислено правильно і весь стаж трудової діяльності позивача враховано, жодної заборгованості перед позивачем не існує і підстав для збільшення розміру пенсії за наданими ним документами та відомостями персоніфікованого обліку не має.
Протокольною ухвалою суду від 08.01.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ЗУ № 1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
ЗУ №1058 закріплено поняття:
коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 3 статті 24 ЗУ № 1058 «Періоди, з яких складається страховий стаж» Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 12 0«Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено чинний Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу на те, що позивач, відповідно до відомостей паспорту та трудової книжки 1968 року народження та почав свою трудову діяльність з липня 1985 року.
Як відображено у відомостях пенсійної справи позивача, весь період трудової діяльності, починаючи з липня 1985 року по березень 2019 рок враховано до загального трудового стажу.
Отже, позовна вимога про зарахування до загального трудового стажу ще семи років роботи не підлягає задоволенню, оскільки згідно норм чинного законодавства стаж роботи позивача враховано як з відомостей трудової книжки довідок так і з відомостей персоніфікованого обліку, в повній мірі, що підтверджено також документами пенсійної справи.
Згідно змісту заяви про перерахування трудового стажу позивач вважає, що йому не враховано стаж роботи з 02.03.1994 року по 29.02.2016 року ДСП "Чорнобильський спец комбінат» у полуторному розмірі.
Однак, як слідує з матеріалів пенсійної справи та було відображено у листі Управління № 04-16/77 від 13.06.2019 року період роботи до 01.01.2004 року зараховано до страхового стажу на пільгових умовах.
Як відображено у довідці форми ОК - 5, позивач працював на ДСП «Чорнобильський спец комбінат» (код 37197165) з 2011 року по 2016 рік.
Отже, довідка ДСП «Чорнобильський спец комбінат» містить недостовірні дані про роботу ОСОБА_1 за списком №1 за період з 02.03.1994 року по 29 лютого 2016 року. Крім того, згідно відомостей трудової книжки позивач у 1994 році прийнятий на роботу водієм, потім переведений єгерем, потім майстра мисливознавця Лубенського лісництва, далі з жовтня 2000 року переведений на посаду лісника ДСКП «Чонобильліс» (підтверджено відомостями персоніфікованого обліку робота з 1999 року по 2011 рік).
Позивач зазначає, що не враховано трудовий стаж 4 роки 11 місяців 29 днів за період з 01.03.2011 по 29.02.2015 та трудовий стаж - 2 роки 6 місяців 1 день - періоди роботи з 01.03.2016 по 31.08.2018. Отже ці періоди роботи, та відповідно стаж позивач вважає, що не враховані в загальний трудовий стаж, що суперечать відомостям пенсійної справи, оскільки в протоколі призначення пенсії відображено всю трудову діяльність позивача та підтверджено зарахування періодів роботи за списком 1.
Однак з матеріалів пенсійної справи слідує, що всі періоди роботи позивача за спірний, з його висновку, період враховані при обчисленні та виплаті пенсії позивачу і періоди роботи з 2011 по 2018 роки входять до трудового стажу 60 років 11 місяців і 11 днів.
Щодо врахування коефіцієнта страхового стажу роботу за списком №1, слід звернути увагу на наступне.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс= (См*Вс)/100%*12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі у солідарній і накопичувальній системах пенсійного - 1,08%.
11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким до частини першої статті 25 Закону № 1058 були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхуванню величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Крім того, пункт 4 "Прикінцевих положень" Закону України № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4. Відповідно до частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно із п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до частини 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що пенсія позивачу призначена 14.09.2018 року відповідно до Закону № 1058-IV після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VII.
Відтак, пенсія підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Отже, коефіцієнт трудового стажу позивачу відповідачем обчислено правильно і весь стаж трудової діяльності позивача враховано, жодної заборгованості перед позивачем не існує і підстав для збільшення розміру пенсії за наданими ним документами та відомостями персоніфікованого обліку не має.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.