Рішення від 11.02.2020 по справі 320/5935/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року справа № 320/5935/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю:

- позивач: ОСОБА_1 ;

- представник відповідача (Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян): не з'явився;

- представники відповідача (Київської обласної державної адміністрації): Морозенко С.П., наказ від 17.09.2019 №343-к, посадова інструкція від 03.02.2020; Божинський В.В., наказ від 03.07.2018 №202-к, посадова інструкція від 03.02.2020,

- представник третьої особи (Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації): не з'явився

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян (далі - відповідач-1), Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, виданим безпідставно та його вилучення, та про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, яке було оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, протиправним;

- зобов'язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4;

- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як громадянин, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.11.1993.

Позивач вказує, що після встановлення причинного зв'язку захворювання, пов'язаного із впливом аварії на ЧАЕС та інвалідністю, подав до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області заяву про встановлення йому статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії 1 та видачу відповідного посвідчення.

За результатами розгляду заяви Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян було прийнято рішення, оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, про відмову позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 у зв'язку з тим, що посвідчення позивача категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 видано безпідставно, з посиланням на висновок Бородянської райдержадміністрації про безпідставну видачу довідки - додаток №7, яка слугувала підставою для видачі позивачу посвідчення 4-ї категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи та не підтвердження його проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та стверджує, що період його проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджується належними доказами, а дії відповідачів є незаконними.

При цьому позивачем подані до суду письмові пояснення від 22.11.2019, в яких зазначено, що позивач народився 09 липня 1968 року в селі Левківка Погребищенського району Вінницької області. У 1983 році закінчив восьмирічну школу. У 1985 році закінчив повний курс Степанівської середньої школи в с.Степанівка Погребищенського району Вінницької області. Від народження проживав та був зареєстрований до призову 16.11.1986 на строкову військову службу до Збройних Сил СРСР в селі Левківка Погребищенського району Вінницької області. Зі служби у ЗС СРСР був звільнений 11 листопада 1988 року, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку. 13 листопада 1988 року відразу після звільнення з військової служби позивач приїхав до села Мигалки Бородянського району Київської області, де проживала двоюрідна сестра позивача - ОСОБА_2 у буд АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (на даний час - Героїв України). Метою приїзду позивача до с.Мигалки було працевлаштування до Тетерівського дослідно-виробничого лісгоспу та подальше залишення на постійне проживання. Спочатку позивач вирішив скористатися своїм правом відпочити після служби в армії, проживаючи у сестри за вказаною адресою. З 09 грудня 1988 року став проживати у будинку АДРЕСА_3 (на даний час - ОСОБА_3 ) в селі Мигалки Бородянського району Київської області, спочатку як квартирант, а пізніше як член сім'ї власника будинку. Позивач вказує, що проживав у будинку АДРЕСА_3 (на даний час - ОСОБА_3 ) в селі Мигалки Бородянського району Київської області з 09 грудня 1988 по 17 січня 1989 року без реєстрації, що підтверджується відповідною довідкою виконавчого комітету Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області №557 від 24.09.2019, а з 17 січня 1989 року був зареєстрований за вказаною адресою по даний час, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області №558 від 24.09.2019. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що у 1988-1989 роках обов'язковою умовою для працевлаштування були наявність паспорту та перебування на військовому обліку за місцем реєстрації/прописки позивач після демобілізації отримав паспорт громадянина СРСР у паспортному столі Погребищенського РОВС Вінницького облвиконкому та став на облік у Погребищенському РВК Вінницької області. В зв'язку з тим, що одразу після демобілізації поїхав на постійне місце проживання в село Мигалки Бородянського району Київської області, то став на військовий облік лише у січні 1989 року, що підтверджується відмітками у військовому квитку. 06 березня 1989 року Мигалківською сільською радою був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_4 , дочкою власника будинку, в якому позивач винаймав житло. Після заміни у 1996 році паспорта громадянина СРСР на паспорт громадянина України документальні підтвердження, а саме відмітки щодо реєстрації/прописки позивача в с.Мигалки Бородянського району Київської області були втрачені. Окремі будинкові книги, де проставлялися відмітки про реєстрацію/прописку місця проживання в с.Мигалки стали видавати з 1996 року. Загальна будинкова книга с.Мигалки з відмітками про реєстрацію місця проживання на даний час зберігається в архіві Мигалківської сільської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5935/19 за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази по справі від позивача, від Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, від Київської обласної державної адміністрації, від Бородянської райдержадміністрації, та призначено судове засідання на 03.12.2019.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву від 29.11.2019, зазначив, що Комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та інших категорій громадян, діяла на підставі і в межах повноважень.

Так, відповідно до пункту 3.3 Положення про Комісію при Київській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, Комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення, зокрема, про встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.

Відповідно до цього ж Положення засідання Комісії оформляється протоколом та підписується головою та секретарем Регіональної комісії. У разі відсутності голови протокол підписується заступником та секретарем Регіональної комісії.

Відповідач-1 вказує, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії щодо розгляду питання про визначення йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4. При цьому, під час розгляду заяви позивача, у березні 2019 року Регіональною комісією отримано висновок Бородянської районної державної адміністрації про те, що довідка згідно з Додатком №7 про період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю видана безпідставно, у зв'язку з чим Бородянська районна державна адміністрація просила розглянути питання щодо припинення дії даного посвідчення. Вказані обставини і стали підставою для прийняття спірного рішення про відмову у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих категорії 4, на підставі того, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, видано безпідставно та є таким, що підлягає вилученню.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що оскільки встановлено, що Довідка (додаток №7) видана ОСОБА_1 безпідставно, всі наступні документи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, експертний висновок від 07.12.2015 №5769 про наявність зв'язку хвороби позивача з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та присвоєння довічно ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серії АВ №0512667) є недійсними.

Таким чином, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, є законним, правомірним і таким, що ґрунтується на нормах законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, витребувано докази у справі від Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області та відкладено судове засідання на 24.12.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 повторно витребувано докази у справі від Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5935/19 у зв'язку з витребуванням доказів у справі, призначено наступне судове засідання у справі на 21.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 провадження в адміністративній справі №320/5935/19 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 повторно витребувано докази у справі від Бородянської райдержадміністрації. Витребувано нові докази у справі від Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області та зупинено провадження у справі, призначено наступне судове засідання на 11.02.2020.

23.01.2020 через канцелярію суду від представника відповідача - Київської обласної державної адміністрації Божинського В.В. надійшла заява від 23.01.2020 б/н про відвід судді Кушнової А.О. від розгляду справи №320/5935/19.

Ухвалою від 24.01.2020 провадження в адміністративній справі №320/5935/19 поновлено для розгляду заяви представника Київської обласної державної адміністрації про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. у справі №320/5935/19 необґрунтованим. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/5935/19 до вирішення питання про відвід. Передано адміністративну справу №320/5935/19 для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 (суддя Горобцова Я.В.) у задоволенні заяви представника Київської обласної державної адміністрації Божинського В.В. про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. в адміністративній справі №320/5935/19 - відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/5935/19, призначено судове засідання у справі на 11.02.2020.

У судове засідання, призначене на 11.02.2020, з'явились позивач та представники відповідача-2.

Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Присутній у судових засіданнях 24.12.2018 та 11.02.2020 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 24.12.2018 та 11.02.2020 представники відповідача-2 позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача-2, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 15.11.1996. Місце реєстрації згідно паспорту: АДРЕСА_3 (з 15.05.1990р.) (а.с. 13-14).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0512667 від 31.12.2015 позивачу з 29.12.2015 встановлено третю групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 18).

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 07.12.2015 №5769 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №30 від 26.11.2015, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: рак щитовидної залози, ст. І, Т1N0M0, кл. гр. ІІІ. Післяопераційний гіпотиреоз. Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 17).

01.11.1993 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 р. (категорія 4) серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2019 позивач звернувся через Управління соціального захисту населення Бородянської РДА до Київської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив визначити йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення (а.с. 124).

У вказаній заяві позивачем зазначено, що до заяви додані такі документи: посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993; довідка МСЕК серії АВ №0512667 від 31.12.2015; експертний висновок від 07.12.2015 №5769; копія паспорта ОСОБА_1 , копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , копія військового квитка серії НОМЕР_4 та довідка Виконавчого комітету Пісківської селищної ради ОТГ (с. Мигалки) від 25.01.2019 №25 та від 25.01.2019 №25/1.

Листом Управління соціального захисту населення Бородянської РДА від 11.03.2019 №1067/08 позивачу надано відповідь про те, що у зв'язку із підготовкою подання для визначення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 Управлінням виявлено факти, що потребують проведення перевірки правомірності видачі позивачу довідки - додатку №7 (відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) Бородянської РДА, на підставі якої ОСОБА_1 було видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993. Зазначено, що про результат розгляду та рішення Комісії позивача буде проінформовано додатково (а.с.146).

Суд зазначає, що жодних доказів надіслання вказаного листа на адресу позивача та його отримання позивачем до матеріалів справи не додано, позивачем факт отримання вказаного листа заперечується.

Листом від 12.03.2019 №3-18/261 Бородянська районна державна адміністрація Київської області повідомила Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про необґрунтовану видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 01.11.1993 на ім'я ОСОБА_1 . Просила розглянути питання про припинення дії даного посвідчення.

Так, у листі від 12.03.2019 №3-18/261 Бородянська районна державна адміністрація Київської області повідомила Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про те, що ОСОБА_1 проживав в с. Мигалки згідно з реєстрацією з 25.01.1989 року та проживає за вказаною адресою по даний час. Станом на 01.01.1993 встановлено, що ОСОБА_5 не проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки. При цьому довідка Пісківської селищної ОТГ від 25.01.2019 №25/1 не може бути прийнята до уваги, так як відомості про термін проживання не підкріплені даними про реєстрацію і суперечать вищезазначеним даним. У зв'язку з тим, що станом на 01.01.1993 відсутні підтвердження терміну проживання ОСОБА_5 чи роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки, Бородянська районна державна адміністрація Київської області вважає, що довідка-додаток №7 від 25.05.1993 №21006 була видана ОСОБА_1 безпідставно (а.с.53-54).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян від 29.08.2019 №10-19 вирішено: на підставі висновку Бородянської райдержадміністрації про безпідставну видачу довідки-додаток №7 , яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії, визнати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії виданим безпідставно. Безпідставно видане посвідчення відповідно до постанови КМУ від 11.07.2018 №551 підлягає вилученню. Відмовити ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 (а.с. 16).

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, яке оформлене у вигляді протоколу від 29.08.2019 №10-19, про відмову йому у визначенні статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС 1 категорії, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Загальновідомо, що 26.04.1986 при проведенні проектних випробувань стався вибух на Чорнобильській АЕС, розташованій на відстані 2 км від м. Прип'ять Київської області, що повністю зруйнував четвертий реактор станції і спричинив значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами. Внаслідок цієї аварії повністю евакуйоване населення міст Прип'яті, Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо атомної станції.

Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 №791а-XII визначено території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони; зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №791а-XII такими зонами, зокрема, є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

До 01.01.2015 до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону № 791а-XII.

Суд зазначає, що згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Крім цього, Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1), с. Мигалки Бородянського району Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором (ефективна еквівалентна доза опромінення людини більше 50 мБер/рік).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) передбачено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях .

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії), видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

На час видачі позивачу 01.11.1993 Київською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 р. (категорія 4) серії НОМЕР_1 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551) (далі - Порядок №501).

Пунктом 6 Порядку №501 передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 10 Порядку №501 громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Отже, особи, які постійно проживали або постійно працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, є у розумінні Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постраждалими від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 підтверджується посвідченням коричневого кольору, серії В, яке дає право на пільги, передбачені вказаним законом.

Отже, з вищенаведених положень законодавства, які були чинні на момент отримання позивачем посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 1986 р., категорії 4, вбачається, що підставою для встановлення особі статуту особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає або працює на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, яка видається місцевими органами виконавчої влади на таких територіях.

Як свідчать матеріали справи, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 було видане 01.11.1993 Київською облдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 на підставі довідки встановленого зразка - додаток №7 до даного Порядку, що підтверджувала його постійне проживання/перебування у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Враховуючи той факт, що оскаржуване рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, оформлене протоколом засідання від 29.08.2019 №10-19 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 у зв'язку безпідставною видачею йому посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 базувалось виключно на підставі висновку Бородянської райдержадміністрації про безпідставну видачу довідки-додатку №7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії, судом з метою офіційного з'ясування обставин справи вчинялись дії з витребування доказів по справі, зокрема, довідки-додатку №7.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 від Київської обласної державної адміністрації, як органу, яким видано позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, було витребувано копії всіх документів і матеріалів, на підставі яких видано позивачу посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_5 від 01.11.1993.

Відповіді на дану ухвалу суду відповідачем-2 не надано, у відзиві на позовну заяву не зазначено причин неможливості виконання ухвали суду щодо надання суду копій всіх документів і матеріалів, на підставі яких видано позивачу посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_5 від 01.11.1993.

У зв'язку з цим судом в судовому засіданні 21.01.2020 від представника відповідача-2 були витребувані письмові пояснення про те, де знаходиться довідка-додаток №7, правомірність видачі якої була поставлена відповідачем-2 під сумнів та яка була предметом перевірки Управлінням соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації на вимогу відповідача-2.

У судовому засіданні 21.10.2020 представником Київської обласної державної адміністрації Божинським В.В. надано суду письмові пояснення, в яких вказано, що в Управлінні юридичного забезпечення документів, на підставі яких позивачу видано посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_6 -1 №202243 від 01.11.1993, немає. Для встановлення місцезнаходження даних документів направлялись запити до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. Наразі місцезнаходження даних документів представнику Київської обласної державної адміністрації Божинському В.В. невідоме (а.с.166).

Отже, суд зазначає, що відповідачем-2 не надано суду доказів, витребуваних ухвалою суду від 04.11.2019, як і не зазначено про наявність поважних причин неможливості виконання вимог ухвали суду, при тому, що саме правомірність видачі позивачу довідки-додатку №7 була визнана комісією КОДА безпідставною, а отже саме цей доказ підлягає дослідженню судом на предмет законності висновків комісії.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та від 21.01.2020 було витребувано від Бородянської райдержадміністрації копії всіх матеріалів, на підставі яких складено висновок (лист від 12.03.2019 №3-18/261) про безпідставну видачу довідки (Додаток №7), яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії ОСОБА_1 та копію довідки (за формою Додаток №7) від 25.05.1993 №21006.

У той же час, на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2020 Управління соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації у листі від 05.02.2020 №522/08 повідомило, що не може надати копії всіх матеріалів, на підставі яких складено висновок від 12.03.2019 №3-18/261 про безпідставну видачу довідки-додатку №7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії ОСОБА_1 , по причині відсутності другого екземпляру матеріалів справи.

При цьому Управління соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації у листі від 05.02.2020 №522/08 повідомило суд про те, що пакет документів з завірених копій та оригіналів документів були передані до Київської обласної державної адміністрації для розгляду засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян щодо ОСОБА_1

Управління соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації наголосило, що виписана довідка-додаток №7 від 25.05.1993 №21006 зберігається в архіві Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (а.с.190).

Крім того, Управлінням соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області додано до листа копії списків громадян для видачі посвідчень потерпілих категорії 4 по Мигалківській сільській раді Бородянського району Київської області, в яких наявна інформація про включення позивача до вказаного списку під №43 (а.с.191-195).

Отже, з наданої відповіді вбачається, що пакет документів з завірених копій та оригіналів документів були передані до Київської обласної державної адміністрації для розгляду засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян щодо ОСОБА_1 , проте представники Київської обласної державної адміністрації у судовому засіданні 11.02.2020 повідомили суд про відсутність у відповідача-2 документів із завірених копій всіх матеріалів, на підставі яких складено висновок від 12.03.2019 №3-18/261 про безпідставну видачу довідки-додатку №7, яка слугувала підставою для видачі ОСОБА_1 посвідчення 4 категорії.

В судовому засіданні 21.01.2020 представником Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації суду повідомлено про відсутність у Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації суду довідки-додатку №7, на підставі якої ОСОБА_1 було видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 та своєю чергою представником третьої особи до суду надані копії документів, наданих Київській обласній державній адміністрації Бородянською районною державною адміністрацією Київської області (а.с.121-164), серед яких також відсутня копія чи оригінал довідки-додатку №7, яка слугувала підставою для видачі ОСОБА_1 посвідчення 4 категорії, що була предметом перевірки Управлінням соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області.

При цьому слід зазначити, що копії всіх документів, які були підставою для прийняття спірного рішення, були витребувані ухвалою суду від 04.11.2019 і від Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, проте докази, витребувані ухвалою суду, відповідачем-1 не надані, в жодне судове засідання відповідач-1 явку уповноваженого представника не забезпечив.

Отже, зібрані у справі докази свідчать про відсутність у відповідачів, третьої особи та Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області довідки-додатку №7 від 25.05.1993 №21006, на підставі якої ОСОБА_1 було видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, та яка була предметом перевірки.

Відповідно до частини 3 статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4 ст.79 КАС).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.79 КАС).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.79 КАС).

Згідно з частиною 5 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності позбавлення позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а відтак з'ясування питання, чи проживав або відпрацював позивач на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року.

Так, оскаржуваним рішенням Комісії, оформленим протоколом від 29.08.2019 №10-19, відповідач-1 відмовив ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про відмову позивачу у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 було прийнято у зв'язку з недійсністю посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_1 , зокрема, з підстав безпідставної видачі довідки (Додаток №7) на ім'я ОСОБА_1 та відсутності документів, що підтверджують проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки станом на 01.01.1993.

При цьому, Київська обласна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву зазначила, що рішення від 29.08.2019 №10-19 було прийнято з врахуванням висновків, викладених у листі Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 12.03.2019 №3-18/261, в якому повідомлялось, що за результатами перевірки правильності видачі довідки (Додаток №7) ОСОБА_1 встановлено про безпідставність її видачі та необхідність припинення дії посвідчення потерпілого 4 категорії.

Водночас, суд зазначає, що висновки Бородянської районної державної адміністрації Київської області, викладені у листі від 12.03.2019 №3-18/261, засновані виключно на результатах проведеної перевірки правильності видачі довідки (Додаток №7), яка в розумінні Порядку №501 є підставою для видачі посвідчення категорії 4, а також зумовлені відсутністю даних про реєстрацію та термін проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки станом на 01.01.1993.

Перевіряючи питання проживання або відпрацювання позивачем на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у військовому квитку позивача, ОСОБА_1 у період з 16.11.1986 по 13.11.1988 проходив службу в Радянській армії (а.с.132-140); згідно відомостей з трудової книжки позивач у період з 23.01.1989 по даний час працює в Тетерівському дослідно-виробничому лісгоспі, який на даний час перейменовано в ДП «Тетерівський лісгосп» (а.с. 141-142).

З'ясовуючи фактичне місце проживання позивача в аспекті зазначених відомостей, судом було встановлено наступне.

Позивач є уродженцем с. Левківка Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтв про народження серії НОМЕР_7 , виданого Мончинецькою сільською радою Погребищенського району Вінницької області 01.08.1968 (а.с.36).

У період з 16.11.1986 по 13.11.1988 ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у рядах Радянської армії, що підтверджується записами у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 (а.с.22, 69).

При цьому судом встановлено, що після звільнення зі строкової військової служби, ОСОБА_1 переїхав на постійне місце проживання з с. Левківка Погребищенського району Вінницької області до с. Мигалки Бородянського району Київської області, де проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Даний факт підтверджується довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 24.09.2019 №557, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживав без реєстрації в АДРЕСА_3 у період з 09.12.1988 по 16.01.1989, доданою до позовної заяви та довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 25.01.2019 №25/1 аналогічного змісту, що додавалась до заяви про встановлення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.20, 130).

Крім того, з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 вбачається, що 06.03.1989 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , уродженкою с. Мигалки Бородянського району Київської області (а.с.38).

Власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в якому позивач почав проживати після звільнення з військового служби 09.12.1988, є дружина позивача - ОСОБА_6 , яка отримала дане нерухоме майно у спадок від батька - ОСОБА_7 , що підтверджується копією будинкової книги та технічного паспорту на житловий будинок (а.с.62-68).

У подальшому, 17.01.1989 позивач був зареєстрований за адресою свого постійного проживання в будинку АДРЕСА_3 ) в АДРЕСА_4 . Мигалки Бородянського району Київської АДРЕСА_5 , де зареєстрований та проживає по даний час, що підтверджується довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 24.09.2019 №558, доданою до позовної заяви та довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 25.01.2019 №25 аналогічного змісту, що додавалась до заяви про встановлення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.21, 131).

Крім того, на ухвалу суду про витребування доказів надано акт щодо факту встановлення проживання від 26.12.2019, складений депутатом селищної ОТГ Мигалківського старостинського округу Чорненьким Ю.Р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 17.01.1989 проживає в с. Мигалки та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.109).

З паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 15.11.1996, вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 15.05.1990 (а.с.14).

В наданих суду письмових поясненнях від 22.11.2019 позивач зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 1968 року в селі Левківка Погребищенського району Вінницької області. У 1983 році закінчив восьмирічну школу. У 1985 році закінчив повний курс Степанівської середньої школи в с.Степанівка Погребищенського району Вінницької області. Від народження проживав та був зареєстрований до призову 16.11.1986 на строкову військову службу до Збройних Сил СРСР в селі Левківка Погребищенського району Вінницької області. Зі служби у ЗС СРСР був звільнений 11 листопада 1988 року, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку. 13 листопада 1988 року відразу після звільнення з військової служби позивач приїхав до села Мигалки Бородянського району Київської області, де проживала двоюрідна сестра позивача - ОСОБА_2 у буд АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (на даний час - Героїв України). Метою приїзду позивача до с.Мигалки було працевлаштування до Тетерівського дослідно-виробничого лісгоспу та подальше залишення на постійне проживання. Спочатку позивач вирішив скористатися своїм правом відпочити після служби в армії, проживаючи у сестри за вказаною адресою. З 09 грудня 1988 року став проживати у будинку АДРЕСА_3 (на даний час - ОСОБА_3 ) в селі Мигалки Бородянського району Київської області, спочатку як квартирант, а пізніше як член сім'ї власника будинку. Позивач вказує, що проживав у будинку АДРЕСА_3 (на даний час - ОСОБА_3 ) в селі Мигалки Бородянського району Київської області з 09 грудня 1988 по 17 січня 1989 року без реєстрації, що підтверджується відповідною довідкою виконавчого комітету Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області №557 від 24.09.2019, а з 17 січня 1989 року був зареєстрований за вказаною адресою по даний час, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області №558 від 24.09.2019. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що у 1988-1989 роках обов'язковою умовою для працевлаштування були наявність паспорту та перебування на військовому обліку за місцем реєстрації/прописки позивач після демобілізації отримав паспорт громадянина СРСР у паспортному столі Погребищенського РОВС Вінницького облвиконкому та став на облік у Погребищенському РВК Вінницької області. В зв'язку з тим, що одразу після демобілізації поїхав на постійне місце проживання в село Мигалки Бородянського району Київської області, то став на військовий облік лише у січні 1989 року, що підтверджується відмітками у військовому квитку. 06 березня 1989 року Мигалківською сільською радою був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_4 , дочкою власника будинку, в якому позивач винаймав житло. Після заміни у 1996 році паспорта громадянина СРСР на паспорт громадянина України документальні підтвердження, а саме відмітки щодо реєстрації/прописки позивача в с.Мигалки Бородянського району Київської області були втрачені. Окремі будинкові книги, де проставлялися відмітки про реєстрацію/прописку місця проживання в с.Мигалки стали видавати з 1996 року. Загальна будинкова книга с.Мигалки з відмітками про реєстрацію місця проживання на даний час зберігається в архіві Мигалківської сільської ради (а.с.34-35).

Судом в судовому засіданні 24.12.2019 позивач за його згодою був допитаний в якості свідка, будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Так, допитаний у судовому засіданні 24.12.2019 в якості свідка позивач пояснив суду, що в листопада 1986 по грудень 1988 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР. Від народження позивач проживав та був зареєстрований до призову на військову службу в с. Левківка Погребищенського району Вінницької області, туди ж повернувся після закінчення служби в армії. У грудні 1988 року позивач переїхав на місце постійного проживання до села Мигалки Бородянського району Київської області, де проживав за адресою: АДРЕСА_2 , у двоюрідної сестри позивача - ОСОБА_2 , у будинку, що належав ОСОБА_9 , якого знав раніше, оскільки проживали разом з ним в одному селі Левківка. В березні 1989 року позивач одружився з ОСОБА_4 і переїхав до будинку 31 по вулиці Кабули в селі Мигалки до дружини на постійне місце проживання. Коли проживав у будинку ОСОБА_9 був зареєстрований і працевлаштувався в Тетерівський держлісгосп ковальщиком-свальщиком. В будинку дружини був зареєстрований в домовій книзі після заміни паспорта громадянина СРСР разом із дружиною та її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які вже померли. Позивач повідомив, що зареєструвався АДРЕСА_6 , а 15.05.1989 року був зареєстрований по вулиці Кабули 31 в с.Мигалки, де й проживає по день розгляду справи разом із дружиною.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 24.12.2019 в якості свідка був допитаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 , який був попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Так, свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 знає з народження, 1968 року, оскільки проживали в одному селі Левківка Погребищенського району Вінницької області. В 1978 році свідок переїхав в село Мигалки Бородянського району Київської області у зв'язку з працевлаштуванням до колгоспу. Свідок повідомив суду, що ОСОБА_1 приїхав в 1988 році в кінці року (грудень місяць), познайомився з сестрою жінки свідка і залишився жити в АДРЕСА_7 , що належав свідку. Свідок пояснив, що ОСОБА_1 був прописаний у будинку свідка ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_7 , прописався в січні 1989 року для працевлаштування і фактично проживав у цьому будинку з кінця 1988 року, звідки виписався і переїхав до будинку дружини ОСОБА_4 в березні 1989 року за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає і на сьогоднішній день. Будинкова книга за 1988-1989 роки вже не збереглася.

Таким чином, допитані у судовому засіданні позивач в якості свідка та свідок ОСОБА_9 підтвердили, що у період з 09.12.1988 по 16.01.1989 позивач проживав у с. Мигалки Бородянського району Київської області без реєстрації, а з 17.01.1989 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (на сьогоднішній день - Олександра Тищенка) Бородянського району Київської області, де проживає і по цей час, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 підтверджено документально, зокрема, довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 24.09.2019 №557, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживав без реєстрації в АДРЕСА_3 у період з 09.12.1988 по 16.01.1989, доданою до позовної заяви та довідкою Мигалківського старостинського округу Пісківської селищної ОТГ Бородянського району Київської області від 25.01.2019 №25/1 аналогічного змісту, що додавалась до заяви про встановлення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , наданими суду у судовому засіданні 24 грудня 2019 року, а тому підстав для позбавлення позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 суд не вбачає.

Відповідач-2 у судовому засіданні наголосив на тому, що за результатами проведеної перевірки правильності видачі довідки (додаток №7), встановлено про відсутність даних про реєстрацію та термін проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки станом на 01.01.1993.

Разом з тим, суд такими доводами відповідача-2 не переконаний та вважає, що підтвердження Пісківською селищною ОТГ Бородянського району Київської області у довідках від 24.09.2019 №557 та від 25.01.2019 №25/1 аналогічного змісту, факту проживання ОСОБА_1 без реєстрації у період з 09.12.1988 по 16.01.1989 за адресою АДРЕСА_3 , а в подальшому реєстрацією за вказаною адресою, починаючи з 17.01.1989 по цей час, з урахуванням показань свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , наданими суду у судовому засіданні 24 грудня 2019 року, в силу вимог Закону №796 зумовлюють правомірність набуття позивачем статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

При цьому суд враховує, що відповідачами не доведено, а судом встановлено відсутність в матеріалах відповідної перевірки як такої довідки (додаток №7) від 25.05.1993 №21006, на підставі якої ОСОБА_1 було видано посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993, що свідчить про необґрунтованість висновку Бородянської РДА від 12.03.2019 №3-18/261 про безпідставну видачу довідки (Додаток №7), адже матеріалами справи не підтверджено, довідку якого змісту було досліджено Управлінням соціального захисту населення Бородянської РДА та в подальшому Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян на засіданні цієї комісії 29.08.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і відповідачі зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення соціальних зобов'язань, або навпаки, у зв'язку з покладенням на особу додаткового обов'язку відшкодувати ті пільги, що були отримані нею у зв'язку з встановленням статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, через несвоєчасність вжиття заходів, спрямованих на перевірку обставин, які мали значення для надання або відмови у наданні зазначеного статусу, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, добросовісність якої не спростована належними доказами.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків щодо недійсності посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві 01.11.1993.

Виходячи з наведеного, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №10-19 від 29.08.2019, в частині визнання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 на ім'я ОСОБА_1 , виданим безпідставно та вилучення, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, яке було оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, протиправним, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже, для встановлення особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

З урахуванням висновків суду про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №10-19 від 29.08.2019, в частині визнання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 на ім'я ОСОБА_1 , виданим безпідставно та вилучення, суд вважає, що отримане та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 є чинним.

Отже на момент звернення із заявою про надання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Відтак у відповідності до приписів пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

З 29.12.2015 ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.12.2015 серії АВ №0512667 та сторонами не заперечується (а.с. 18).

Отже, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, оскільки статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді визнання протиправним спірного рішення комісії замість визнання його протиправним та скасування.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, рішення комісії КОДА, оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, враховуючи статус позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та встановлення позивачу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян рішення, яке оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, а відтак рішення комісії в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

В силу положень частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем-2 підстави відмови - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини, та приймаючи до уваги, що інших підстав для відмови позивачу у встановленні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідачем-1 у рішенні комісії не зазначено, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом третьої групи, за станом здоров'я та з урахуванням медичного діагнозу є особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним, відтак суд зазначає, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права.

За наведених обставин та враховуючи, що прийняте Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категорій громадян рішення, яке оформлене у вигляді протоколу від 29.08.2019 №10-19, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача дійшов висновку про необхідність зобов'язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категорій громадян прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимогу ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції станом на день ухвалення судового рішення) видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551; у редакції станом на день ухвалення судового рішення).

Пунктом 11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Отже, уповноваженим органом, який видає посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 в даному випадку в силу вимог ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є Київська обласна державна адміністрація.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови у наданні позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, не надали.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачі не довели правомірності прийнятих ними рішень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

На виконання цих вимог відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відсутності у позивача права на отримання статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності захворювання, пов'язаного із впливом аварії на ЧАЕС та статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2305,20 грн., що підтверджується квитанцією від 24.10.2019 №б/н, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2305,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, а саме: 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, та 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян вчинення певних дій, а саме прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача - Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 11.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення складено 18.02.2020.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.11.1993 виданим безпідставно та його вилучення та про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019.

3. Зобов'язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 01196, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.1) прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

4. Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (ідентифікаційний код 00022533, місцезнаходження: 01196, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.1) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 01196, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 1).

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022533, адреса місцезнаходження: 01196, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 1).

7. Зобов'язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.02.2020.

Суддя Кушнова А.О.