18 лютого 2020 року Справа № 280/6236/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0023636005 від 03.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9939,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає, що відсутні законні підстави здійснювати йому нарахування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки за даних обставин порушується принцип співмірності податкового навантаження до платника податків. Окрім того, до рішення надано розрахунок, відповідно до якого неможливо визначити на яку суму заборгованості було здійснено нарахування пені та штрафу. Також, зазначено, що жодна норма податкового законодавства не дозволяє контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску та штрафних санкцій без проведення документальної перевірки саме в автоматичному режимі на рівні ДПС України, що за переконанням позивача у справі свідчить про здійснення такого нарахування не відповідачем, як уповноваженим на те органом, а засобами відповідного програмного забезпечення ДПС України, яка є центральним органом в системі органів доходів і зборів і не уповноважена нараховувати єдиний внесок платнику податків, який знаходиться на обліку в територіальному органі доходів і зборів.
Ухвалою суду від 21.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6236/19. Призначено судове засідання на 15.01.2020 року з викликом сторін.
09.01.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1099), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що податковий борг у платника податку виник ОСОБА_1 виник 09.02.2018 року за рахунок несплати зобов'язання за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. та надалі зростав за рахунок вже що квартальних нарахувань за 2018 та 2019 роки. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було винесено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені від 03.12.2019 №0023636005 на загальну суму 9939,24 грн., яке було вручено 10.12.2019. Позивачем 27.06.2019 року платіжним дорученням №2637 від 26.06.2019 р. було сплачено суму 15819,54 грн. Відповідно ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальноо бов'язкове державне соціальне страхування» термін давності по нарахуванню, застосуван ню і стягненню сум заборгованості, штрафів і нарахованої пені не застосовується. Це означає, що контролюючий орган може донарахувати суми єдиного внеску, застосувати штрафні санкції за порушення порядку нарахування та сплати внеску, стягнути заборгованість та штрафні санкції за весь період роботи платника, починаючи з дати його взяття на облік як платника єди ного внеску.
15.01.2020 представником позивача подано клопотання (вх. №2263), в якому представник просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
У судове засідання призначене на 15.01.2020 позивач не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що сторонами подані всі докази та пояснення по суті спору, суд у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України вважає за можливе завершити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
На підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464VI, 03 грудня 2019 року за несплату (не перехування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовану штрафну санкцію у розмірі 3163,92 грн. (20% своєчасно не сплачених сум) та нараховану пеню в розмірі 6775,32 грн. (0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу) згідно рішення про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 грудня 2019 року № 0023636005.
Позивач вважаючи, що рішення №0023636005 про застосування штрафних фінансових санкцій або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 грудня 2019 року є протиправним та таким що не відповідає вимога чинного законодавства, звернувся до суду з позовною заявою.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону № 2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 4, пункт 1 частина 2 статті 6 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2464-VІрозмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цимЗаконом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частини 5, 7 статті 9 Закону №2464-VІ).
За правилами частини 8 статті 9 Закону України N 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно до ч. 1. ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та ор ганами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахова ними особами.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з частиною 10 статті 25Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини 11 статті 25Закону № 2464-VIпередбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини 13 статті 25Закону № 2464-VІнарахування пені, передбаченої цимЗаконом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Частиною 14 статті 25Закону № 2464-VІвстановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цимЗаконом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 2 розділу VII Інструкції «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2018 року за №645/32097, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до частини 16 статті 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, а тому контролюючі органи мають право нараховувати суми зобов'язання з єдиного внеску, що виникло, починаючи з моменту реєстрації платника єдиного внеску і до моменту виявлення контролюючим органом суми недоїмки.
Так, суд зазначає, що у період часу з 25.01.2016 по 31.07.2019 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак повинен був сплачувати у 2017 та 2018 роках єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.
Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи реєстрацію позивача період часу з 25.01.2016 по 31.07.2019 як фізичною особою-підприємцем суд дійшов висновку, що позивач у зв'язку із вищезазначеним зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі та у строки, встановлені чинним законодавством.
Відповідачем на обґрунтування суми недоїмки ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відзиву на адміністративний позов додано детальний розрахунок сум єдиного внеску, які несплачені позивачем, а також надано інтегровану картку ОСОБА_1 (для фізичних осіб-підприємців у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) по коду платежу 7104000, у якій відображені всі несплачені позивачем суми єдиного внеску.
Таким чином, суд зазначає, що вимога № 0023636005 про застосування штрафних фінансових санкцій або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03 грудня 2019 року визначена контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частин 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд висновує, що відповідач, приймаючи рішення №0147205007 про застосування штрафних фінансових санкцій або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 жовтня 2018 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а томувідсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову до органу владних повноважень, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9,72, 77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.02.2020 року.
Суддя А.В. Сіпака