(про закриття провадження у справі)
20 лютого 2020 року м. Житомир справа № 0640/3853/18
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громада міста Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування в частині рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 20.03.2015 №883 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 наразі АДРЕСА_2 ) (кадастровий номер 1810136300:10:031:0026) загальною площею 0,0018 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та наданні цієї ділянки ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі та вказано, що існує спір про право, а відтак справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 04.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 04.02.2020 постановлено: для належної підготовки справи для розгляду по суті продовжити строк підготовчого провадження терміном до 30 (тридцяти) днів.
У підготовчому судовому засіданні 20 лютого 2020 року судом було поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі та про вирішення питання про закриття провадження у порядку письмового провадження.
Позивач подав до суду заяву у якій просить та не заперечує щодо розгляду питання про закриття провадження у справі у письмовому провадженні. Просить взяти до уваги його усні та письмові пояснення, а також позицію Великої Палати ВС.
Представник відповідача у судовому засіданні просила закрити провадження у справі. Не заперечувала щодо розгляду у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі.
Суд, вирішуючи питання про закриття провадження у справі зазначає наступне.
Так, скасовуючи ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування, які впливають на права та законні інтереси невизначеного кола осіб, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 20 березня 2015 року №883 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,0018 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та наданні цієї земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років. В обґрунтування позову вказує, що оскаржуваним рішенням Міськради порушуються права численних мешканців провулку на вільний і безперешкодний прохід та проїзд по належному громаді АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 ) до своїх осель, що в подальшому може призвести до неможливості проїзду рятувальних служб та поліцейських машин, а також КП «Житомирводоканал», яке обслуговує каналізаційну мережу, що проходить по пров. 2-му Фурманова та знаходиться на відстані менш ніж три метри від земельної ділянки ОСОБА_2 , на якій побудована огорожа.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі ОСОБА_2 у довгострокову оренду терміном на 10 років земельної ділянки територіальної громади, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування.
При відмові у відкритті провадження у справі, суддею не досліджувалось питання реалізації ОСОБА_2 рішення, яке є предметом оскаржуння у справі та укладенні, реєстрації договору оренди земельної ділянки на підставі оскаржуваного рішення. Дані обставини не могли бути враховані Великою Палатою Верховного Суду у справі №0640/3853/18 при скасуванні рішеннь першої та апеляційної інстації та передачі справи до суду першої інстації для продовження розгляду.
Отже, у справі, яка розглядається, позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування в частині рішення Житомирської міської ради від 20.03.2015 № 883, фактично оспорює набуте та зареєстроване право оренди третьої особи - ОСОБА_2 на земельну ділянку, передану їй на підставі спірного рішення.
Так відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 12 ЗК України передбачені повноваження міських ради у галузі регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Встановлено, що рішенням сорок четвертої сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 20.03.2015 №883 "Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном" вирішено передати ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку кадастровим номером 1810136300:10:031:0026 за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що керуючись рішенням 44 сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 20.03.2015 №883, 12 травня 2015 року між орендодавцем - Житомирською міською радою в особі виконуючого обов'язки міського голови Цимбалюк Л. В . та орендарем ОСОБА_2 укладено договір оренди (том№3, а.с.100-101). Об'єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:10:031:0026 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майного та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 13.05.2015 за №9696185 внесено зхапис про державну реєстрацію права оренди землі згідно договору оренди землі, серія та номер:114, виданий 12.05.2015 Житомирською міською радою( том №3, а.с.120-121).
Отже, прийняте Житомирською міською радою як суб'єктом владних повноважень рішення про передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах (договір оренди). Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про передачу ОСОБА_2 в оренду на 10 років земельної ділянки) не забезпечує його реального захисту.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №826/4509/17 від 11 вересня 2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги наведене й ураховуючи заявлені позовні вимоги та характер спірних правовідносин, суд вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім цього, для ефективного способу захисту порушеного права, позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира в порядку цивільного судочинства з питанням визнання протиправним та скасування в частині рішення, визнання недійсним договору оренди землі від 12.05.2015 №114, що підтверджується інформацією викладеною у клопотанні про зупинення провадження у справі №295/17115/18 (том №3, а.с. 141-142).
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі № 0640/3853/18 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування в частині рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук