Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2020 р. Справа№200/14258/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Іллінівської сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач обґрунтував тим, що він є учасником бойових дій, маючи наміри отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на праві користування пільгою на першочерговість отримання ділянки, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Відповідно до норм чинного законодавства розробив і погодив всі потрібні документи. Звертався з клопотанням (заявою) до Іллінівської сільської ради про надання йому земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2000 кв.м.(га) для ведення селянського господарства.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 09 грудня 2019 року № 1/41-28, проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 було відхилено,у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
Вважає, що вказана підстава не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, як підстава для відмови в наданні земельної ділянки у власність.
Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок першої чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09 грудня 2019 року № 1/41-28, яким громадянину ОСОБА_1 було відхилено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 га, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства;
- встановити право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) за ОСОБА_1 ;
- стягнути з Іллінівської сільської ради матеріальну шкоду у розмірі суму 199,87 грн.
Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позов, у якому зазначено, що позивач оскаржує рішення Іллінівської сільської ради від 09 грудня 2019 року №1/41-28. Даним рішенням зазначено, що позитивний для відповідача проект рішення відхилено, у зв'язку з не набранням необхідної кількості голосів. Тобто, по факту, рішення про відмову в наданні або рішення про надання позивачу земельної ділянки відсутнє. Отже, позивач оскаржує не рішення, а його відсутність. Відтак, виходить, що позивач просить визнати протиправним відхилення проекту рішення внаслідок браку депутатських голосів, а не конкретне рішення про відмову в наданні земельної ділянки. Оскарження відхилення проекту рішення не може тягнути за собою його автоматичний розгляд і автоматичне прийняття рішення без процедури голосування.
Для того, аби проект рішення був винесений на розгляд сільської ради, позивач повинен відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України подати до Іллінівської сільської ради належні документи.
Рішення сільської ради відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приймається саме більшістю депутатів.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутати місцевих рад приймають рішення на основі колективного та вільного обговорення. Відповідно до вимог частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти рішень органів місцевого самоврядування мають оприлюднюватися розробниками проектів у строк не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Розгляд проекту рішення із зобов'язанням прийняти конкретне рішення, без пакету документів заявника, без оприлюднення у строки, що визначені законодавством, без урахування думок депутатів, на думку відповідача, є неправильним. Суд не представляє інтереси виборців саме Іллінівської об'єднаної територіальної громади. Відтак, вважаємо, що суд не може винести на сесію сільської ради конкретний текст рішення замість депутатів, а також розпоряджатися комунальним майном замість самої громади.
Позивачем не подано нових заяв до відповідача, відповідно, не було оприлюднення проекту рішення про надання земельної ділянки позивачеві та, відповідно, відсутня підстава розгляду такого проекту.
Щодо стягнення суми матеріальної шкоди зазначає, що відповідно до статті 73 КАС України, докази можуть бути належними якщо вони містять інформацію про предмет доказування, а суми, які просить стягнути з відповідача позивач, не містять достатньої інформації про його витрати саме у зв'язку з діями відповідача. Так, оскаржуваний позивачем акт датується 09 грудня 2019 року, у той час як долучений до матеріалів чек датований іншою датою - 30 листопада 2019 року.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.9-11/. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідач - Іллінівська сільська рада, є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду с. Іллінівка та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виконавчі органи міської ради підконтрольні й підзвітні міській раді, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
16 липня 2019 року позивач звернувся до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) площею 2га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 12 вересня 2019 року №1/38-38 проект рішення «По затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153)» відхилено у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
30 вересня 2019 року позивач звернувся до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) площею 2га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 7 листопада 2019 року №1/410-64 проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153)» було відхилено у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
14 листопада 2019 року позивач звернувся до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) площею 2га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 09 грудня 2019 року №1/41-28 проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153)» було відхилено у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
Позивач, не погоджуючись із вказаними діями та рішенням від 09 грудня 2019 року №1/41-28 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків(стаття 71 КАС України).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
За змістом статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Згідно зі статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно статті 14 Закону України “Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту”, учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року за №898, зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.
Згідно пункту “б” частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Крім цього, відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в ч. ч. 1-3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 Земельного Кодексу України)
Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Положеннями частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у ч. ч. 1-3 цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій".
На підставі частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно положень статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються таке питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.
Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
З урахуванням вимог Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу та Закону України «Про місцеве самоврядування» 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав до Іллінівської сільської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2га для ведення особистого селянського господарства.
Так, частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян для передачі земельної ділянки у власність, особа звертається до відповідних органів із заявами для погодження проекту землеустрою, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, Земельний кодекс України зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого погодження чи дозволу, належним чином мотивувати причини такої відмови у відповідності до закону.
Як убачається з матеріалів справи, рішеннями Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 12 вересня 2019 року №І/38-38, від 07 листопада 2019 року №І/40-64 та від 09 грудня 2019 року №1/41-28 проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) було відхилено у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідне рішення відповідачем не приймалось.
В порушення вимог частини 9 статті 118 Земельного кодексу України Іллінівська сільська рада не прийняла рішення по заявам громадянина ОСОБА_1 від 16 липня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 14 листопада 2019 року. Тобто, тривалий час орган місцевого самоврядування не приймає рішення по суті заяви, а лише приймає рішення про відхилення розгляду проекту землеустрою, що є ознаками бездіяльності.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.
При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
Я зазначено в рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за межами населених пунктів з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи наведене вище, а також з урахуванням права суду вийти за межі позовних вимог, наданого частиною 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги про встановлення права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153) за ОСОБА_1 є передчасними, оскільки відповідачем не приймалося рішення по суті.
Щодо стягнення з Іллінівської сільської ради матеріальної шкоди у розмірі 199,87грн суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Верховним судом України в пункті 2 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
На підтвердження понесення позивачем витрат у сумі 199,87грн. пов'язаних із розглядом його клопотань щодо погодження проекту землеустрою, суду надано фіскальний чек від 30 листопада 2019 року на підтвердження оплати 16,81л скріпленого газу/а.с.172/.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Придбання палива позивачем відбулося 30 листопада 2019 року, проте як поїздка за місцем знаходження відповідача на розгляд його клопотання відбулася 9 грудня 2019 року.
З огляду на, що суд не приймає в якості доказу зазначений вище фіскальний чек та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.
Згідно з частиною 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Іллінівської сільської ради (адреса: вул. Адміністративна, 42/3, с. Іллінівка, Донецька область, 85143, код ЄДРПОУ 41073075) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Іллінівської сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) від 14 листопада 2019 року про затвердження проекту землеустрою.
Визнати протиправним та скасувати рішення Іллінівської сільської ради від 09 грудня 2019 року №1/41-28, яким проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населеного пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0153)» було відхилено у зв'язку з не набранням необхідних більшості голосів депутатів.
Зобов'язати Іллінівську сільську раду (адреса: вул. Адміністративна, 42/3, с. Іллінівка, Донецька область, 85143, код ЄДРПОУ 41073075) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) від 14 листопада 2019 року про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за межами населених пунктів з прийняттям обґрунтованого та законного рішення
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 14 лютого 2020 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов