про залишення позовної заяви без руху
21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/1473/20
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду посилався на те, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу 1 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними).
Постановою Великої Палати Верховного суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18 було остаточно вирішено дане спірне питання.
Позивач вказує, що передбачені чинним законодавством кошти, не виплачувались з незалежних від нього причин, тобто з порушенням чинного законодавства, суб'єктом владних повноважень, шляхом зміни діючого законодавства. З огляду на наведені обставини позивач вказує, що ним пропущено шестимісячний строк звернення до суду, та він є таким, що підлягає поновленню.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, ч.1 ст.120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Аналіз наведеної норми свідчить, що зазначені вимоги процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду не з фактом триваючої бездіяльності, а з датою, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, процесуальними нормами також чітко визначено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача у проведенні йому донарахування та виплати грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами України "Про Державний Бюджет України" з 17 липня 2018 року.
Водночас, відповідно до додатків до позовної заяви, виплата доплати передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" введено в дію відповідно до рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року. Оскільки, згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання таким, що втратила чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
З огляду на викладене та враховуючи прийняття Конституційним судом України рішення №6-р/2018, суд зазначає, що в даному випадку з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного суду України, тобто з 17.07.2018, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже саме з цього часу у відповідних органів виник обов'язок відновити виплату відповідної допомоги громадянам України.
При цьому, суд зазначає, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату допомоги не позбавляє позивача необхідності захисту свого права та, як наслідок, після прийняття та опублікування вищевказаного рішення Конституційного суду України, а отже саме з цієї дати почався відлік шестимісячного строку звернення до суду.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції КАС ВС викладеній в ухвалі від19.04.2019 у справі №805/4960/18-а.
Крім того, слід зазначити, що рішення судів у зразкових справах або їх відсутність, а так само і зміна судової практики, не є тими непереборними обставинами, які позбавлять осіб права на звернення до суду з моменту, коли особа дізналась про порушення своїх прав.
Положенням ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також слід наголосити, що позивачем не наведено жодних поважних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду, а заява містить виключно посилання на наявність рішень Конституційного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи вказане, суд не визнає причини пропуску строку звернення до суду, вказані у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, поважними, а тому залишає позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- клопотання відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України про поновлення строку звернення із даним позовом до суду з обґрунтування поважності причин його пропуску та відповідних доказів на підтвердження обставин наведених у клопотанні.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя М.С. Токарева