Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 лютого 2020 р. Справа№200/1008/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в перерахунку пенсії від 30.10.2019 року, зобов'язання провести перерахунок пенсії з 30.10.2019 року відповідно до положень статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недотриманої суми пенсії за період 30.10.2019 року по момент винесення рішення суду.
Також просить надати звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 30.10.2019 року про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала архівну довідку № 01/1-10/644п від 24.11.2003 року. Відповідачем на зазначену заяву надано лист в якому зазначено, що заява не відповідає вимогам Порядку 22-1 для перерахунку, у зв'язку з чим, позивачем повторно надано заяву про перерахунок пенсії.
Рішенням управління від 09.12.2019 року № 1073 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії з підстав відсутності у позивача можливості провести перевірку достовірності сум заробітної плати за вказаними в довідці первинними документами у зв'язку з тим, що державний архів Донецької області, що видав довідку у 2003 році в дійсний час знаходиться на непідконтрольній українській владі території та не здійснив перереєстрацію юридичної адреси.
Позивач не погоджується з такими діями управління, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19 лютого 2020 року. Також ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 31.01.2020 року позивачем на електрону пошту суду направлено заяву про розгляд справи без участі (а.с. 27).
Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 29-32). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 30.10.2019 року позивач звернулася в управління з заявою про перерахунок пенсії неустановленої форми, про що у відповіді від 13.11.2019 року їй було повідомлено про це.
28.11.2019 року позивач повторно звернулася до управління з заявою про перерахунок пенсії за віком невстановленої форми, на що їй було надано відповідь від 12.12.2019 року.
03.12.2019 року позивач знову надала заяву про перерахунок пенсії відповідно до положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши до неї довідку державного архіву Донецької області № 01/1-10/644п від 24.11.2003 року про суми заробітної плати.
Рішенням № 1073 від 09.12.2019 року позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з неможливістю провести перевірку архіву Донецької області, оскільки він знаходиться на непідконтрольній українській владі території та не здійснив перереєстрацію юридичної адреси.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем на електрону пошту суду направлено відповідь на відзив (а.с. 46-47) в якому позивач заперечує проти доводів зазначених відповідачем у відзиву та вважає доводи незаконними.
Зазначає, що архівна довідка була видана до окупації частини території України, а тому жодного відношення до незаконних органів, посадових та службових осіб на тимчасово окупованих територіях не має. Наголошує, що не повинна нести відповідальність за тимчасову окупацію України і наслідки, які за цим слідують у вигляді неможливості здійснення перерахунку пенсійних виплат, оскільки має право на перерахунок згідно чинного законодавства України.
Крім того, вважає, що перерахунок пенсії не є дискреційними повноваженням Пенсійного органу, як зазначає відповідач та суд може зобов'язати Пенсійний орган здійснити перерахунок, у зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 30.10.2019 року про перерахунок пенсії довільної форми (а.с. 12). Листом управління від 13.11.2019 року їй було повідомлено про цей факт (а.с. 13).
Заявою від 28.11.2019 року позивач вдруге звернулася до управління з заявою про перерахунок пенсії за віком довільної форми (а.с. 14), на що їй також було надано відповідь від 12.12.2019 року (а.с. 42-43).
03.12.2019 року позивач надала заяву про перерахунок пенсії відповідно до положень статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 33-34). До заяви позивачем було додано довідку державного архіву Донецької області № 01/1-10/644п від 24.11.2003 року про суми заробітної плати, отриманою неї з жовтня 1980 року по вересень 1991 року на посаді секретаря партбюро швейної фабрики імені 8 березня, а з листопада 1988 року як зав. сектором партобліку Артемівського міському партії (а.с. 16).
Рішенням № 1073 від 09.12.2019 року позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з неможливістю провести перевірку архіву Донецької області, оскільки він знаходиться на непідконтрольній українській владі території та не здійснив перереєстрацію юридичної адреси (а.с. 17). У зв'язку з тим, що позивач звернулася з заявою про перерахунок пенсії у грудні 2019 року та надала довідку датовану більш ранньою датою відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 відповідачеві необхідно провести перевірку достовірності сум заробітної плати первинним документам, вказаним у довідці. При цьому, державний архів Донецької області знаходиться на непідконтрольній українській владі території, що унеможливлює проведення перевірки.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ч. 1- 2 ст. 43 цього ж Закону перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, на який посилається відповідач в своєму рішенні, передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відтак, пункт 4.2 цього Порядку не зобов'язує відповідача проводити перевірку визначені в архівних довідках суми заробітної плати.
Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача від 27.11.1963 року належним чином вчинено записи про роботу позивача з жовтня 1980 року по вересень 1991 року на посаді секретаря партбюро швейної фабрики імені 8 березня, а з листопада 1988 року як зав.сектором партобліку Артемівського міському партії (а.с. 9-11).
Стосовно даних заробітної плати позивача, то довідкою державного архіву Донецької області № 01/1-10/644п від 24.11.2003 року підтверджено суми заробітної плати, отриманою позивачем з жовтня 1980 року по вересень 1991 року на посаді секретаря партбюро швейної фабрики імені 8 березня, а з листопада 1988 року як зав.сектором партобліку Артемівського міському партії (а.с. 16).
Вказана довідка видана у 2003 році, тобто, до 14.04.2014 року, та відповідно, коли на території міста Донецьк органи державної влади України здійснювали свої повноваження, тому рішення відповідача № 1073 від 09.12.2019 року є незаконним та підлягає скасуванню, однак позивач не просить про це суд, замість того, позивач просить визнати бездіяльність щодо відмови в перерахунку пенсії від 30.10.2019 року, хоча звернулася до відповідача з заявою встановленою Порядком 22-1 формою лише 03.12.2019 року.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ Донецької області від 09.12.2019 року № 1073 про відмову в перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 30.10.2019 року та здійснити виплату не отриманої нею суми пенсії з 30.10.2019 року, яка не була перерахована відповідачем не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 03.12.2019 року, оскільки позивач звернувся до управління Пенсійного фонду з заявою встановленого зразка Порядком 22-1 лише 03.12.2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.
З зазначених причин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в перерахунку пенсії від 30.10.2019 року, зобов'язання провести перерахунок пенсії з 30.10.2019 року відповідно до положень статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недотриманої суми пенсії за період 30.10.2019 року по момент винесення рішення суду підлягають частковому задоволенню з врахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.
Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу позовної заяви до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 грудня 2019 року № 1073 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року № 8590 про перерахунок пенсії та врахувати при перерахунку пенсії архівну довідку державного архіву Донецької області № 01/1-10/644п від 24.11.2003 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 лютого 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова