про повернення позовної заяви
21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/880/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 61533,54 грн належної йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою судді від 10.02.2019 позовна заява залишена без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
18.02.2019 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що строк звернення до суду не пропущений у зв'язку з отриманням відповіді на подану заяву щодо включення щомісячної грошової винагороди у вихідну допомогу при звільненні лише у січні 2020 року. Зазначає, що інформація стосовно невключення у його вихідну допомогу щомісячної додаткової грошової винагороди йому була невідома.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому строк в шість місяців законодавець визнав достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Слід звернути увагу на той факт, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Як видно зі змісту позовної заяви, предметом оскарження у даній справі є визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди протиправними та зобов'язання вчинити такі дії.
В свою чергу матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №181 від 20.06.2017 позивача звільнено з військової частини та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2017 виключено зі списків військової частини та усіх видів грошового забезпечення,
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2017 також вирішено питання щодо грошових виплат, на які мав право позивач при звільненні, серед яких передбачена виплата ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні у розмірі 102556,26 грн. Таким чином, саме з моменту виключення зі списків військової частини та усіх видів грошового забезпечення, тобто з 13.09.2017 позивач міг дізнатися про порушені свої права, однак до суду з даним позовом звернувся лише 06.02.2020, що підтверджується штампом Житомирського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку на таке звернення.
Ознайомившись, із обґрунтуванням поданої заяви, слід звернути увагу на той факт, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки знав про виникнення обставини (виключення зі списків військової частини та усіх видів грошового забезпечення та отримання грошової допомоги при звільненні - 13.09.2017), а тому саме із цієї дати у позивача було достатньо часу звернення до суду із даною позовною заявою (шестимісячного строку). Перешкоди для того, щоб дізнатися про право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, вважаю були відсутні. Крім того, слід відмітити, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або необізнаність не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому, факт отримання позивачем відмови відповідача щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди у вихідну допомогу при звільненні (січень 2020 року), не може свідчити про час, з якого ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, вказана дата може вважатися, лише датою з якої позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і цю дату не можна пов'язати з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, доводи позивача, що ним строк звернення до суду не пропущено, вважаю необґрунтованими.
Відповідно до приписів ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Крім того, в контексті наведеного вважаю за необхідне зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Оскільки, ОСОБА_1 на виконання ухвали суду про залишення позову без руху не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, недоліки позовної заяви, викладені у вказаній ухвалі, позивачем не усунено.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко