21 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11651/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Житомирській області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" податкову заборгованість в сумі 247 406,64 грн. Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" наявна заборгованість у розмірі 247 406,64 грн, яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була. Вказує, що у зв'язку із пропуском граничних строків сплати, вказане податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу. Наголошує, що у зв'язку із не сплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДФС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України звертається до суду щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 09 грудня 2019 року о 14:40.
В зв'язку із клопотанням представника позивача від 09.12.2019 розгляд справи відкладено на 09.01.2020 о 10:30.
В підготовче судове засідання з'явився представник позивача. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 17 лютого року о 10:30.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою від 17.02.2020 ухвалено подальший розгляд адміністративної справи №240/11651/19 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.
Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України: у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Точмаш" як платник податків перебуває на обліку в Малинському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з орендної плати з юридичних осію на загальну суму 247 406,64 грн (а.с. 8).
У зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДФС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України звернулось до суду щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Основного Закону закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
За відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 247 406,64 грн, серед яких: 234 406,61 грн - основного платежу, 12 159,53 грн - штрафна санкція та 840,50 грн - пеня.
Що стосується заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 125 725,60 грн, серед яких: 118 563,98 грн - основного платежу, 6 715,49 грн - штрафна санкція та 446,13 грн - пеня (а.с. 7).
Статтею 203 Податкового кодексу України, визначено порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, згідно якої податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем подано податкові декларації, самостійно визначено грошові зобов'язання та не сплачено в строки, визначені ПК України, тому дані зобов'язання мають статус податкового боргу, а саме: декларації від 15.03.2018 на суму 14 589,98 грн (залишок); від 16.04.2018 на суму 6 414,00 грн; від 16.05.2018 на суму 1 532,00 грн; від 08.06.2018 на суму 8 341,00 грн; від 13.07.2018 на суму 33 057,00 грн; від 16.08.2018 на суму 1 385,00 грн; від 11.09.2018 на суму 1 532,00 грн; від 16.10.2018 на суму 1 312,00 грн; від 12.11.2018 на суму 7 331,00 грн; від 03.12.2018 на суму 1 549,00 грн; від 15.01.2019 на суму 1 514.00 грн; від 14.02.2019 на суму 1 005,00 грн; від 18.03.2019 на суму 13 281,00 грн; від 15.04.2019 на суму 1 429,00 грн; від 16.05.2019 на суму 1 554,00 грн; від 18.06.2019 на суму 4 078,00 грн; від 15.07.2019 на суму 17 081,00 грн; від 12.08.2019 на суму 1 579,00 грн (а.с.11-28).
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Актом перевірки № 214/06-30-53-12-27 від 15.03.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 54.1 ст. 54 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 415,49 грн. Згідно акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0009765312 від 26.03.2018 на суму 415,49 грн (а.с.29).
В свою чергу, згідно акта перевірки № 384/06-30-53-12-27 від 07.05.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 54.1 ст. 54 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 1 000,00 грн та винесено податкове повідомлення - рішення №0014255312 від 11.05.2018 на суму 1 000,00 грн (а.с.30).
Так, згідно акта перевірки №474/06-30-53-12-27 від 01.06.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 54.1 ст. 54 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 2 300,00 грн. На підставі вказаного вище акту винесено податкове повідомлення - рішення №0017245312 від 04.06.2018 на суму 2 300,00 грн (а.с.31).
Актом перевірки № 703/06-30-53-12-27 від 21.08.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 54.1 ст. 54 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 3 000,00 грн, про що винесено податкове повідомлення-рішення №0026875312 від 21.08.2018 на суму 3 000,00 грн(а.с.32).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункті 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних зі днем такого узгодження.
Крім того, статтею 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
У відповідності до положень статті 129 Податкового кодексу України відповідачу також нараховано пеню у розмірі 446,13 грн (а.с. 33).
Щодо сплати податку з орендної плати з юридичних осіб суд зазначає таке.
Згідно із п. 36.1 ст. Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно із п.п. 286.2, 286.3 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідачем подано податкові декларації з плати за землю, самостійно визначено грошові зобов'язання та не сплачено в строки, визначені ПК України, тому дані зобов'язання має статус податкового боргу, а саме: податкова декларація від 31.01.2018 на загальну суму 68 801,23 грн; податкова декларація від 04.02.2019 на суму 47 041,40 грн (а.с.34-37);
Згідно із п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1. ст. 126 ПК України).
На підставі акта перевірки № 24/06-30-53-12-27 від 18.06.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 287.3 ст. 287 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 4 100,00 грн та винесено податкове повідомлення - рішення № 0019375312 від 25.06.2018 на суму 4 100,00 грн (а.с.38).
Актом перевірки № 694/06-30-53-12-27 від 17.08.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного п. 287.3 ст. 287 та п. 57.1 ст. 57 ПК України, нараховано за штрафними санкціями в сумі 1 344.04 грн. На підставі вказаного вище акту винесено податкове повідомлення - рішення № 0027285312 від 03.09.2018 на суму 1 344,04 грн (а.с.39).
Вказані вище суми податкового зобов'язання не були сплачені у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу.
Абзацом першим пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Головним управлінням ДФС у Житомирській області на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу "Ю" №630-53 від 14 березня 2018 року, яку надіслано відповідачу та ним отримано (а.с. 41).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Суд зазначає, що Головне управління ДФС у Житомирській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, підпорядковується ДФС України та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Житомирської області. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює, в тому числі, погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не зарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, звертаються до суду у випадках передбачених законодавством.
Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідача додано до позовної заяви зведений розрахунок сум податкового боргу (а.с. 8), згідно з яким заборгованість відповідача складає 247 406,64 грн.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем на виконання вимог статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" податкового боргу у розмірі 247 406,64 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків у примусовому судовому порядку.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, а також враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" (вул. Червоноармійська, 47, м. Радомишль, Житомирська область, 12201. РНОКПП/ЄДРПОУ: 32026564) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Точмаш" (вул. Червоноармійська, 47, м. Радомишль, Житомирська область, 12201, код ЄДРПОУ 32026564) на користь Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) податкову заборгованість в сумі 247 406 (двісті сорок сім тисяч чотириста шість) грн 64 коп. з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 21 лютого 2020 року.
Суддя Л.А.Шуляк