Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2020 р. Справа№200/14636/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (юридична адреса: вул. Адміністративна, буд. 42/3, с. Іллінівка, Костянтинівський район, Донецька область, 85143; код ЄДРПОУ: 41073075) про:
- визнання протиправними дії Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області в частині ненадання учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язання Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (код ЄДРПОУ: 41073075) надати у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 га, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року постановлено відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області в частині позовної вимоги встановити право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) за громадянином ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/14636/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), надав відповідачеві строк для подання відзиву.
Згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України).
Позивач у позовній заяві зазначив, що є учасником АТО, користуючись пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивач звертався з відповідним клопотанням (заявою) до Іллінівського сільського голови про надання йому земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2000 кв.м.(га) для ведення селянського господарства. Дане клопотання винесено на розгляд 38, 40, 41 сесії селищної ради від 12 вересня 2019 року, 7 листопада 2019 року та 9 грудня 2019 року, але діючи протиправно і в порушення вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду клопотання відмовлено позивачу у наданні вказаної земельної ділянки у власність, посилаючись на те, що пропозиція не приймається у зв'язку з тим, що не набрала достатньої кількості голосів під час голосування, що підтверджується протоколом зазначених сесій, копією рішення сесії, поіменним голосуванням. Вважає, що вказана підстава не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, як підстава для відмови в наданні земельної ділянки у власність.
12 вересня 2019 року, 7 листопада 2019 року та 9 грудня 2019 року на засіданні 38, 40, 41 сесії міської ради проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення(землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163)» був відхилений, як такий, що не отримав необхідної більшості голосів на підтримку під час голосування.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов, докази належного повідомлення про розгляд справи знаходяться в матеріалах справи.
За правилами статей 162, 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких умов справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданого Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області 11липня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 видане Головним управлінням Нацональної поліції в Донецькій області 22 серпня 2016 року.
04 грудня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області.
3 січня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ № 11-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яким надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
16 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача із завою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність.
12 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення № І/38-39, яким відхилено проект рішення позивача «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. Грицаку із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів)» (кадастровий номер земельної ділянки 1422483000:15:000:0163), у зв'язку з не набранням необхідної більшості голосів депутатів.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 07листопада 2019 року № І/40-65 проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер: 1422483000:15:000:0163) у власність відхилено у зв'язку із ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
19 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із завою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність.
Рішенням Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 09грудня 2019 року № І/41-34 проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер: 1422483000:15:000:0163) у власність відхилено у зв'язку із ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
В зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не надання у власність позивачу земельної ділянки (кадастровий номер: 1422483000:15:000:0163).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до пункту «б», частини 1 статті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом положень статті 122 ЗК Українивирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до вимог частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.
Згідно з частиною6 зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
В порядку частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Аналіз наведених норм чинного законодавства, дає можливість для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема: 1) для отримання земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається із клопотанням, яке повинно відповідати встановленим вимогам, та до клопотання повинні бути долучені необхідні документи (графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, якщо земельну ділянку необхідно вилучити у попереднього землекористувача); 2) клопотання для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування; 3) уповноважений орган повинен розглянути клопотання у місячний строк; 4) за результатами розгляду орган приймає одне з відповідних рішень: про надання дозволу чи відмову у його наданні; 5) відмова у наданні дозволу може бути лише у випадку, передбаченому у частині сьомій статті 118 ЗК України.
Пунктом 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» від 19 серпня 2015 року № 898-р передбачено рекомендувати органам місцевого самоврядування, зокрема, розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.
На цій стадії як особа, яка звертається з клопотанням, так і уповноважений суб'єкт владних повноважень зобов'язані дотримуватися встановленої процедури розгляду клопотання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою виключно тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, відмова у виділенні земельної ділянки може бути тільки з однієї підстави (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам).
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Суд зазначає, що вспірному випадку, мала місце відмова у зв'язку із не набранням необхідної більшості голосів депутатів, що суперечить вимогам статті 118 ЗК України. Отже позовні вимоги є обгрунтованими.
Відповідно до вимог статті 118 ЗК України відповідач має прийняти рішення щодо включення позивача на сесію сільської ради об'єднаної територіальної громади питання щодо надання на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування або у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, яка відповідно до частини 5 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає доцільним визнати протиправними діїІллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області в частині ненадання учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи, що рішення 41 чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09 грудня 2019 року № І/41-34 прийнято без дотримання положень статті 118 ЗК України, в порядку статті 9 КАС України з метою повного та ефективногозахисту законних прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення 41 чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09 грудня 2019 року № І/41-34.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (код ЄДРПОУ: 41073075) надати у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 га, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
З огляду на наведене, суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його надати земельну ділянку.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту порушеного права та приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16 липня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність на черговій сесії селищної ради, після набрання рішення суду законної сили та прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволеннюу повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (код ЄДРПОУ 41073075, 85143, Донецька область, Костянтинівський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, 42/3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправнимидії Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області в частині ненадання учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Визнати протиправним та скасувати рішення 41 чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09 грудня 2019 року № І/41-34, яким проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) та надання земельної ділянки (кадастровий номер: 1422483000:15:000:0163) у власність відхилено у зв'язку із ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
Зобов'язати Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 16 липня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1422483000:15:000:0163) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Донецька область, Костянтинівський район Іллінівська сільська рада та надання земельної ділянки у власність на черговій сесії селищної ради, після набранням рішення суду законної сили та прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 лютого 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна